Росія системно знищує українську економіку. Після чергового удару власник бізнесу дедалі частіше ставить питання не лише про те, як відновити підприємство, а й про те, де інвестувати наступного разу.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Відбудувати завод в Україні – це знову вкладати капітал під ризик нового удару. Побудувати виробництво в Польщі чи іншій країні ЄС – дорожче з погляду робочої сили, але без такого ризику фізичного знищення активу.
Для власника це конкретне інвестиційне рішення. Він оцінює не лише податки та вартість робочої сили, а й ризик втрати активу, доступність фінансування і страхування, вартість енергії та інфраструктури.
Для нас це не теоретична ситуація. На початку повномасштабної війни частина одного з наших виробництв опинилася в зоні бойових дій. Частину потужностей було пошкоджено, роботу довелося зупинити, а після відступу російських військ – відновлювати.
Цей досвід показав, що після пошкодження активу питання не закінчується вартістю ремонту. Бізнесу одночасно потрібно знайти капітал на відновлення, зберегти команду, забезпечити енергостійкість і вирішити, чи готовий він знову інвестувати в актив, який залишається під воєнним ризиком.
Патріотизм не може бути єдиною інвестиційною стратегією. Україна не може прибрати воєнний ризик, але може компенсувати його іншими перевагами: тут має бути швидше, простіше і вигідніше працювати.
Один статус замість семи програм
Сьогодні кредитування, страхування, податкові механізми та компенсації існують як окремі інструменти. Підприємству, яке відновлює виробництво, доводиться окремо шукати доступ до кожного з них. Тому для підприємств, виробничі активи яких було втрачено або суттєво пошкоджено внаслідок російських атак, потрібен спеціальний статус – умовно, «підприємство відновлення».
Він має автоматично відкривати доступ до пакета інструментів.
Звільнення реінвестованого у відбудову прибутку від оподаткування. Після втрати активу підприємству потрібен капітал на створення нового. Тому прибуток, який залишається в Україні та вкладається в обладнання, виробничі приміщення, інфраструктуру чи енергетичну автономність, доцільно не оподатковувати на період реалізації проєкту відбудови.
Пільговий режим ввезення обладнання для заміни знищених активів. Якщо для відновлення потрібно імпортувати обладнання вартістю €5 млн, за базової ставки ПДВ 20% бізнесу потрібно додатково профінансувати близько €1 млн ще до запуску виробництва. Саме тоді, коли капітал найбільш потрібен для відбудови. Тому таке обладнання варто звільняти від імпортного ПДВ та мита – за умови підтвердження пошкодження та подальшого введення обладнання в експлуатацію.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Фінансування відбудови з урахуванням воєнних ризиків. Відновлювати підприємство таким самим, яким воно було до удару, означає відтворювати і його вразливість. Тому нові та відновлені виробництва варто проєктувати вже з іншим рівнем захищеності – частину критичних виробничих потужностей та обладнання за можливості розміщувати під землею, і використовувати монолітний залізобетон, захищати ключові інженерні системи та резервувати енергопостачання.
Це значно збільшує вартість будівництва, але водночас може зменшити вразливість підприємства до ракетних і дронових атак та ризик повторної втрати виробництва. Тому програми відновлення мають фінансувати не лише повернення зруйнованих потужностей, а й додаткові інвестиції у створення більш захищених виробництв.
Підтримка зайнятості. Доки триває відбудова, працівники знаходять іншу роботу, змінюють регіон або виїжджають за кордон. Тому встановити нове обладнання ще не означає відновити виробництво – потрібно заново зібрати команду. Одним із інструментів може бути тимчасова компенсація частини ЄСВ за новостворені робочі місця на період відновлення. Ізраїльський досвід показує, що під час війни держава може підтримувати бізнес через компенсацію не лише прямих збитків, а й непрямих економічних втрат.
Довгострокове пільгове кредитування. У межах «5-7-9%» уже працює механізм для підприємств, які постраждали від обстрілів. Але для великого виробництва навіть кредит у 150 млн грн може покривати лише частину нового інвестиційного циклу – будівництво, обладнання, інфраструктуру, енергетичну автономність і запуск. Тому доступний ресурс потрібно масштабувати та поєднувати пільгові кредити з грантами, страховими механізмами й міжнародним фінансуванням.
Страхування та перестрахування воєнних ризиків. Страхування має не тільки допомагати бізнесу після удару, а й знижувати ризик нової інвестиції та полегшувати доступ до фінансування. Частину ризику може покривати приватний страховик, частину – держава, а катастрофічний ризик – перестраховуватися за участю міжнародних фінансових інституцій. Це зменшує ризик для банку, а отже, вимоги до застави та вартість кредиту.
До пакета також мають входити прискорена амортизація нового обладнання та швидке відшкодування ПДВ.
Це має бути не сім різних програм, між якими підприємець шукає дорогу. Один статус. Один цифровий маршрут. Один пакет відновлення.
Україна конкурує за власний капітал. Ми багато говоримо про залучення іноземних інвесторів. Але сьогодні є не менш важлива конкуренція – за капітал власних підприємців.
Після кожного ракетного удару власник знову вирішує: відбудовуватися тут чи інвестувати в іншій країні? Він порівнює ризик втрати активу, вартість капіталу, податки, страхування, доступ до людей, енергетики та інфраструктури, швидкість процедур і передбачуваність правил.
Статус «підприємства відновлення» не прибере воєнний ризик. Але він може дати бізнесу зрозумілий маршрут від втрати активу до запуску нового виробництва – із доступом до капіталу, страхування, обладнання та підтримки зайнятості.
Якщо Україна залишається небезпечнішою для інвестицій, вона має бути простішою, швидшою та передбачуванішою для тих, хто готовий залишати тут капітал. Бо завод, який сьогодні вирішили побудувати за кордоном, завтра вже не поверне Україні ні робочі місця, ні податки.
Головний показник – скільки підприємців після чергового російського удару вирішили знову інвестувати саме в Україну.
