Законопроєкт про оподаткування цифрових платформ на кшталт Uklon, Bolt, Uber та Glovo – одне із зобовʼязань України за домовленостями з МВФ, у парламенті розраховують його виконати вже найближчими днями, писав Forbes Ukraine у матеріалі від 1 червня. Як це може вплинути на користувачів таких застосунків, які надають послуги? Керівниця публічної політики Bolt Юлія Маліч вивчила досвід чотирьох ринків, де платформи вже стали фіскальними агентами
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Роками цифрові платформи були справжньою «тихою гаванню». Здав квартиру через сервіс – забув. Продав старий велосипед на маркетплейсі – забув. Узяв кілька фріланс-замовлень на дизайн – теж забув. Ніхто нічого не питав, і здавалося, що так буде завжди.
Але ера цифрового «Дикого Заходу» в Європейському Союзі офіційно завершилася. І не гучним скандалом, не новим «страшним податком», а тихо – через зміни до Директиви 2011/16/ЄС про адміністративну співпрацю, відому як DAC7.
DAC7 не вводить жодного нового податку. Це архітектура видимості. Технічна інфраструктура, яка робить те, що раніше було непомітним, – помітним. Відтепер платформи зобовʼязані збирати, верифікувати й передавати податковим органам структуровані дані про чотири типи діяльності своїх користувачів: оренду нерухомості, надання особистих послуг, продаж товарів і оренду транспортних засобів. Щорічно до 31 січня платформи подають звіт. До кінця лютого податкові органи країн ЄС автоматично обмінюються цими даними між собою.
Логіка проста: набагато легше контролювати сотню великих платформ, ніж мільйони дрібних виконавців. Держави це зрозуміли – і скористалися цим.
Одна директива, різні сценарії
Але те, як це відчуває конкретна людина – водій, орендодавець, фрілансер – залежить не від директиви, а від того, в якій країні людина живе. Той самий юридичний текст породжує різні реальності. Як це реалізували різні країни Європи?
Польща: звіт поданий, але водій може про це не знати. Польща імплементувала DAC7 із затримкою – норми запрацювали лише з липня 2024 року – тому платформи подали одразу два роки звітності разом.
З точки зору виконавця це непомітна зміна: дані передаються у фоновому режимі через API та XML-форми; жодного нового повідомлення користувач не отримує. Плюс – мінімальне втручання в щоденний досвід. Мінус – людина може не знати, що вже є в базі податкової, доки не отримає лист із запитаннями.
Естонія: найелегантніша інтеграція без зміни статусу. Податково-митна служба Естонії (EMTA) вбудувала DAC7 у свою цифрову екосистему так, що дані платформи надходять до податкової автоматично – водій залишається самозайнятим, його статус не змінюється, але звітність фактично формується без його участі.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Плюс – ніяких сюрпризів наприкінці року. Мінус – система працює бездоганно, лише якщо платформа налаштована коректно; водії, що суміщають кілька сервісів, можуть стикнутися з неузгодженостями у звітності.
Франція: найзручніший досвід сьогодні – і найбільше втручання завтра. Франція пішла найрадикальнішим шляхом: режим DAC7 фактично поглинув попередній національний механізм Écollab, дані платформ тепер відображаються в особистому податковому кабінеті кожного користувача.
Водій бачить свій чистий дохід ще до декларування. А з 2027 року, згідно зі статтею L613-6-1 Кодексу соціального страхування, платформи будуть зобовʼязані самостійно утримувати соціальні внески й податки безпосередньо з виплат – ще до того, як гроші потраплять до виконавця.
Плюс – прозорість і автоматизація. Мінус – виконавець має обмежений контроль над коштами до їхнього фактичного отримання.
Румунія: найвища щільність контролю. Для ride-hailing Румунія запровадила фактично щомісячний обмін даними – щоб відловлювати ухилення в режимі реального часу, а не за підсумками року.
Плюс – менше накопичених боргів і несподіванок. Мінус – найвища «щільність» контролю серед усіх ринків: будь-яке неспівпадіння між звітністю платформи і декларацією водія помітне практично миттєво. Для тих, хто раніше не декларував частину доходів, найбільш болючий перехід.
Україна: доволі зріла модель і вибір варіанту співпраці. На фоні цих чотирьох сценаріїв українська модель видається несподівано збалансованою. Ключова перевага – гнучкість форматів співпраці: платформа може працювати як з фізичними особами, так і з ФОП, і виконавець сам обирає модель залежно від свого обсягу доходу та ситуації. Це – реальний вибір із передбачуваними наслідками кожного варіанту.
Плюс – ставки фіксовані, адміністрування мінімальне, більшість питань можна закрити онлайн. Для гіг-економіки це суттєво простіший дизайн, ніж у Румунії, де контроль відбувається щомісяця, і менш жорсткий, ніж у Франції, де з 2027 року соціальні внески утримуватимуться автоматично ще до виплати.
Мінус – модель тримається на усвідомленому виборі самого виконавця. Хто не розібрався зі своїм статусом – опиняється в сірій зоні без захисту.
На цьому тлі закономірно виникає питання: де ж межа того, що варто вважати «страшним»? Для тих, хто підвозить рідко або здає квартиру лише кілька разів на рік, Директива передбачає так звану de minimis exclusion: менш ніж 30 транзакцій на рік і загальна сума до €2000 – і у звіт ви не потрапите. Але для послуг таких «смуг безпеки» фактично не існує.
Наступний рівень: платформа як платник ПДВ
І поки ринок лише звикає до DAC7, регулятори вже думають про наступний крок. У березні 2025 року Рада ЄС остаточно ухвалила пакет ViDA – VAT in the Digital Age (ПДВ у диджитал епоху). З 2028-го в секторах оренди житла та пасажирських перевезень платформа стане так званим уявним постачальником (deemed supplier).
Якщо виконавець не є платником ПДВ – цей ПДВ сплатить платформа. Самостійно. Це не просто наступний рівень звітності – це якісно інша відповідальність, яка остаточно перетворює платформу з технологічного посередника на повноцінного учасника фіскальної системи. Для водія чи орендодавця це означає конкретне: платформа стає не просто посередником між ними і клієнтом, а юридичною стороною угоди.
DAC7 – це не просто черговий регуляторний звіт. Це зміна самої природи платформ: із нейтрального майданчика для угод вони перетворюються на фіскальний інтерфейс між державою і мільйонами людей.
Чотири ринки, які ми розглянули, показують: єдиної відповіді на питання «як це зробити добре» немає. Є компроміси – між рівнем контролю та зручністю виконавця, між автоматизацією та свободою вибору.
Польща обрала мінімальне втручання, Естонія – елегантну інтеграцію, Франція – максимальну автоматизацію, Румунія – найвищу щільність, Україна – гнучкість. Кожен вибір має свою ціну. І якщо дивитися на це не через призму страху, а через призму логіки – це, можливо, і є той самий довгоочікуваний порядок.
Так, анонімність зникає. Але разом із нею зникає і несправедливість: коли одні сумлінно сплачують податки, а інші роками користуються тією самою інфраструктурою безкоштовно. DAC7 вирівнює це поле. А обіцяні «податки в два кліки» – коли дані вже заповнені, декларація вже згенерована, а вам залишається лише підтвердити – це не утопія, а цілком реальний напрям.
Платформи стають цифровими податковими агентами нашого часу. Але це не лише контроль. Це ще й передбачуваність, прозорість і, зрештою, довіра. І якщо система справді запрацює так, як задумано, виграють усі: держави отримають чесні надходження, сумлінні платники – рівні умови, а самі виконавці – нарешті зрозумілі правила гри.
