За час великої війни редакція Forbes Ukraine зробила 23 номери журналу. Детальний літопис «пригод» українських підприємців. Головний редактор Forbes Ukraine Борис Давиденко передивився всі випуски і наводить основні висновки-уроки, які він знайшов у цьому літописі
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Пишу це вступне слово 24 лютого 2026 року (так співпало).
Чотири роки. 1462 дні! Подумки повертаюся на самий початок, у перші години… Звідти пройдена Україною відстань здається абсолютно неймовірною. Абсолютно! Але Україна – ми з вами – це зробила.
Чого навчили ці чотири роки? Я шукав відповідь у 23 номерах журналу Forbes Ukraine, які ми опублікували для вас за цей час (Forbes – як літопис війни, погодьтеся, контрінтуїтивно).
І ось мої 16 уроків.
Зло – не раціональне. Тому бізнесмени здебільшого виявилися поганими прогнозистами. І найгірший, найбезглуздіший сценарій може стати страшною реальністю.
Кінець світу – не кінець світу. І перша реакція – звільнити, скоротити, закрити – виявляється надмірною. Багатьом бізнесам потім було складно збирати людей, клієнтів, офіси, склади тощо.
Удача любить сміливих. Зберегли бізнес і збільшили частку ринку ті, хто залишився (швидко повернувся) в Україні і був тут зі своїми людьми, своїми споживачами.
«Техас мають грабувати техасці». Майже всі бізнесмени, котрих називають олігархами, – підприємці з сумнівними моральними якостями, однак і відверті шахраї зайняли проукраїнську позицію.
Державні компанії ≠ погані компанії. Адекватний менеджмент і патріотична місія перетворили «Укрзалізницю», «Укренерго», «Укрнафту», «Укрпошту» й десятки інших «Укр…» на компанії, що рятують, працюють попри все й останніми «йдуть із кімнати».
Оптимізм і дієвість – необхідні складові успішного бізнесу. Успіху досягли ті, хто не вичікував, а діяв, інколи без вагомих на те аргументів.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Підприємець дасть технічне рішення, якщо є прогнозований попит. За лічені роки в Україні виникла приватна галузь ВПК, котра в рази перевершує «Укроборонпром» як за розміром, так і за технологічністю.
Відкритий закритий ЄС. Готовність європейців допомагати українцям зовсім не дорівнює готовності знизити планку вимогливості перед українським бізнесом. Більшість квапливих спроб експансії провалилися.
«Можна бомбити комерсів», або Стиль життя – б’є здоровий глузд. Атаки силовиків на бізнес, який платить податки, ірраціональні та шкідливі для країни. Наприкінці 2022-го це вже мало кого зупиняло.
Неможливі інвестиції – можливі. Привести у розпал війни найбільшого за 10 років інвестора – реально. Якщо у вас є оптимізм Олени Кошарної, аргументи Horizon Capital і настирливість Михайла Шелемби.
Якість бізнесу і бізнес-модель – б’ють контекст. І мільярдна оцінка Fintech-IT Group Гороховського – Рогальського тому підтвердження.
Досвід, експертиза і команда – у рази важливіші за найдорожчі активи. Сотні бізнесів відновлювали виробництво і послуги за лічені дні, максимум тижні після нищівних руйнувань.
«Рука ринку» чудово спрацьовує і за найекстремальніших умов. Підприємці швидко розв’язали проблему з дефіцитом бронежилетів, пального, частково електроенергії.
Держава – не допоможе. Спроби розв’язати проблеми інвестклімату, створивши при ОП, Кабміні, ВР суперРаду підприємців, союз, спілку тощо, закінчуються майже нічим.
Системна щедрість – ознака якості бізнесу. Наймасштабніше допомагають Силам оборони підприємці, фото яких я без вагань поставив би на обкладинку Forbes.
Надія – є. За чотири роки я не зустрів жодного підприємця, який би думав, що в України чи його справи немає майбутнього. І лише за цей непереборний оптимізм і життєстійкість я безмежно вдячний українським підприємцям.
