Італійська Серія А, яку майже всі визнають найкращою футбольною лігою 1990-х, нині знаходиться позаду англійської Премʼєр-ліги і іспанської Ла-Ліги. Проте дедалі більше американських інвесторів переконані, що краще управління і стабільні грошові вливання можуть повернути колишню славу італійському футболу. Ну і збільшити вартість команд.
Оформлюйте передплату на 6 номерів Forbes Ukraine зі змістовними інтерв’ю, рейтингами та аналітикою, тепер зі знижкою 50%.
Минулого тижня 777 Partners, маямська приватна інвестиційна фірма, оголосила, що купує футбольний клуб «Дженоа». Людина, що знайома із угодою, розповіла, що 99,9% клубу оцінили у €150 млн ($175 млн) включно із боргом.
Шість із 20 команд Серії А, а також два клуби другого дивізіону (Серія Б) тепер будуть під контролем американських інвесторів або інвестиційних груп, які взяли ці вісім команд під контроль впродовж останніх трьох із половиною років.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Це зараз новий тренд у світі фондів приватного капіталу і гедж-фондів: фінансисти, які краще знаються на проблемних активах, ніж на спортивних командах, все одно хочуть «зайти» в європейський футбол. В італійському футболі таких гравців три.
Інвестори впевнені, що італійські команди недооцінені порівняно з іншими лігами, особливо якщо врахувати зменшення цін на клуби під час пандемії. «Стадія розвитку ліги показує нам, що тут є кращі можливості для зростання», – каже Хуан Арсіньєгас, керівний директор 777 Partners. Але реальний ризик присутній як у європейському футболі загалом, так і в Італії зокрема.
Переваги очевидні. Футбол – це світова гра, і її популярність лише зростає. Нові компанії вступають у боротьбу за медіа-права, що може підвищити плату за трансляції, а нові бізнесові можливості, як NF-токени, створюють нові потоки доходів. А Серія А має певні переваги навіть у світі футболу.
Італійські команди мають чотири прибуткові місця у Лізі чемпіонів кожного сезону – це стільки ж, скільки у Премʼєр-ліги і Ла-Ліги, і на одне місце більше, ніж у французької Ліги 1. Крім того, у Серії А майже немає конкурентів у боротьбі за глядачів, адже футбол – це беззаперечно спорт №1 в Італії. Італійському футболу пощастило у цьому більше, ніж, наприклад, англійському, адже йому доводиться змагатися за популярність із крикетом, тенісом і регбі.
А ще ж не забуваємо про історію. «Дженоа», наприклад, була заснована ще у 1893-му. А «Мілан», яким володіє американський фонд Elliott Management, вигравав Лігу чемпіонів (чи турнір, який їй передував) сім разів – він поступається лише «Реал Мадриду».
Теперішній попит на італійські клуби спровокували, за словами інвесторів, два фактори. Перший – це дефіцит: в Європі просто не так багато топових клубів. Німеччина взагалі майже закрита для інвесторів, адже за правилами Бундесліги вболівальники повинні контролювати клуби. А от нещодавні фінансові негаразди в італійському футболі, які пандемія тільки погіршила, призвели до того, що багато команд виставили на продаж.
Другий фактор – це ціна. Згідно із Financial Times, Elliott купив «Мілан» у 2018-му приблизно за €400 млн ($470 млн за сьогоднішнім курсом), а пандемія ще більше збиває ціни на деякі клуби. Для порівняння, згідно зі списком «Найдорожчі футбольні команди 2021» від Forbes, у більш фінансово зрілій англійській Премʼєр-лізі шість команд оцінюють у понад $500 млн, а дві – у понад $2 млрд.
Та навіть із такою зниженою початковою вартістю збільшити цінність італійських команд буде непросто. Навіть успішним клубам Серії А важко залучати великі світові бренди як спонсорів. А переважна більшість клубів грає на старих і, за американськими стандартами, зношених стадіонах, що не дає їм отримувати виторг від оренди, продажу мерчу, квитків у VIP-ложі, а також піднімати ціни на квитки вище за середні у Європі.
Оновлення, які є звичними для американських міст, важче виконати в Італії, де більшість команд є орендарями стадіонів, які належать містам, а проєкти нових стадіонів стають бюрократичним жахіттям. Згідно із останнім звітом Італійської федерації футболу, за останні десять років в Італії побудували лише три нові стадіони, в той час як у Європі звели 153.
Американський мільярдер Рокко Комміссо каже, що він почав спроби оновити 90-річний стадіон імені Артеміо Франкі у Флоренції одразу після того, як купив «Фіорентину» у червні 2019-го. Процес ухвалення містом проєкту означає, що реконструкція стадіону забере ще пʼять років.
«Сподіваюся, що зараз ідеальний час для того, щоб у політичній системі Італії зрозуміли, якщо вони хочуть, щоб Серія А могла конкурувати із англійською, іспанською і німецькою лігами, зміни необхідні», – каже Комміссо Forbes.
Рокко Комміссо піднімає над головою кубок Italia Primavera після перемоги молодіжної команди «Фіорентини» над «Лаціо» у квітні. Фото Getty Images
Такі перешкоди змушують італійські команди покладатися на доходи від медіа більше, ніж команди інших ліг, і навіть тут Італія значно відстає. Серія А цього року намагалася на 20% підвищити ціну на право транслювати свої матчі, але зрештою погодилася на трирічну угоду із DAZN вартістю $995 млн за кожен рік. Це на 13% менше, ніж $1,14 млрд за минулою угодою зі Sky.
Це також суттєво менше, ніж $1,29 млрд, які минулого року отримала Бундесліга від угод із DAZN і Sky, або $2,3 млрд Премʼєр-лізі за трансляцію її матчів. (Трирічна угода із ViacomCBS, за якою італійська ліга за трансляції у Штатах кожного року буде отримувати $75 млн, дещо помʼякшила удар).
Проблеми із виторгом погіршили Правила чесної фінансової гри, які запровадили у європейському футболі. Ці правила покликані допомогти клубам уникнути фінансових проблем і, по суті, вимагають витрачати не більше, ніж вони заробляють. На практиці ж ці правила змушують команди із низькими прибутками не підвищувати зарплати, що шкодить грі команд на полі, а це, в свою чергу, не дає їхнім прибуткам збільшуватися, і так по колу.
«Зрештою, без прибутків ми не можемо конкурувати, – каже Комміссо, засновник американського кабельного провайдера Mediacom, чий логотип прикрашає форму «Фіорентини». – Взяти нашу ситуацію: без прибутку від спонсорської підтримки Mediacom торік через COVID та інше команда заробила лише €72 млн. Це менше, ніж десять років тому. А ми конкуруємо у Європі із командами, які заробляють 3, 4, 5, 6, 700 мільйонів євро».
Джош Вондер і Хуан Арсіньєга, співвласники «Дженоа». Фото Getty Images
Та це не означає, що Комміссо збирається здаватися. Він зазначає, що його італійське походження і досвід гри у футбол за команду Колумбійського університету вирізняють його серед інших американських власників, а ще що він прийшов у цей спорт не заради грошей.
Він розуміє, що для успіху потрібен час і гроші. Починає він із €70 млн, які витратить на тренувальний центр із назвою Viola Park, який нині проходить реконструкцію.
Та чи буде таке саме терпіння у фірм приватного капіталу і гедж-фондів, які прийшли у лігу разом із ним? Принаймні Арсіньєгас каже, що 777 готова прийняти виклик із «Дженоа»: «Ми готові працювати і думаю, що хороші можливості існують і їх просто треба правильно використати. Враховуючи не найкращі результати клубу останніми роками, нам дуже хочеться стати каталізатором позитивних змін».
Можливо, скоро лави американських інвесторів у Італії поповняться. Через фінансові труднощі Suning Holdings китайський власник міланського «Інтера» у травні погодився позичити $336 млн. У разі невдачі Suning італійський клуб перейде у руки кредитора – лос-анджелеської фірми Oaktree Capital.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
