Дмитро Борисов /з особистого архіву
Категорія
Компанії
Дата

Ми працюємо в сегменті McDonaldʼs. Як Дмитро Борисов збирається захоплювати Європу своїми недорогими закладами. Інтерв'ю

Дмитро Борисов Фото з особистого архіву

Ресторатор Дмитро Борисов розповів про франчайзинговий проєкт своєї компанії GastroFamily, який збирається продавати вимушеним переселенцям у Європі.

Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.

Ресторатор Дмитро Борисов оголосив про старт продажів франшиз своїх ресторанів, які входять у його групу компаній GastroFamily. Вона розвиває такі мережі, як бари «Білий налив», кафе «Мушля», БПШ, Pinzarela та інші. До війни в мережі було 66 ресторанів, зараз працює 54. 

Цільова аудиторія франчайзингової пропозиції – вимушені переселенці – підприємці в Україні та по всьому світу, розповідає Борисов. За його словами, вже через тиждень після офіційного оголошення, у нього було близько 100 заявок на співпрацю. Географія – переважно Європа: Польща, Чехія, Австрія, Британія, Нідерланди. Але також є запити зі США та Південної Америки. 

Ми поговорили з Борисовим про те, що він пропонує потенційним партнерам, а також про стан ресторанного ринку в Києві, де працює велика частина його закладів. 

Інтервʼю відредаговано та скорочено для ясності.

Про франчайзинговий старт GastroFamily

Ми протягом останніх трьох років розвивали франчайзинг, але неактивно. Він розвивався так. Люди приходять і кажуть: ми бачили, у вас там у «Білому наливі» чи БПШ стоять черги, ми теж хочемо таке робити. 

Звичайно, ми думали про те, щоб масштабуватися системно і зробити все це окремим франчайзинговим бізнесом. Але, як ідеалісти, все «допилювали» цей продукт. 

І робили це з прицілом на Європу і світ. Бо в нас універсальні заклади – це суші, морепродукти, бургери, бар. І такі формати, де точки можна ставити де завгодно. Приклад – фудпоінт. Це холодильники з готовою їжею від наших брендів – наші колаборації з мережею WOG чи з КОЛО. 

Проте хотіли почати з масштабування по Україні. І вже відкрили для цього компанію. Планували подивитися на те, як це працюватиме за результатами 2022 року. І вже у 2023-му виходити зі своїми концептами та брендами в Європу та світ. 

У групі компаній GastroFamily близько 20 концептів. Це гастрономічний демократичний ресторан «Барсук», азіатський стейк-хаус Oxota na Ovets, заклад нової української кухні «Канапа», мистецько-гастрономічний простір «Остання барикада», стейк-хаус «Ватра» та інші.

А крім цього – демократичні ресторани БПШ («біляш-пончик-шаурма»), бургерна Dogz & Burgerz, seafood bar Mushlya, фудхоли Gastrofamily Food Market, бари Pinzarella та «Білий налив» тощо. 

Про формати GastroFamily

Ми, по суті, працюємо в сегменті McDonaldʼs, це називається QSR. Ми швидко готуємо їжу, видаємо, із самообслуговуванням, без повноцінного ресторанного сервісу. Це плюс-мінус €1 за страву: азійську їжу, суші, бургери або шаурму. І робимо на невеличкій площі велику кількість чеків.

У карантини, які ми вважали кінцем світу, у нас додалася доставка. Таким чином, у нас вийшов формат QSR & delivery(QSRD). Ми використали ці два роки, щоб «зробити» наші формати під доставку. 

Всі заклади ми можемо відкрити у чотирьох різних форматах. Фудпоінт із готовими стравами, окремий невеличкий ресторан, фуд-маркет, в якому під одним дахом обʼєднано кілька брендів, а також великий ресторан. Плюс можна працювати як dark store або dark kitchen на доставку. 

Франчайзинговий продукт ми сформували не як конкретний бренд якогось закладу, а як foodtech-продукт, що базується на швидкості приготування та пакування страви за 3–5 хвилин, середньому чеку €5–10 та 15 форматах, концептах та брендах популярної їжі та напоїв. 

А вже на це можна насадити будь-який формат. Залежно від бюджету, який є можливість інвестувати. Якщо €20 000–30 000, то це фудпоінт, €40 000–50 000 – окремий заклад харчування, а €100 000 – великий заклад, або фудмаркет.

з особистого архіву

Дмитро Борисов Фото з особистого архіву

На кого розрахована франшиза

Ми з моєю дружиною і партнеркою по бізнесу Оленою, як і 5–6 млн українців, опинилися в Європі. Разом із нашими пʼятьма дітьми. 

І ми розуміємо, що серед українців, які вимушено стали переселенцями, є підприємці. Це люди, які мали, наприклад, бізнес у Маріуполі і встигли переїхати у Львів, Франківськ, Варшаву чи Прагу. І ми зробили наш франчайзинговий продукт для них. 

Для тих, хто не хоче сидіти на соціальних виплатах і розуміє, що гідної роботи через недосконале знання мови не отримає. 

Ми бачимо цих людей тут і розуміємо, що вони не хочуть нічого від європейських або інших країн. Вони хочуть тут відкривати бізнес. 

Ми навіть зробили спеціальні умови. Вартість франшизи у Borysov gastrofamily – €20 000 та 5% роялті від обороту стандартного щомісячного платежу. Зараз -50% на паушальний внесок, тобто вартість франшизи – €10 000. А щомісячний платіж на перші шість місяців ми скасували. 

Як зараз працюють ресторани GastroFamily

Наразі у нас працює 99% тих ресторанів, що не знищені, не в окупації або не на лінії фронту. Це 54 ресторани з 66. 

Але повноцінно вони працюють лише місяць. Бо спочатку ми закрили всі ресторани, потім була волонтерська історія, потім відкрили свої заклади в Києві, потім рекомендували відкриватися своїм франчайзі, що на заході і в центрі України. І ось наразі працюють усі. 

Якщо загалом казати, то продажі впали на 50%, тому що людей поменшало. І це, звичайно, не про бізнес, а про те, щоб забезпечувати зарплатами команди, закуповувати продукти, платити оренду, податки, комунальні платежі, а також продовжувати волонтерську діяльність.

Але виторг зменшився в різних закладах по-різному. У «Канапі» та «Останній барикаді» це -80%. Бо частина українців лише зараз почали переходити на українську мову, а от переходити на ресторани сучасної української кухні – поки що ні. А туристів зараз немає. Тому в ресторанах української кухні так. 

У преміальних ресторанах на кшталт Oxota na Ovets – -50%. Бо також у людей немає можливості.

А от, наприклад, «Білий налив», БПШ, Pinzarela, «Мушля» та інші працюють добре. Бо там середній чек – 100–150 грн. Тому ці заклади працюють із виторгом або -20–30%, або так, як працювали до війни. 

Як почувається ресторанний ринок

У Києві відвідуваність впала на 20–30%. Але залежно від форматів. У БПШ, де шаурма коштує 70 грн, там як до війни стояла черга, так і стоїть. А ми просто фізично не можемо виробити більше. 

Але у ресторанах, де можна витратити на одну страву 200 грн, із сімома офіціантами, які вас кружать, там -50%. Там немає тих людей, які приходили туди робити селфі для Instagram. А їсти в ресторанах ми людей ще не привчили. Здебільшого для людей похід у ресторан – це спеціальна подія, привід провести час, а не просто поїсти. 

Уроки, які Дмитро Борисов виніс останнім часом

Що я зрозумів за два роки. Найбільш стабільне в цьому світі – нестабільність. Раніше я думав: «Ось-ось, ми зараз зробимо – і буде стабільність, будемо працювати і розвиватися». Ні. Треба бути щодня готовим до будь-яких змін, щодня. Треба адаптуватися. До таких змін, яких ми раніше не передбачали. 

Бути не трошки гнучким, а максимально. 

Матеріали по темі

26 вересня на Форумі «Енергія бізнесу» Forbes збирає регуляторів і лідерів бізнесу. Мета заходу — обговорити проблеми і знайти рішення, які дозволять зробити українську енергетику дешевою, рясною та стійкою. Встигніть купити квиток!

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні