Nord Stream 2: За яких умов Україна зможе зберегти велику частину транзиту /Фото Getty Images
Категорія
Компанії
Дата

Nord Stream 2: За яких умов Україна зможе зберегти велику частину транзиту

Джо Байден і Ангела Меркель. Фото Getty Images

Для України Nord Stream 2 становить велику фінансову та безпекову проблему. Але якщо наповнити правильним змістом рамкову домовленість між США та Німеччиною щодо підтримки України, вона має частково убезпечити від негативних наслідків добудови газопроводу

Наприкінці травня американська адміністрація Джозефа Байдена неочікувано відмовилася від застосування санкцій до компаній та осіб, пов’язаних з будівництвом газопроводу Nord Stream 2 («Північний потік – 2»). 

Nord Stream 2 – магістральний газопровід, який складається з двох труб довжиною приблизно 1200 км, прокладених по дну Балтійського моря. Після завершення будівництва (залишилося кілька тижнів), він напряму поєднає газові мережі Росії та Німеччини, обходячи території інших країн. Очікувана пропускна спроможність газогону – близько 55 млрд кубічних метрів природного газу на рік. 

Аналогічну пропускну спроможність має діючий газопровід Nord Stream 1, прокладений у 2010–2021 роках. Два газогони навіть прокладено паралельно один до одного. Після завершення Nord Stream 2 Російська Федерація матиме можливість подвоїти обсяги природного газу, які вона постачає до Німеччини без посередників. 

Для України обхідний газопровід становить велику проблему, як фінансового, так і безпекового характеру. Збитки від перекидання обсягів газу, які зараз транзитуються нашою територією, до Nord Stream 2, оцінюються в приблизно $2 млрд на рік.

Інший важливий фактор – безпековий. Залежність західноєвропейців від транзитних поставок газу стримує агресивні дії Росії щодо країн-транзитерів. Росіянам зрозуміло, що у Західної Європи не буде можливості обмежитися «глибоким занепокоєнням» у разі загрози для транзиту газу. Навіть якщо західноєвропейським політикам дуже хочеться уникнути конфлікту з Росією, загроза для власної енергетичної безпеки змушуватиме їх діяти рішуче. 

Це стримує росіян, які побоюються жорстких заходів з боку західноєвропейських країн та США, від агресії. Можливість постачати газ напряму, оминаючи країни-транзитери, знімає загрозу для поставок газу до Німеччини та інших західноєвропейських країн. Це підвищує апетит росіян до агресивних дій. 

Чим же цікавий газогін для Німеччини? Тут діє бізнесова логіка. У газовому бізнесі (як і у багатьох інших) доступ до великого обсягу ресурсів дає значні конкурентні переваги, якими німецький бізнес дуже хоче скористатися. 

Ці переваги лише посилюються особливими умовами, в яких діють обидва «Північні потоки». Наразі вони виведені з-під загальноєвропейських правил роботи енергетичних ринків – так званого Третього енергопакету, – що дозволяє контролюючому їх «Газпрому» встановлювати, в порушення прийнятих в ЄС правил конкурентної поведінки, неринкові пільгові умови для своїх клієнтів. Клієнти отримують дешевий транзит великих обсягів газу, Росія розв’язує собі руки для військово-політичної агресії проти України. Ми ж зі своїми сусідами отримуємо фінансові втрати та безпекові ризики. Адже наша газотранспортна система вже працює у межах правил Третього енергопакету і ми конкуруємо з іншими транзитерами у межах загальноприйнятих ринкових правил. 

Україна та інші країни намагалися протидіяти будівництву Nord Stream 2, лобіюючи заходи із зупинки будівництва на різних етапах. Стримуючим фактором стали жорсткі санкції з боку США, накладені Конгресом та адміністрацією президента Трампа наприкінці 2019 року. Санкції було накладено на всі компанії, які брали участь у будівництві газогону, включно з європейськими компаніями, без чиїх технологічних ноу-хау та експертизи добудувати газогін було неможливо. Санкції суттєво затримали добудову Nord Stream 2 – здавалося, що є можливість зупинити проєкт. 

Саме тому новина про відмову нової адміністрації президента Байдена від санкцій стала шоком. Цей крок розблокував добудову газопроводу, чим і скористалися росіяни для його швидкого завершення. Немає сумніву, що газогін найближчим часом буде фізично повністю готовий. 

Крок адміністрації Байдена має багато причин. За часів адміністрації Трампа стосунки США з ключовими західноєвропейськими союзниками суттєво зіпсувалися – зокрема, через торговельні конфлікти навколо протекціоністської політики Трампа. На фоні довгострокової боротьби Америки з Китаєм за світову гегемонію для адміністрації Байдена відновлення гарних стосунків є стратегічним пріоритетом.

Частина нової адміністрації також не проти пом’якшення конфлікту з Росією, щоб послабити її зв’язки з Китаєм та зробити більш нейтральною у глобальному протистоянні. 

Намагання на початку своєї роботи налагодити стосунки з Росією характерне для всіх американських адміністрацій за щонайменше 20 останніх років – починаючи з адміністрації Буша-молодшого, який казав, що «зазирнув Путіну в очі та подивився в його душу». Зазвичай ці намагання закінчуються черговим грубим порушенням міжнародних правил з боку Росії та охолодженням відносин між країнами. Проте кожна нова американська адміністрація на початку вперто робить спроби досягти прориву в американо-російських відносинах. Вочевидь, адміністрація Байдена не буде виключенням. 

Привід для активізації лобістів Nord Stream 2 у Вашингтоні дала сама Україна, коли уряд порушив процедури корпоративного управління при зміні керівництва НАК «Нафтогаз». Це дало можливість опонентам виставити Україну як ненадійного партнера, що не дотримується правил та не виконує зобов’язання. Адже реформа корпоративного управління у державних компаніях була і є одним з ключових елементів як програми МВФ, так і узгодженого із західними партнерами підходу до реформ в Україні.

Найімовірніше, порушення процедур було не стільки першопричиною відмови від застосування санкцій, скільки приводом та амуніцією для лобістів Nord Stream 2. В основі відмови лежали глибші інтереси глобальних гравців. 

Минулого тижня була анонсована домовленість між США та Німеччиною, яка має частково убезпечити Україну від негативних наслідків добудови Nord Stream 2. Угода передбачає:

- створення Німеччиною фонду у розмірі $1 млрд для інвестицій у зелену енергетику в Україні;

- обіцянку Німеччини досягти домовленості з Росією щодо продовження транзиту газу через Україну щонайменше до 2034 року;

- доступ сторонніх гравців до поставок через Nord Stream 2. 

Поява домовленості – непогана новина для України. Проте наразі вона є рамковою і не містить конкретних механізмів імплементації, які б гарантували, що вона працюватиме. 

Цю рамкову домовленість можна конкретизувати та наповнити змістом. До Nord Stream 2 можна застосувати загальні правила Третього енергопакету та роботи на ринку ЄС, з яких він зараз має виключення. 

Застосування однакових правил регульованого тарифоутворення (магістральний газопровід є природною монополією і підпадає під таке регулювання) до усіх магістральних газопроводів у ЄС вирівняло б конкурентні умови між українським газогоном та Nord Stream 2. За таких умов ми були б цілком конкурентоздатні і зберегли б велику частину транзиту. 

Коректне застосування антимонопольних правил до обох «Північних потоків» взагалі змусило б «Газпром» обмежити обсяг прокачки ними до 50% їхньої потужності, оскільки «Газпром» повністю володіє Nord Stream 2 та є мажоритарним акціонером Nord Stream 1. Це нівелювало б ефект від добудови другого «Потоку», який за пропускною спроможністю дорівнює першому. 

Таке наповнення американо-німецької домовленості і має просувати на міжнародній арені Україна. Ціна успіху – близько $2 млрд транзитних грошей на рік та безпека країни перед російською військовою агресією.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків