Категорія: Найбагатші
Дата: 09 грудня 2022 16:24

Олександр, онук Олександра. Династія Черняків пройшла через релокейт, щоб зберегти свій бізнес. Як вони збираються захопити Європу

Дмитро Уляницький

Forbes

Володимир Федорін

Forbes

6 хв читання

Олександр Черняк-старший та Олександр Черняк-молодший. Батько і син відомого підприємця із Запоріжжя Євгена Черняка Фото Олександр Чекменьов

Відомий в Україні бізнесмен-інфлюенсер Євген Черняк з двох поколінь оточений підприємницьким духом. Його батько, Олександр Черняк, побудував у Запоріжжі бізнес із виробництва кабелю. А син, Олександр Черняк, перетворює компанію на європейського гравця, незважаючи на війну

Новий номер журналу Forbes Україна

Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: Олександр Конотопський і його Ajax Systems, 30 стійких компаній України під час війни, список українських підприємців, які пішли воювати та інше.

Грудень 2021 року. Олександр Черняк, 76, із гордістю демонструє репортерам Forbes своє господарство. Запорізький завод кольорових металів (ЗЗКМ) – лідер в Україні з виробництва мідного кабелю. Віднедавна завод почав випускати так звану кручену пару, що використовується для передачі інтернет-сигналу. «Це майбутнє телекому», – пишається Черняк.

Жовтень 2022-го. Після початку повномасштабного вторгнення ЗЗКМ запустив два цехи в Івано-Франківську. Третій планується відкрити за кілька місяців, розповідає онук засновника та голова наглядової ради компанії Олександр Черняк, 29. Інвестиції у новий завод він оцінює у €21 млн. Незважаючи на обстріли, продовжує роботу завод у Запоріжжі. Ціль – вийти на довоєнні фінансові результати у лютому 2023-го.

Як вдалося зберегти цілеспрямованість під час російської навали?

ЗЗКМ – сімейний бізнес. Окрім двох Олександрів, до наглядової ради входить відомий виробник алкоголю Євген Черняк, 53. Черняк-молодший відповідає за операційне управління з початку 2020-го. «Дід і батько слідкують за тим, щоб завод виконував стратегію і плани», – розповідає він. Перед повномасштабним вторгненням Forbes оцінював компанію у $60 млн. Її щомісячний виторг сягав $15 млн.

Після того як загарбники окупували південь Запорізької області та почали обстрілювати заводи в Запоріжжі, компанія стала одним із 913 підприємств, що скористалися програмою уряду з релокації у західні регіони. Навесні ЗЗКМ перевіз близько 10% обладнання і 100 співробітників до Чернівців.

Стабілізація фронту дозволила зважити подальші дії. Завод у Запоріжжі виробляє мідь – головну сировину для випуску кабелю. Черняк-старший вибудовував цей процес протягом 20 років, перенести його майже неможливо, каже онук засновника. До того ж Запоріжжя, за його словами – рідне місто. «Нам подобається тут працювати, в нас великий колектив», – наголошує він.

Безпека бізнесу вимагала диверсифікувати виробництво. «У нас багато довготривалих експортних контрактів, – каже Черняк-молодший. – Якщо ми хоча б раз невчасно виконаємо умови контракту, з нами можуть не захотіти співпрацювати в подальшому».

Площадка у Чернівцях виявилася замалою. У пошуках альтернативи Черняки дивилися і на Львів, і на Закарпаття, але найбільше їм підійшов один із промислових кластерів в Івано-Франківську. ЗЗКМ орендував приміщення площею 15 000 кв. м з уже підключеними комунікаціями та електроенергією.

Перед війною власники планували розширити виробництво кабелю і замовили обладнання на €18 млн. Воно почало надходити вже після початку повномасштабного вторгнення. «Заїхали, встановили обладнання і почали працювати, – розповідає Черняк-молодший про запуск заводу в Івано-Франківську. – Приміщення для першого цеху було у відмінному стані».

Справа, яку його дідусь заснував на початку 1990-х, отримала друге дихання.

Олександр Черняк-старший народився у Запоріжжі через рік після закінчення Другої світової війни. «У дитинстві в мене була одна мрія – наїстися, – згадує він. – Батьки варили манну кашу та ховали від мене. Я ставав на стілець і тягнув її».

Страх злиднів штовхав Олександра до наполегливої праці з 16 років. Його трудовий шлях у народному господарстві СРСР – токар, механік, майстер, заступник директора на заводі «Радіоприлад». «Завод був особливо секретним, нас курував КДБ», – розповідає засновник ЗЗКМ. Виробляли скриньки для відстежування кораблів та підводних човнів.

Свою останню посаду на радянському підприємстві Черняк називає «заступник із загальних відповідей». Відповіді стосувалися постачання комплектування. «Ми працювали напряму із Москвою та союзним Міністерством засобів зв’язку», – згадує він. На цій роботі його вистачило ненадовго: треба було займатись інтригами, будувати коаліції – «шепотіти комусь у вуха, переходити з одного табору до іншого».

У СРСР почалась епоха кооперативів, і з подачі директора «Радіоприладу» Черняк зі своїм партнером Сергієм Рязановим почав виробляти на обладнанні заводу замки із секретним ключем.

Черняк-старший називає три причини, з яких він вирішив зайнятися підприємництвом. «По-перше, це було нове, по-друге – я відчував себе затребуваним, – каже він. – По-третє, тут не треба було ні перед ким звітувати. Люблю бути вільною людиною».

Підприємницького хисту йому було не позичати. За радянськими мірками, він непогано заробляв у 1970-ті – 300–400 карбованців на місяць, але завжди намагався підробляти.

«Наприклад, був донором, із дружиною та Євгеном працювали на зборі черешні, абрикосів, – розповідає він. – Бувало, після робочого дня підвозив людей за карбованець, за три».

Після краху СРСР Черняк почав торгувати ломом кольорових металів. У 1998-му запустив лінію із виробництва катанки з мідних анодів. Ще за шість років відкрив виробництво катодів. З них виготовляється катанка, яку використовують для випуску кабелю. У 2005 році завод на околиці Запоріжжя, де колись була розташована філія «Радіоприладу», почав випускати кабель.

Наприкінці 2000-х компанія розпочала експорт кабелю. Молдовський дистриб’ютор Volta за 12 років співпраці витратив на продукцію ЗЗКМ $20 млн. «Щороку наш товарообіг із ними зростав приблизно на 20%», – розповідає директор Volta Геннадій Крецу. У 2015–2016 роках компанія Черняків налагодила експорт кабелю до країн ЄС, але внутрішній ринок залишався головним.

До війни український ринок мідного кабелю становив близько 2500 т на місяць, говорить Олексій Савченко, гендиректор компанії «Інтеркабель Київ». Запорізький завод кольорових металів, на якому працює 890 людей, може випускати 750 т кабелю на місяць.

Війна, за різними оцінками, знизила внутрішній попит на 60–70%. Зупинились усі інвестпроєкти. Щомісячний виторг ЗЗКМ впав до $4 млн, або чверті від довоєнних показників.

Перемога ЗСУ на Півночі поліпшила ситуацію. З квітня ринок щомісячно зростає на 5–10%, констатує директор дистриб’юторської компанії «Поло-Електро» Руслан Василенко.

«Ми сподівалися, що після деокупації земель на Півночі там буде великий попит на кабель, – каже директор із маркетингу компанії «Одескабель» Олександр Симонов. – Але люди витрачають гроші на першочергові речі, наприклад, відновлення вікон. А кабель – це другорядне». Василенко прогнозує, що до довоєнного рівня попит усередині країни може відновитись у 2023 році.

Наразі ЗЗКМ, за оцінкою Черняка-молодшого, займає 50% українського ринку мідного кабелю. Наприкінці серпня завод працював на 100% потужності. Після добудови заводу в Івано-Франківську компанія зможе виробляти 1300 т кабелю на місяць вартістю $20–21 млн.

Івано-Франківське підприємство буде меншим за запорізьке. На Заході країни працює 165 робітників, у лютому їхня кількість має збільшитися до 270. «Ми активно добираємо людей», – каже Черняк-молодший. Мідь на івано-франківський завод, за його словами, постачатиметься із Запоріжжя. Але про всяк випадок він шукає постачальників міді, які зможуть задовольняти потреби заводу в Івано-Франківську.

Завод на Заході працюватиме винятково на експорт. ЗЗКМ постачає кабель до Австрії, Угорщини, Словаччини, Німеччини та кількох скандинавських країн. Мідний кабель з України виграє конкуренцію на європейському ринку через співвідношення ціни та якості, вважає Савченко з «Інтеркабель Київ». Головні конкуренти ЗЗКМ – італійська Prysmian і французька Nexans, каже Олександр Черняк-молодший. Доводиться конкурувати також із румунською Romcab та чеською Prakab.

Ми знаємо, як продавати, як будувати бренди. Єдине, чого нам зараз не вистачає – це потужності.

В Україні основний конкурент компанії Черняків – львівський «Гал-Кат», який також має власне виробництво міді, каже Василенко з «Поло-Електро». На його думку, обидва підприємства працюють за однаковими бізнес-процесами та мають схожий асортимент – «кабель для мас-маркету». Черняк-молодший бачить серед конкурентів харківський «Південкабель», «Одескабель» і київський «Інтеркабель».

Усі вони мають скористатися відновленням попиту на мідний кабель після перемоги та початку відбудови країни. Ринок зросте щонайменше вдвічі, якщо порівняти із довоєнним рівнем, прогнозує Савченко.

Після виходу ЗЗКМ на річний виторг $240 млн компанія зможе повернути собі довоєнну капіталізацію, що впала після початку війни майже втричі. За розрахунками Forbes, закінчення війни та відновлення логістики підвищить оцінку компанії до $100 млн.

У 2023 році Черняки планують відкрити в Івано-Франківську виробництво кабелю для сонячної енергетики. «Це найбільш затребуваний кабель у ЄС, – каже Черняк-молодший. – Завдяки цьому проєкту ми зможемо збільшити наш експорт».

«Ми знаємо, як продавати, як будувати бренди, – розповідав він у грудні 2021-го. – Єдине, чого нам зараз не вистачає – це потужності. Тому наше завдання – її нарощувати».

Завдання залишається актуальним, незважаючи на війну.

Матеріали по темі