Кабмін затвердив оновлену стратегію розвитку ПриватБанку. Його планують розділити на умовно хороший і поганий та продати впродовж трьох років. Яке майбутнє заплановане для найбільшого держбанку країни
За результатами роботи у 2018–2020 роках ПриватБанк виплатив 55,4 млрд грн дивідендів своєму акціонерові – Міністерству фінансів України. Це навіть більше за обсяг власного капіталу банку, тобто, банк за рік заробляє 30 копійок на кожній гривні капіталу. Мало який інструмент інвестування може похизуватися схожим рівнем доходності. Враховуючи, що зараз багато компаній, навіть збиткових, оцінюються фондовими ринками вкрай дорого, питання продажу ПриватБанку ставатиме все актуальнішим.
Картина прибутковості ПриватБанку не буде повною, якщо не згадати націоналізацію найбільшого банку країни в 2016 році та її вартість для платників податків. Мінфін докапіталізував банк на 155 млрд грн, взявши на себе зобов’язання повернути кошти вкладникам замість колишніх акціонерів. Оскільки така сума є фантастичною для бюджету, щоб внести її «живими» грошима, уряд випустив ОВДП на відповідну суму.
Щорічно порятунок банку коштує бюджету 12,4 млрд грн, а загальний обсяг відсотків за 2017–2032 рік більш ніж подвоїть вартість націоналізації, довівши її до 324 млрд грн. Обсяги сплачених державі дивідендів – 11,5 млрд грн, 24,5 млрд грн та 19,4 млрд грн за результатами відповідно 2018, 2019 та 2020 років співмірний з обсягом платежів за капіталізаційними ОВДП. Однак, Приват все ж віддає акціонеру більше, адже частину капіталізаційних ОВДП свого часу викупив НБУ та тепер він отримує за ними майже 10% річних.
Але не через дивіденди має бути прокладений шлях до компенсації бюджету витрат на порятунок банку, а через повернення компаніями кредитів, які вони отримали від банку до його націоналізації. Ідеться про ті компанії, які пов’язують з колишніми акціонерами ПриватБанку, та які припинили обслуговувати свої зобов’язання. Саме проблеми із попередніми власниками, судові позови обох сторін один до одного і є тією причиною, чому в стратегії розвитку банку його пропонується розділити на хороший і поганий.
Питання лише в тому, чи можливо юридично відділити повністю хороший ПриватБанк від його історичного спадку. На мою думку, Приват неможливо продати, якщо додатково до банку покупець отримає квиток на війну з одним із найвпливовіших олігархів країни. Якщо припустити, що вдасться звести політичні та юридичні ризики оскарження продажу ПриватБанку інвесторам, то його ціна обіцяє бути високою – декілька мільярдів доларів.
Можливо, його вартість ще більше зросте, якщо упродовж наступних років до його гіпотетичного продажу менеджменту банку вдасться досягти поставлених цілей. Перш за все, це роздрібний бізнес. Клієнтами банку є, мабуть, половина дорослого населення країни, тому надалі нарощувати частку банку буде складно. Тож акцент має бути зроблений на збільшенні кількості продуктів у клієнта. Також банк намагатиметься активізувати тих клієнтів, які основну частину своїх банківських операцій проводять через інші фінансові установи, спробувати мотивувати їх частіше використовувати саме ПриватБанк.
У стратегії виглядають дивними консервативні плани в іпотечному сегменті. З одного боку, очікується зростання іпотечного портфелю на 43% до 2024 року. Але в абсолютних числах це означає зростання менш ніж на мільярд гривень. І це враховуючи амбітні плани уряду та президента наростити майже мертве іпотечне кредитування в Україні задля додаткового стимулу економіки. Тому іпотека розглядається більше в межах державних програм, а широкодоступний іпотечний бізнес очікується із якісними змінами в законодавчій базі. Іншими словами – з посиленням прав кредиторів.
Надмірна концентрація на одному із напрямів роботи – картковому – є ризикованою. Навіть враховуючи міцні позиції ПриватБанку в цьому сегменті. Тому сегмент малого та середнього бізнесу виділяється як перспективний, де потрібно розвивати компетенції та пропонувати клієнтам достойний рівень обслуговування. Портфель кредитів планується наростити одразу в півтора раза за найближчі чотири роки. Це може відбутися як за рахунок державних програм на зразок «5-7-9», так і незалежно від них.
Завадити цьому може конкуренція та невеликий обсяг ринку. Підприємців країні бракує, а чимала частина малого бізнесу перебуває в тіні – поза досяжністю банків. Починаючи з 2016 року ледь не кожен великий банк декларував наміри приділити увагу МСБ. Десь поміж рядків читалося незадоволення правами кредиторів у судових суперечках проти великого бізнесу.
Банки втратили не один десяток мільярдів гривень виданих кредитів такому позичальнику. Але наразі ще немає відчуття, що банкам на цьому сегменті ринку тісно. Взяти хоча б залишки на валютних рахунках фізичних осіб підприємців. Як правило, це де-факто наймані працівники із сфери ІТ. Після валютної лібералізації обсяг коштів почав стабільно зростати та досяг майже $800 млн. Клієнти віддають перевагу заощадженню на поточних рахунках під нуль відсотків і банки поки не зуміли їх в цьому плані чимось зацікавити.
Підвищення прибутковості та ефективності роботи банку – це не завжди про перемогу. Окремі дії банку, вочевидь, не всім сподобаються. Стратегією передбачено скорочення кількості працівників з 21 600 осіб у сьогоднішньому Приваті до 15 500 у «хорошому» банку. Найбільші скорочення можуть бути в бек-офісі – напрямі, який краще піддається автоматизації. Банк продовжить скорочувати кількість відділень – до 1250 у міру того, як дедалі більше послуг можна отримати без фізичного відвідування офісу. Не виключено, що якусь частину роботи переведуть на аутсорсинг. Враховуючи подібні процеси в Європі та дешевшу вартість робочих рук, що вивільняються, виникає питання, чи хтось ризикне запустити аутсорс банківських послуг в Україні?
Далеко не факт, що буде політична воля продати ПриватБанк. Зовсім не гарантованою є і перемога в численних судових справах проти колишніх акціонерів. Юридичні ризики продажу банку можуть так і залишитися надто високими, щоб хтось вкладав у проект свої гроші.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
