Космічний рій. Аграрії, страховики та військові відбирають ринок у телебачення. Чому супутникові послуги так кардинально змінюються

Окремо взятий супутник може заощадити мільярди гривень, які йдуть на боротьбу із пожежами. З травня 2021 року фахівці Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) обробляють кадри з орбіти, щоб протягом 30 хвилин встановлювати осередки великих займань. Раніше територіальні громади та оперативники отримували ці дані у кращому разі через півтори години.

У 2020 році пожежі завдали Україні збитків на 12 млрд грн, ще 600 млн грн країна витратила на гасіння. «У 2021 році ми практично не чули про масові пожежі», – каже начальник інформаційно‑аналітичного відділу НЦУВКЗ Сергій Янчевський. Річ не лише у м’якій літній погоді, а й у нових системах оповіщення.

Пожежна сигналізація – не єдине корисне застосування супутників. Останні 20 років три чверті виторгу супутникових послуг забезпечує телемовлення – $88,4 млрд 2020 року, за даними BryceTech. Обсяги вражаючі, але впродовж останніх п’яти років індустрія просіла на 10% під тиском стримінгових сервісів на кшталт Netflix, Amazon Prime та аналогів.

В Україні тенденція та сама – люди йдуть в інтернет, каже директор зі стратегії та розвитку бізнесу «Медіа Групи Україна» Федір Гречанінов. Але ще кілька років тому супутник був на вустах – у 2019 році медіагрупи ледь не закодували сигнал основних національних каналів. Це могло відрізати від безкоштовного мовлення 4 млн домогосподарств. Різкий перехід зірвався через втручання влади, в підсумку кількість абонентів платного супутникового телебачення зросла з 60 000 до 300 000 осіб. Ринок, обсяг якого Forbes оцінює приблизно в 500 млн грн на рік, застовпили два оператори: 40% у Xtra TV («Медіа Група Україна»), 60% у Viasat (1+1 media).

Інший споживчий запит – телефонія. Супутниковим зв’язком та геолокацією користуються активні туристи, охоронні компанії та служби із надзвичайних ситуацій. Великий ринок вони сформувати не можуть – ніша стагнує з моменту появи стільникових операторів, каже Олександр Зеленков, засновник компанії «Спотмі», яка продає та монтує обладнання для супутникового зв’язку. Поріг входу справді високий: спеціалізований телефон коштує від $700 до $1700, абонплата становить від $80 на місяць (включає 10 хвилин).

Ховати комерційний супутник не варто, навіть якщо падає споживчий інтерес. З 2016 по 2020 рік, за оцінкою BryceTech, сегмент дистанційного зондування землі зріс на третину. Ринок «підключеного» сільського господарства у 2026‑му здатен досягти $3,35 млрд, вважають у компанії EOS Data Analytics. Вона входить до групи «Ноосфера» Максима Полякова та розвиває хмарну платформу для аналізу геопросторових даних. Ніша прибуткова – маржинальність EOSDA може перевищувати 50%, каже CEO компанії Артем Анісімов. Головна умова – наявність своїх супутникових знімків. Нині компанія їх купує.

В Україні знімків із супутників щорічно продається приблизно на $3,5 млн, оцінює голова дистриб’юторської компанії TVIS Олесь Ясинський. $1,5 млн витрачає державний сектор, а $2 млн – приватники. Навіщо купують? Військовим ці дані потрібні для розвідки та аналізу територій, правоохоронцям – для виявлення нелегальної забудови, вирубування лісу та видобутку бурштину. На наступний рік Ясинський чекає особливо великого улову: Держгеокадастр замовить зйомку окупованих територій України для оновлення базової карти масштабу 1:10 000.

У бізнесі основний покупець – аграрії, які стежать за станом посівів. Супутниковий моніторинг дозволяє дізнаватися про рівень хлорофілу у рослинах, каже координаторка космічних проєктів групи «Ноосфера» Наталія Боротканич. «Що він вищий, то здоровіший урожай», – пояснює заступник гендиректора з інновацій агрохолдингу ІМК Богдан Кривицький.

ІМК користується безкоштовними знімками з точністю до 8–10 м, щоб оцінити ситуацію, а для більш точних вимірів (до 0,5 м) бере кадри у американської компанії Planet – приблизно по $0,5 за гектар. Готову аналітику компанії також постачає білоруський стартап One Soil, який у серпні залучив $5 млн від фонду Almaz Capital та інших інвесторів. Більше половини клієнтів стартапу, оціненого, за даними Pitchbook, у $26 млн, – українські компанії.

Держава планувала створити угруповання супутників дистанційного зондування «Січ» ще в першій космічній програмі 1993–1997 років. Не склалося: за роки незалежності запустили лише три супутники. Останній був запущений у 2011 році та пропрацював менш як півтора року через поломку батареї російського виробництва. Жодного знімка не продали. Виправитися планують у 2022–2025 роках – у космічній програмі на ці роки закладено угруповання із семи супутників. Перший, «Січ‑2‑30», з розширенням 7,8 м на піксель, буде готовий до польоту у січні 2022 року. На розробку та виробництво решти закладають 3,94 млрд грн. Але програму ще не ухвалили.

До 2030‑го український ринок дистанційного зондування землі зростатиме щонайменше на 30% щороку, прогнозує Ясинський із TVIS. Постійно виникають нові ніші: нещодавно замовляти знімки почали землевпорядники для створення карток ОТГ, а також страховики, щоб дослідити стан об’єктів. Держава теж ставатиме дедалі активнішим замовником. У 2017 році TVIS провела опитування серед центральних та місцевих органів влади й оцінила потенційний попит у €300 млн. «Ми були в шоці. Потреба зростає шалено», – каже Янчевський.