З 24 лютого «Армія SOS» стала місцем, куди щодня стікаються сотні планшетів для армії. На них волонтери встановлюють додаток для артилеристів «Кропива». Як цей софт прискорив роботу «богів війни».
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Понтонну переправу росіян через Сіверський Донець поблизу селища Білогорівка на Луганщині ЗСУ нищили щонайменше шість разів. Виявляти переправу, наводити та корегувати вогонь допомагав безпілотник «Валькірія». Робити відповідні балістичні розрахунки для завдання влучного вогневого удару українським артилеристам допомагала «Кропива». Це програмне забезпечення (ПЗ) розробили волонтери «Армії SOS». Вони закуповують планшети, встановлюють туди ПЗ і передають на фронт.
Знищена понтонна переправа росіян через Сіверський Донець
Як працює софт
«Кропиву» використовують 90–95% артилеристів, говорить волонтер і співзасновник «Армії SOS» Олексій Савченко, 37. Завдяки розробці час розгортання артилерійської батареї скоротився вп’ятеро, час на ураження незапланованої цілі – майже втричі, а час на відкриття контрбатарейного вогню – у 10 разів як порівняти з радянськими обчислювальними машинами, пише «АрміяІнформ».
Як працює «Кропива»? Розвідка й інші бійці вносять в Android-додаток координати ворожої цілі, їх отримує найближча артбатарея, яка і завдає удару. «Завдяки «Кропиві» в нас одна з найточніших артилерій у світі, американці захоплюються», – розповідає лейтенант, командир підрозділу 15-ї бригади артрозвідки Олег Берестовий.
Раніше координати цілі передавали по рації. Артилеристи сідали за стіл, брали лінійку, планшетку, калькулятор і рахували 15–20 хвилин. «Тепер обчислення робити вручну не потрібно, і це значно прискорило виконання бойового завдання», – говорить Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.
З часом додаток обріс функціями не тільки для артилеристів. У ньому щодня оновлюється лінія фронту. Військовий бачить, де стоїть ворог, а де свої, обмінюється позиціями, розвідданими, комунікує з командним пунктом. У функціональності є також навігатор, карта з точними висотами й низинами, відстань від одного обʼєкта до іншого, обчислення далекобійності гармати до обʼєкта.
Польовий склад боєприпасів росіян на лисичанському напрямку. Його виявила «Валькірія». Розрахунки зробила «Кропива»
Польовий склад боєприпасів росіян на лисичанському напрямку. Його виявила «Валькірія». Розрахунки зробила «Кропива»
Дані з «Кропиви» не зберігаються централізовано на серверах, аби потім транслюватися на всі пристрої. На кожному планшеті є інформація тільки щодо необхідних йому позицій та озброєнь. «Якщо наш солдат потрапить у полон з планшетом, ворог не зможе отримати інформацію про всі підрозділи», – розповідає Савченко.
«Кропивою» користуються Сухопутні війська ЗСУ – бронетехніка, піхотні або розвідувальні підрозділи тощо. «Її простота, автономність і поширеність стали основою того, що вона найбільш потужно представлена у Збройних силах», – вважає Згурець.
Як на фронті зійшла «Кропива»
У 2014-му військові просили у волонтерів звичайні паперові карти. Основна вимога – щоб вони були сучасними. «Їм видавали карти, надруковані у 80-х роках. Там, де позначалося поле чи посадка, давно стояло село чи якась забудова», – розповідає Савченко.
«Армія SOS» не стала друкувати свіжі мапи. Натомість закупила планшети із Google-картами. На їхню закупівлю й обладнання картами пам’яті у 2014 році волонтери витратили менш ніж десяту частину донатів – 780 000 грн. Загалом того року фонд зібрав 11,9 млн грн.
Однак дуже швидко функціональності цивільних карт на планшетах військовим стало замало. Вони попросили додати вимірювання відстаней, автоматичні розрахунки тощо. Так «Кропива» стала одним із трьох фокусів фонду разом із безпілотниками «Валькірія» та обладнанням для радіоелектронної розвідки.
«Ми бачили, що цей продукт просто змінює перебіг війни та якість ведення бойових дій, тому ми відмовлялися від одягу й бронежилетів, – каже Савченко. – Зараз ні на що не відволікаємося». У 2017-му фонд передав «Кропиву» державі безкоштовно. Проте на озброєння її офіційно не взяли й досі.
«Після 24 лютого планшети з «Кропивою» почали виїжджати на фронт тисячами, – говорить Савченко. – Ми робили, спали, прокидалися й знову робили». Коли росіян вибили з-під Києва, фонд зайнявся плануванням. Потік запитів розподілили на три черги. Спершу на передову, потім у зону бойових дій, а тоді вже на полігони. Черги на планшети з артилерійським софтом стоять по кілька днів.
«Армія SOS» закупила понад 6000 планшетів з початку повномасштабного вторгнення. Цифра не показує всі обсяги. Лише БФ Сергія Притули з 24 лютого закупив понад 2500 гаджетів, які пройшли «учєбку» в «Армії SOS».
Скільки сил кинув фонд, щоб упоратися з таким фронтом роботи, не розголошується. Загалом у штаті – понад 30 волонтерів. Раніше ж в офісі перебували одна-дві людини. Нарощувати команду складно з міркувань безпеки. «Брати людей з вулиці не можемо. Винятково тих, кого знаємо», – пояснює Савченко.
Більше координації
Додаток, яким опікується «Армія SOS», не єдиний у своєму роді. «Подібних продуктів є до десятка, – говорить директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. – Багато військових сидять на «Кропиві». Хтось сидить на Delta, хтось на GIS Arta. ПВОшники – на «Віраж-планшет».
«Кропива» та GIS Arta – розробки волонтерів, які почали допомагати армії у 2014 році. Delta, яка супроводжує бійців на полі бою, сповіщаючи про розташування сил супротивника та супутні небезпеки, розвиває держава. Нещодавно Центр інновацій Міноборони відкрив 11 вакансій розробників та тестувальників, щоб працювати над системою. «Поки що жодна з них не працює на системному, послідовному рівні», – каже Чмут.
Ще одна проблема – системи покривають потреби лише тактичного рівня: допомагають військовим швидше виконувати завдання безпосередньо на полі бою. Однак українській армії треба загальна автоматизована система оперативного рівня для командного штабу, говорить Згурець. «Усі війська мають бути охоплені командуванням», – пояснює він.
Міноборони тестувало у 2021 році «Дзвін», який мав закрити цю проблему, однак проєкт заморожено. «Дослідні зразки розроблені, протестовані, але наразилися на бюрократичні перешкоди, повʼязані з вартістю часу на розробку, на підтвердження власності продукту тощо», – розповідає Згурець.
Однак прагнути до уніфікації софту та озброєння армії потрібно вже зараз, а не «після перемоги», вважає Чмут.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
