Категорія
Картина дня
Дата

Нафтове ембарго — шок для російського бюджету. Чому Росія не зможе замінити ринок ЄC, пояснює енергетичний експерт Михайло Крутіхін

Чи зможе Росія переспрямувати свою нафту до Китаю чи Індії? Наскільки сильно санкції вдарять по бюджету РФ? Чи змогла Угорщина підірвати європейське ембарго?

Розповідає російський аналітик, який близько 30 років досліджує нафтогазову галузь, зокрема у пострадянських країнах, партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін.

31 травня ЄС представив шостий пакет санкцій проти Росії, до якого входить ембарго на морський експорт нафти до Європи. Постачання трубопроводом поки оминуло санкції. Проте Німеччина й Польща готові добровільно відмовитися від постачання нафти трубою "Дружба". У підсумку весь російський експорт до ЄС звузиться до постачання в Угорщину, Чехію та Словаччину.

Який вплив на Росію та світовий ринок нафти матиме ембарго ЄС? Чи зможе РФ перерозподілити свою нафту на інші країни?

Замінити європейський ринок нафти та нафтопродуктів у Росії не вийде. Розмови про те, що Москва тепер перенаправить потоки сирої нафти до Китаю – спроба видати бажане за дійсне.

Всі транспортні трубопровідні шляхи у напрямку Китаю – це лінія ССТО та порт Козьміно, а також нафтопровід, який проходить через Омськ, Павлодар та Казахстан. Цим шляхом можна хіба що злегка збільшити експорт, плюс трохи додати залізницею. Частина нафти на експорт іде з портів на Далекому Сході – Кастрі і Сахаліну.

Але всі ці потужності – близько 80 млн т на рік – уже задіяні і більше цього обсягу спрямувати цими маршрутами практично неможливо. Вони вже працюють по максимуму. Щоб зняти щось із Європи та відправити до Китаю, потрібно орендувати ще кілька танкерів та пустити ними додатковий обсяг. Але загалом за рік більше 4–5 млн т, додатково до 80 млн т, до Китаю відправити не вдасться. Це й близько не заміна європейського ринку.

А що стосовно Індії?

Російські аналітики розмірковують про те, що за рік 15 млн т нафти можна відправити до Індії. Це перебільшення, бо в Індії російська нафта сильно конкурує з нафтою Перської затоки, яка домінує в країні. І попри величезні знижки (нині це близько 40%), понад 6 млн т на рік відправити в Індію не вийде. Цього теж, як порівняти із європейським ринком, і котові на сльози нема.

А як бути із браком великих танкерів для транспортування нафти на далекі відстані?

Триває активна відмова приймати російські нафтові вантажи у багатьох портах, зокрема й серед власників танкерів, які бояться, що їм не вдасться застрахувати нафтопродукти з РФ. Тому крім ембарго Європи є серйозні обмеження в танкерних перевезеннях, із якими вже зіткнулися нафта і нафтопродукти з Росії.

Тим паче новий пакет санкцій включає заборону на страхування нафтових вантажів. Це також може вплинути на логістику. Незабаром ми побачимо, скільки танкерів зможуть іти з Росії з вантажем нафти та нафтопродуктів.

Загальні риси ембарго наразі – за шість місяців Європа припиняє купувати російську нафту, крім трубопровідної. Від частини трубопровідної Польща та Німеччина відмовляються самостійно до кінця року. На деякий час залишається невеликий за обсягом постачання маршрут через південну гілку нафтопроводу «Дружба» до трьох країн: Угорщини, Чехії та Словаччини.

До цих країн ніколи більше 15 млн т російської нафти на рік і не йшло. Враховуючи, що загальні постачання до Європи – це 110 млн т сирої нафти на рік, 15 млн т, котрі й так скорочуються, нічого не вирішують. Поступки для Угорщини, про які найбільше сперечалися всередині ЄС, узагалі не підривають ембарго.

Нафтове ембарго — шок для російського бюджету. Чому Росія не зможе замінити ринок ЄC, пояснює енергетичний експерт Михайло Крутіхін /Фото 1

Якщо Росія не зможе перенаправити свою нафту, що буде зі свердловинами та видобутком усередині країни?

Це питання серйозно недооцінюється. У Bloomberg написали, що втрати Росії від ембарго становитимуть $22 млрд на рік, проте під час підрахунку вони врахували лише ціну нафти. Це тільки невелика частина – РФ зазнає величезних додаткових втрат.

Коли за шість місяців Європа відмовиться від сирої нафти з Росії, а незабаром і від нафтопродуктів, величезний обсяг енергоресурсів не знайде іншого попиту.

У Росії доведеться зупиняти чи різко скорочувати виробництво нафтопереробних заводів. Вони не зможуть реалізовувати свою продукцію, переважно в РФ це напівфабрикат – мазут, низькоякісний прямогонний бензин, так звана нафта. Це все напівфабрикати, які переробляють у Європі. Якщо Європа припинить їх купувати, у Росії вони теж попиту не знайдуть, доведеться скорочувати чи зупиняти їхнє виробництво.

А це вже прямий сигнал нафтовикам: нам стільки сирої нафти на НПЗ не треба, зупиняйте ваші свердловини. Після цього нафтовики будуть змушені не лише відмовлятися від нових проєктів, розробки нових родовищ, а й ліквідувати, консервувати свердловини. Ба більше, вони вже зачиняються. А якщо в російських умовах консервувати свердловини, понад половину з них з технічних причин до життя повернути не вдасться.

Після цього буде закрито частину підприємств із видобутку нафти, відбудеться різке велике скорочення переробки, в якій задіяні десятки тисяч людей. Це означає, що багато компаній, які займаються обслуговуванням нафтової галузі, забезпечуючи її всім необхідним – обладнанням, матеріалами, людьми, послугами, – теж зіштовхнуться із втратою контрактів, втратою роботи.

Загальний занепад станеться не лише всередині російської видобувної та переробної галузі, а й у сотнях супутніх підприємств, які будуть змушені закритися або скоротити свою діяльність.

Загалом ефект для російського бюджету буде приголомшливим. У федеральному бюджеті РФ на нафтогаз та супутні компанії припадає понад 60% усіх доходів. Коли європейське ембарго набуде чинності, бюджет Росії втратить не менше 25%.

А якщо ми говоримо про більш далекі перспективи, 5–10 років, Росія зможе перенаправляти ці обсяги нафти?

Ні, китайський та індійський маршрути готові прийняти лише невеликі додаткові обсяги. Це не заміна і навіть не щось подібне до заміни європейського напряму нафтоекспорту.

Тож скорочення федерального бюджету Росії на 25% звучить як неминучість.

На мою думку, так.

Проте всіх цікавить інше питання: наскільки санкції ладні змусити російське керівництво закінчити війну. Я не знаю. У Росії рішення про воєнні дії не мають нічого спільного не лише з економічними інтересами країни, вони не дружать ані з логікою, ані зі здоровим глуздом.

Матеріали по темі