Країна розчарована та розсерджена. Що означає перемога Макрона для Франції, ЄС та всього світу /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Країна розчарована та розсерджена. Що означає перемога Макрона для Франції, ЄС та всього світу

Емманюель Макрон виграв другий тур виборів. Вперше з 1958 року чинного президента переобрали на другий термін. Фото Getty Images

У Франції політик-центрист Емманюель Макрон виграв другий тур виборів у лідерки ультраправих Марін Ле Пен. Вперше з 1958 року чинного президента з парламентською більшістю переобрали на другий термін. Яких кроків слід очікувати від Макрона?

Forbes наводить думки експертів Європейського центру The Atlantic Council.

Жерар Аро, почесний член The Atlantic Council, колишній посол Франції в США: «Макрон об'єднав супротивників правих, але у французькій політиці панує безлад».

У більшості світових столиць перемогу Емманюеля Макрона у другому турі виборів зустріли з відчуттям полегшення. Його перевага 58% проти 42% голосів за Марін Ле Пен виглядає вражаюче.

Але політична ситуація у Франції значно складніша, ніж свідчать цифри. Підтримку чинного президента більш реалістично відбивають результати першого туру. У його ході Макрон отримав лише 28% голосів. У другому турі за нього об'єдналися ті, кого французи називають «бобрами» – виборці, які хочуть відгородитися «греблею» від ультраправих. Насправді «бобри» голосували не за Макрона, а проти Ле Пен.

Ситуацію ускладнюють ще кілька моментів. Більшість із 42%, які підтримали Ле Пен у другому турі, насправді не дотримуються ультраправих поглядів. Своїми голосами вони висловлювали протест проти соціально-політичної системи, яку вважають несправедливою. А частина з 58%, які проголосували за Макрона, не стільки виступали проти доньки одіозного ультраправого політика, скільки боялися, що у Ле Пен не вистачить досвіду, щоб керувати країною.

Іншими словами, Макрон не має того мандата довіри, на який, здавалося б, вказують цифри. Більше того, йому ще треба виграти червневі парламентські вибори. Зазвичай французи віддають більшість голосів партії обраного президента. Цього разу все може виявитися інакше. Французький політичний ландшафт зруйновано: традиційні ліво- та правоцентристські партії на цих виборах зазнали краху. А центристська «Вперед, республіко!» Макрона, яка мала парламентську більшість, не зуміла вкоренитися у провінціях та програвала усі місцеві вибори з 2017-го. Ліві та праві спробують об'єднатися, щоб не дати президенту отримати більшість у парламенті.

Це означає, що політична невизначеність у Франції триватиме. Найгірших сценаріїв – наприклад, приходу до влади політика на кшталт Трампа чи виходу Франції з ЄС – вдалося уникнути. Але незрозуміло, чи Макрон зможе керувати країною без коаліційних угод. Можливо, йому доведеться об'єднатися з іншою партією лівого чи правого політичного спектру.

Марі Журден, експерт Європейського центру The Atlantic Council, колишня співробітниця міноборони Франції: «Голосувала не Європа, але на карті стояло її майбутнє».

Сьогодні на Марсовому полі, де прихильники Емманюеля Макрона святкували перемогу, було порівну прапорів Франції та ЄС. У ході кампанії президент чітко дав зрозуміти, що на карту поставлено європейський проєкт.

Наскільки виборцям цього разу було важливе європейське питання, не зрозуміло. 2017-го воно зіграло вирішальну роль: вихід з єврозони був частиною програми Марін Ле Пен. Більшість громадян її не підтримали. У ході нинішніх виборів «фрекзит» зник із порядку денного Ле Пен. Але альтернативний погляд на Євросоюз, виражений у її програмі на 2022 рік, кидав виклик ЄС.

На європейський континент повернулася війна. На її тлі результат виборів у Франції дуже непокоїв європейських політиків. У п'ятницю в газеті Le Monde з'явилася безпрецедентна спільна стаття лідерів Німеччини, Іспанії та Португалії. Вони заявили, що «вибір, перед яким стоїть французький народ, має вирішальне значення для Франції та для всіх нас у Європі». Політики вказали, що траєкторія розвитку Франції вплине і на всіх членів ЄС та НАТО. Враховуючи, що Франція – постійний член Ради безпеки ООН, а також одна із засновниць Північноатлантичного Альянсу та ЄС, усім її партнерам був важливий результат виборів.

Війна в Україні триває, а Франція ще два місяці головуватиме у Раді Європи. Тому Макрону належить балансувати між складною міжнародною/європейською повісткою та внутрішніми справами Франції. Президент усвідомлює, що явка французів на виборчі дільниці була найнижчою з 1969: 31% вирішили не голосувати на виборах.

Емманюель Макрон виграв другий тур виборів. Вперше з 1958 року чинного президента переобрали на другий термін. /Фото AP

Емманюель Макрон виграв другий тур виборів. Вперше з 1958 року чинного президента переобрали на другий термін. Фото AP

Рама Яде – директор Африканського центру та співробітник Європейського центру The Atlantic Council, колишній заступник міністра закордонних справ та прав людини Франції: «Неміцний фронт проти ультраправих поки що тримається».

Емманюель Макрон виграв вибори, але варто засвоїти п'ять уроків.

1. З огляду на тих, хто не голосував, 62% виборців не віддали голос за нього.

2. Макрона підтримали 38% від загальної кількості французьких виборців проти 43,6% п'ять років тому.

3. Рівень підтримки президента, що переміг, – найнижчий з часів Жоржа Помпіду в 1969-му.

4. Рекордна кількість виборців не прийшли на виборчі дільниці.

5. Націоналісти досягли успіху: рівень їх підтримки вперше перевищив 40%. Це означає невдачу президента в його спробі зменшити вплив ультраправих у країні.

Вкотре «республіканський фронт» – коаліція сил, яка протистоїть ультраправим, врятувала Макрона, проголосувавши проти націоналістів. Але цей фронт стає дедалі менш міцним. Порівняно з 2017-м за Макрона проголосувало на 10% менше прихильників ультралівого Жана-Люка Меленшона, котрий не пройшов до другого туру. Частка Ле Пен зросла на 17% та досягла 42%. Інші виборці або не прийшли на дільниці, або зіпсували бюлетені.

Зараз Франція розколота навіть у більшій мірі, ніж у 2017-му. Причому як електорально (цього разу вже не на дві, а на три частини), так і соціологічно (президента підтримують пенсіонери, топменеджери та консерватори, які не бажають нічого міняти). Що важливіше, країна розчарована та розсерджена.

Макрон може реагувати на це, як і минулого разу: сказати, що важливою є лише перемога. А може, нарешті, вирости до рівня, якого від нього потребує історичний момент. Країна не може дозволити собі втратити ще п'ять років.

Дейв Кітінг, співробітник Європейського центру The Atlantic Council, брюссельський кореспондент France 24: «Глибокий видих полегшення в Брюсселі».

Брюссель відреагував на перемогу Макрона з глибоким видихом полегшення. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн майже миттєво привітала президента. Але почуття сильного занепокоєння залишилося. Вже двічі за п'ять років Євросоюз був змушений хвилюватися, що друга за величиною країна ЄС скотиться на ультраправі позиції.

Зараз у Брюсселі з нетерпінням чекають на парламентські вибори, які пройдуть за кілька тижнів. Тут не вітають перспективу коаліційного уряду, де партія французького президента не матиме більшості в парламенті, а крісло прем'єрміністра займе представник іншої партії. Тоді міністри у Раді ЄС зможуть приймати рішення на противагу Макрону – представнику Франції у Європейській раді.

Проте навіть якщо партія Макрона не отримає більшості в парламенті, правляча коаліція, найімовірніше, сформується з лівоцентристських та правоцентристських партій. Вона навряд чи сильно перешкоджатиме політиці Макрона щодо ЄС. Але лідер крайніх лівих Жан-Люк Меленшон, який посів третє місце у першому турі, трохи поступившись Марін Ле Пен, закликав виборців зробити його наступним прем'єрміністром. Ле Пен звернулася до французів із тим самим закликом. Вкрай ліва або ультраправа більшість у французькому парламенті навряд чи з'явиться найближчим майбутнім. Але якщо воно колись сформується, то процес ухвалення законів у Євросоюзі опиниться у безвиході.

Матеріали по темі