Три місяці і 1000 км. Як один із найбільших виробників велосипедів перевіз підприємство з-під обстрілів на захід України

У березні 2022 року виконавчий директор одного з найбільших виробників велосипедів «Велотрейд» проїхав за вісім днів кілька тисяч кілометрів заходом України. Микита Ткаченко шукав нове місце для свого підприємства, що містилося в Харкові. 

Ближче до західних кордонів вирішили переїхати після того, як російська ракета вщент знищила цех, де збирали велосипеди. «Був великий шок, – пригадує Ткаченко. – Я бачив, як усе горіло, потім адаптувався і поїхав шукати локацію на заході». Залишатися в Харкові здалося поганою ідеєю: місто постійно обстрілювали. 

Компанія «Велотрейд» працює з 1998 року та належить харківському підприємцеві Олегу Іванову. Це другий за величиною на ринку виробник велосипедів із часткою 6,3%, говорять в консалтинговій компанії Pro-Consulting. Харківський виробник експортує велосипеди до Польщі та країн Балтії. У 2020-му, за даними YouControl, його виторг станов 108 млн грн.

Вже в квітні «Велотрейд» орендував приміщення в Хотині (Чернівецька область) та Борщеві (Тернопільська область), де облаштував склад та виробництво. Перші велосипеди почали збирати за півтора місяці. Щодня виробляють по 250–300 одиниць – лише 30–35% від того, що випускали до війни, каже Ткаченко. Такий швидкий запуск виробництва – це вже перемога. Від першої думки про перенесення підприємства до запуску ліній на новому місці збігло менше трьох місяців. 

Основний конкурент «Велотрейду» – київська компанія «Ардіс» – у схожому становищі. До війни вонамала частку вітчизняного велоринку в 22,5%. Але в один з її складів влучив снаряд і «Ардіс» досі не відновив виробництво. Це вдарило по ринку запчастин для ремонту велосипедів, каже власник мережі прокату, продажу та ремонту велосипедів VelikiUa Олексій Кушка. Перезапустившись, «Велотрейд» забрав на себе частину замовлень конкурента. Зокрема, у мережі Кушки частка велосипедів «Велотрейду» зросла на 20–30%. Як їм вдалося так швидко запуститися?

Попередній слайд

Наступний слайд

Секрет швидкості

Їхати з Харкова власники компанії вирішили на 12-й день війни. Швидкості прийняття рішення сприяв ракетний удар по підприємству. Частина виробництва була зруйнована. 

До середини квітня в Харкові, який обстрілюють, ні машин, ні водіїв не було. А свого транспорту у «Велотрейду» було недостатньо, щоб самостійно переїхати. Перемістити конвеєри та станки вдалося завдяки держпрограмі релокації бізнесу, де головним перевізником виступає «Укрзалізниця». «Ми щодня вивозили 300 кубометрів, – каже Ткаченко. – У нас обʼємний товар». Переїзд тривав два місяці і обійшовся компанії у $70 000. Під Харковом залишився один підземний склад із запчастинами та аксесуарами.  

Щоб пришвидшити запуск, «Велотрейду» довелося витратитися на релокацію кваліфікованих співробітників. У Борщів та Хотин переїхало близько 60 людей. Можливість дешевого проживання була одним із критеріїв вибору місця розташування заводу. У Борщеві вдалося винайняти порожню залу, яку адаптували під житло: облаштували санвузли та душові. У Хотині міськрада виділила гуртожиток під житло для працівників підприємств, які переїжджають зі сходу. «Якщо будувати бізнес з нуля, то з менеджментом будуть великі проблеми», – пояснює Ткаченко. До того ж компанія перевезла із Харкова робітників, які працювали у «Велотрейді» не один рік, і мали досвід побудови виробництва. 

Попередній слайд

Наступний слайд

Мінімумом штату вдалося обійтися через лояльність працівників. Усі виконували будь-яку роботу: навіть топменеджери побули вантажниками.

Частину зруйнованого обладнання вирішили поки не замінювати на нове, а відремонтувати наскільки це можливо. «Швидко обладнання неможливо купити», – каже Ткаченко. Наприклад, зруйнований конвеєр, який переміщав велосипеди по лінії, відновили у напівавтоматичному режимі. «Ми зберегли саму роботу та процес, – пояснює Ткаченко. – Хлопці зробили ручні тачки і вони тепер переміщаються вручну». 

Цех у Борщеві на 6500 кв. м зробили за такою ж схемою, що і в Харкові. «Щоб робітник взяв у руки ті ж самі запчастини та обладнання. І воно розташовано, як і в Харкові, бо в кожному з цехів була впроваджена система порядку на місці», – каже Ткаченко. 

Ще одна причина швидкого відновлення – гнучкість компанії, яка є частиною ДНК «Велотрейду». Велосипедний бізнес – сезонний, через це компанії доводиться як мінімум двічі на рік зменшуватися або збільшуватися. «У травні ми можемо збирати 1000 велосипедів на день, а в грудні – 200, – каже Ткаченко. – Ми готові до різних сценаріїв, бо розуміємо, які потужності потрібні».

Попередній слайд

Наступний слайд

Нелегке майбутнє

Локація в Хотині – перспективна, міська влада планує там побудувати індустріальний парк і навіть вже погодила проєкт, говорить Ткаченко. Тож, якщо не буде можливості повернутися до Харкова, то «Велотрейд» буде відбудовувати новий завод у Хотині.

Підприємство планують орієнтувати на експорт та виробництво електровелосипедів. Власник компанії, Олег Іванов, вже шукає інвесторів для цього проєкту. Але поки результатів немає, каже Ткаченко. 

Без експорту – ніяк. Внутрішню велоіндустрію чекають нелегкі роки. З початком війни продажі провалилися. «Березень був нульовим, – пригадує власник Veliki Ua Олексій Кушка. – Наприкінці квітня почали обережно рухатися, але переважно в сегменті до 8000 грн». У «Велотрейду» в цей період український ринок майже відпав – велосипеди в основному експортували до Європи. «Продажі впали від того, що ми планували, в три рази», – каже Ткаченко. 

Потік вітчизняних клієнтів зʼявився у травні через проблеми з пальним, але на продажі впливає зростання цін. Наприклад, вироблені у 2022-му велосипеди вже подорожчали на 20%, каже власник львівського мультибрендового магазину спортивних товарів Boomerang Boardshop Дмитро Романів. 

Виробники будуть змінювати асортимент, але це відбудеться не одразу, каже Кушка. Той же «Велотрейд» замовляє запчастини на рік наперед. Тож зовсім нові моделі, які потребує ринок, компанія зможе виробити лише у 2023 році. 

Матеріали по темі

Категорія

Компанії

Дата

26 травня 2022

Битва за Харків. Як бізнес допоміг вистояти місту під час російської навали