Найефективніші санкції проти Росії – удар по її фінансовому сектору. Він має завдати настільки серйозної шкоди російській економіці, щоб Володимир Путін чітко бачив страшні наслідки своєї агресії
Лише рік на посаді, а американський президент США Джо Байден уже намагається врегулювати гарячий міжнародний конфлікт, захищаючи Україну від ще одного російського вторгнення. Москва зібрала понад 100 000 солдат і важке озброєння вздовж кордону України з Білоруссю та Росією, яких достатньо для розвʼязання масштабної наземної війни, якщо російський президент Володимир Путін вирішить це зробити.
Сполучені Штати та їхні західні партнери відмовилися розглядати прямі військові дії у відповідь на будь-яку агресію Росії. Замість цього Білий дім покладається на загрозу суворих санкцій і перекидання сил НАТО на схід, щоб відбити в Путіна бажання нападати, а також на пропозицію діалогу з Москвою з приводу її безпеки, тобто поєднання тиску й дипломатії.
Якщо дотримуватися цієї стратегії, то постраждає середньостатистичний росіянин, але це може зачепити й світову економіку з можливою фінансовою віддачею. Але Захід іде на такий крок, щоб уникнути ще гіршого варіанту – повномасштабної війни за завоювання території. У цій війні ЗСУ буде важко протистояти російській армії, попри значні поставки зброї до Києва останніми тижнями.
Це криза путінського авторства, і з нею не вийде розібратися безболісно. Найбільш прийнятний варіант – це приготувати санкції, які призведуть до хаосу в російській економіці в разі вторгнення Путіна.
Поступовість і поміркованість попередніх пакетів санкцій проти Росії не спрацює, і Адміністрація це визнає. Не можна здійснювати тиск на один сектор чи зацікавлену групу.
Енергетичний сектор спокушає бути в цьому першим, адже на нього припадають 15% ВВП Росії, більше третини бюджету країни і понад половини доходів від експорту. Проте через високі ціни на нафту й проблеми з постачанням природного газу, особливо в Європі, малоймовірно, що російський енергетичний сектор сильно постраждає. Принаймні на початковому етапі санкцій.
Замість цього адміністрація Байдена підготувала попередній варіант нових заходів, спрямованих на путінську корумповану мережу олігархів, ділків, князьків, до якої входить сам російський президент, а також нові правила контролю експорту, які на проміжному етапі придушать російські технологічні можливості.
Банки та фінансовий сектор. Завдати справді відчутного удару
Найкраща економічна зброя, яка зможе переконати Путіна відступити, – це загроза потужних санкцій на фінансовий сектор.
Добре продумані санкції, спрямовані на завдання нищівного удару російському фінансовому сектору, будуть потужним інструментом, який нашкодить усім секторам російської економіки без необхідності обмежувати енергетичну індустрію країни.
Російська банківська індустрія надзвичайно концентрована. Чотири найбільші державні банки контролюють близько 55% усіх активів сектору. Їхні сліди можна побачити у всій економіці Росії. Вони покладаються на західні фінансові ринки, і ці банки мало що може замінити, якщо це взагалі можливо (китайські фінустанови не зможуть повністю компенсувати втрату доступу до західних, у разі чого). Значна частка їхніх капіталів – це позичені кошти, що робить їх вразливими до панік.
Санкції проти комбінації цих банків – Сбербанк, ВТБ, Газпромбанк і Россельхозбанк – плюс державного банку розвитку ВЕБ струсонуть російську економіку. Вплив не обмежиться лише якоюсь однією індустрією. Зачепить навіть таку стратегічно важливу, як енергетична. Разом Сбербанк і ВТБ тримають майже 60% внутрішніх депозитів, а більше половини росіян отримують зарплати й пенсії через Сбербанк (поки що найбільший банк країни).
Ділові операції таких складних фінансових установ залежать від доступу до долара. Наприклад, без нього не обійтися в міжнародних торгових операціях, з якими банки допомагають клієнтам, і він грає роль у підтримці короткотривалих ліквідних потреб банків.
Хоч адміністрація Байдена активно координує дії з союзниками, наслідки таких санкцій проти банків будуть руйнівними, навіть якщо їх введуть лише американці. Європейські банки, найімовірніше, підуть за американськими, закривши російським банкам доступ до євро й фунта стерлінга на додачу до долара.
Щоб зрозуміти вплив і можливості санкцій, треба розібратися з основами банківської справи. Коли ви кладете в банк 100 доларів (чи рублів), банк зазвичай позичає більшість цих грошей іншим. Банки зобовʼязані мати певну суму коштів на руках (резервний капітал), щоб мати змогу щодня видавати готівку тим, хто тримає в них гроші. Якщо банк не може задовольнити потребу в готівці протягом дня, вони можуть взяти овернайт, щоб компенсувати нестачу. Та жоден банк не може одразу виплатити готівку всім, хто тримає в них гроші.
Американські санкції проти великих банків Росії точно завдадуть удару по їхнім резервним капіталам. Це змусить Кремль використовувати його розхвалений запас іноземної валюти, щоб забезпечити ліквідність цих державних установ і дати їм змогу задовольняти щоденний попит клієнтів та інші важливі потреби.
Уявіть сценарій, за яким цей запас треба буде використати на стабілізацію рубля, який падає, певна частина цього запасу не доступна через санкції, а ще значну його частку треба спрямувати на порятунок підприємств, які вразила загальна фінансова криза в країні. І тут розхвалені Путіним заходи захисту проти санкцій здаються не такими вже надійними, а російська економіка – значно більш вразливою.
Схоже, що на цю стратегію й розраховує Вашингтон в питанні стримування планів Путіна на Україну. Та лише найжорсткіші санкції проти банківського сектору зможуть отримати такий важіль впливу.
Як уникнути помилок минулого й зробити санкції реально дієвими
Здається непоганою ідея почати з малого, скажімо, з обмеження здатності російських банків конвертувати рублі в долари, але утриматися від замороження всіх активів і повного припинення співпраці з російськими банками. Але такий підхід приречений на провал, адже дає Путіну зрозуміти, що Штати насправді не впораються з «безпрецедентними санкціями», якими Байден погрожує Росії.
Щось менше за повну блокаду сектору матиме незначний вплив на Росію у разі вторгнення, і це, радше, заохотить її, ніж відверне від війни. Погрози Заходу повинні наголошувати на заходах, які можуть завдати значної шкоди, наприклад, призвести до банкрутства банків і значної інфляції.
Проте адміністрації Байдена треба буде організувати санкції таким чином, щоб мінімізувати їхній негативний вплив на США та союзників і завдати цілеспрямованого удару по Росії.
Наприклад, потрібно зробити так, щоб російські банки під санкціями та їхні клієнти могли виплачувати гроші західним кредиторам (але не були звільнені від санкцій). Можуть бути послаблення для енергетичних поставок, на які не поширюються санкції. А ще треба буде звернути увагу на роль Газпрому в управлінні цінними паперами, які продаються на американських ринках акцій, щоб прості інвестори не надто постраждали. Якщо їх правильно розрахувати, такі винятки не змінять курсу й впливу санкцій.
Обрана адміністрацією Байдена стратегія відмови від помірних санкцій – це мудре рішення.
Невеликі неприємності не змусять Путіна відмовитися від нападу на Україну. Американські фінансові санкції мають значну силу через центральну позицію долара в міжнародних платежах. Відсутність доступу до США і долара часто може бути провісником смерті для банків.
Путін перевіряє рішучість Заходу, і якщо військова відповідь та енергетичне ембарго поза питанням, то максимальні санкції проти банківської сфери – це ключ до ефективного стримування військового вторгнення.
Матеріал перекладено та опубліковано на сайті Forbes з дозволу редакції. Оригінал тут.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
