Шок і допомога. Автори Forbes Казахстану, США та Грузії про те, як війна в Україні позначилася на їхніх економіках та суспільствах /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Шок і допомога. Автори Forbes Казахстану, США та Грузії про те, як війна в Україні позначилася на їхніх економіках та суспільствах

Getty Images

Російська агресія завдала удару не лише по Україні, а й по всій світовій економіці. Глибину шоку ще належить оцінити. Але масштаб підтримки та співчуття на адресу жертви агресії очевидний із перших днів. Forbes видається більш як у 70 країнах на пʼяти континентах. Як реагують герої та читачі національних видань на найкривавішу з 1945 року війну в Європі?

Арманжан Байтасов. Видавець та редактор- засновник «Forbes Казахстан». /Фото з особистого архіву

Арманжан Байтасов. Видавець та редактор- засновник «Forbes Казахстан». Фото з особистого архіву

У перші ж дні після російського нападу на Україну медіаменеджер та підприємець Арман Шураєв організував збір гуманітарної допомоги. «Люди несли що могли, хтось ніс навіть інсулін, відриваючи від себе, – українцям потрібніше, – розповідає він. – Буквально за тиждень ми зібрали $0,5 млн і ще стільки ж, якщо не більше, ліками, памперсами, продуктами, дитячим харчуванням». Видавець і редактор‑засновник казахстанського Forbes Арманжан Байтасов розпитав Шураєва про ставлення казахстанського суспільства до цієї війни та які висновки з неї має зробити для себе Казахстан.

Арманжан Байтасов: Події в Україні розкололи наше суспільство. На моїх очах посварилося багато давніх друзів. Поляризація досягла неймовірного масштабу. Чому це відбувається?

Арман Шураєв: Ця проблема не є новою, ситуація в Україні просто стала тригером. Ви знаєте, що за радянських часів в Алма‑Аті, як і в обласних центрах, була лише одна казахська школа. Більшість населення, особливо старшого віку, яке застало СРСР, як і раніше, асоціюють себе з імперією, якої вже немає. Такі фантомні болі. Ми не Узбекистан, не Грузія – ми не є мононаціональною країною. Завдяки Сталіну, цілині тощо у нас «тюрма народів»…

А. Б.: Багатонаціональність – це плюс Казахстану…

А. Ш.: Звісно, цього ніхто не заперечує. Коли мені кажуть, що я русофоб, забувають, що я за фахом учитель російської мови та літератури. Я знаю Булгакова, Достоєвського, Солженіцина незабутнього краще за будь‑якого жителя Нечорноземʼя. Ще 2005 року, коли працював в Адміністрації президента, я казав, що нам потрібно припиняти відкрите мовлення російських телеканалів. Ті, хто сьогодні «топлять» за Путіна,– жертви пропагандонів. Я вже оскомину набив, але ми залишаємось інформаційною колонією Російської Федерації. Ми ще й платимо російським каналам за те, що поширюємо їхній сигнал. Наразі потрібно все це просто закривати, забороняти.

А. Б.: Якщо зараз відключати російські канали, наш північний сусід однозначно сприйме цей крок як недружній акт. Чи не боїтеся наслідків, зокрема персональних?

А. Ш.: Мені на 50 років заборонено вʼїзд у Російську Федерацію. У цьому списку є депутати нашого парламенту і навіть наш посол в Україні Дархан Калєтаєв. Наслідки вже настали. Ви бачите, вони перекрили вентиль Каспійського трубопровідного консорціуму…

А. Б.: Там, кажуть, аварія.

А. Ш.: Це суцільний шантаж та провокація. 10 років спокійно качали нафту, і раптом саме зараз сталася аварія. Я у це абсолютно не вірю. І будь‑яка розсудлива людина теж не вірить.

А. Б.: І все ж таки чи не боїмося ми розтривожити своїми різкими виступами нашого північного сусіда?

А. Ш.: Виявилося, що наш сусід– це колос на глиняних ногах. У лютому вони планували за три дні взяти Київ, а в березні отримали по 3 кг цукру в одні руки. Маленька українська армія продемонструвала, що російська армія – це набрід. Результат роботи цього корупційного уряду, як і в нас,– мільярди доларів, які нібито виділялися на боєздатність, просто йшли на яхти, палаци у Геленджику тощо. Ми даремно переоцінюємо російський військовий потенціал та недооцінюємо мужність наших батирів. Не забуваймо про те, що ми, казахи, дуже мужній народ. Я як людина, котра 10 років очолювала федерацію національної боротьби, можу сказати, що кожен наш воїн ладен боротися із силами, що переважають. Якщо хтось вирішить, то ми влаштуємо такий самий Сталінград, який влаштували окупантам українці.

А. Б.: Сподіваюся, до цього не дійде…

А. Ш.: Упевнений, що не дійде. Вони мають враховувати тюркський та мусульманський фактори. Казахи не самі на цьому світі: за нами Туреччина, за нами Азербайджан, за нами наші брати узбеки, киргизи, татари, башкири. Як кадировці підуть сюди? Ми їхніх дідів урятували від смерті. Жоден чеченець сюди не піде. Перший день вторгнення в Казахстан означатиме початок кінця Російської Федерації. Вона розсиплеться. Путін ніколи так не вчинить через почуття самозбереження.

А. Б.: Міністр закордонних справ Лавров уже порушив питання про біолабораторії, побудовані тут на гроші Сполучених Штатів. Місяць тому лідер комуністів Зюганов говорив про біолабораторії, створені для знищення російського населення. І це більш ніж серйозно.

А. Ш.: Це чудова новина. Мабуть, вони отримали відповідь «ні» від нашого президента на участь наших воїнів у цій, як вони називають, спеціальній операції. Ми відповіли, напевно, «ні» на постачання озброєнь. Там стільки спалили техніки, що в них нічого не залишилося, кадировці поїхали на «буханцях» воювати. Тому після численних відмов вони вирішили вдатися до дрібного шантажу. Серйозно сприймати їх не варто: Росія не в тому становищі, аби погрожувати ще й нам. Їм би ноги винести з України і зберегти лице.

Ми бачимо, що вони програють по всіх напрямах. Це просто дрібні капості, бо з кожним днем дедалі менше держав хочуть мати справу з цим режимом. Я вважаю, що зберігається велика ймовірність, що ми як країна‑посібник, як країна – партнер агресора опинимося під тими самими санкціями, що й Російська Федерація. Нас запросто можуть і від SWIFT відключити, і від соціальних мереж – від усього, що стало для нас звичним способом життя. І ми опинимося за тією ж залізною завісою, що й РФ. Президент Токаєв казав, що прийматиме важкі рішення. Гадаю, він має ухвалити дуже складні рішення про вихід із військового союзу ОДКБ і про нейтралітет та призупинення членства в ЄврАзЕС і «тайговому союзі».

Інакше дірявий човен під назвою «Російська Федерація» піде на дно і потягне за собою нашу невелику плоскодонку під назвою «Казахстан». Це думка дуже великої кількості громадян нашої країни.

А. Б.: У нас справді із цим серйозні проблеми. Хоча союзи у ХХІ столітті потрібні…

А. Ш.: Але ж не союз із фашистським режимом. Я нічого не маю проти самої Росії та російського народу, але цей режим уже не по лікоть, а по горло в крові – причому не лише українців, а й власного народу.

А. Б.: Яка ідея могла б поєднати всіх казахстанців?

А. Ш.: Ми з тобою виросли в абсолютно російськомовному середовищі. Я – у Кокчетау, де було 17% казахів, ти – в Алма‑Аті, де 19%. Я з тих казахів, хто знає свою мову. Багато в чому завдяки проєкту національної боротьби, яка найбільше розвинена на півдні та на сході Казахстану. Я добряче підтягнув рідну мову і взагалі почав по‑білому заздрити нашим південним казахам.

Я зрозумів, хто такі казахи, які у нас давні традиції. Коли що й може нас поєднати, то це наша казахська мова. Завдяки їй ти розумієш казахову душу. Уряд може цілком спокійно створити умови, щоб 3,5 млн словʼян та людей інших національностей вивчили казахську. Якщо ти віддаєш дитину до казахської групи в дитячий садок – не плати жодної копійки. Віддаєш до казахської школи – отримай щомісячну стипендію. Якщо йдеш до казахської групи до університету – ось тобі безкоштовний гуртожиток, ось тобі грант. Це не дуже великі гроші, і таким чином можна за 10 років спокійно побудувати успішну країну.

Катя Солдак. Редакційна директорка міжнародних випусків Forbes USA. /Фото з особистого архіву

Катя Солдак. Редакційна директорка міжнародних випусків Forbes USA. Фото з особистого архіву

11 березня нью‑йоркська Нова школа організувала концерт, щоб зібрати кошти на допомогу Україні. У ньому брали участь культові джазисти, рокери, класичні музиканти – Філіп Ґласс, Лорі Андерсон, Джон Цорн. «Музиканти хочуть допомогти, – пояснює Джон Цорн, легендарний американський композитор та саксофоніст.– Це привілей бути учасником такого концерту».

Разом з авангардною виконавицею Лорі Андерсон Цорн зіграв композицію, присвячену Володимиру Зеленському. Андерсон у захваті від його людяності, що він розуміє – під час жахливої війни він як ніколи потрібен своїй країні. «Ця подія увійде в історію нашої організації, – каже Річард Кесслер, виконавчий декан Коледжу виконавських мистецтв Нової школи.– Завдяки йому ці артисти і всі ви обʼєдналися, аби щось зробити для народу України». Перший концерт такого масштабу від початку пандемії COVID‑19 зібрав близько $40 000.

«Як і більшість людей у світі, ми всі відчуваємо, що це історичний момент, – каже джазовий трубач і композитор Дейв Дуглас. – Кожен із нас грав, керований цим почуттям». «Ми б усі хотіли, щоб сила музики могла зупинити війну, – розповідає аргентинська вокалістка Софія Реї. – Це було так гарно – творити заради людей, які опинилися у скруті». Напередодні уродженець України Євген Гудзь та його гурт Gogol Bordello разом із Патті Сміт, Сьюзен Вегою та іншими виконавцями грали на фандрейзинговому заході у нью‑йоркському ресторані City Winery. Г

удзь і Патті Сміт разом виконали гімн України. У травні Gogol Bordello вирушає в Solidaritine Tour Америкою. Група оголосила, що він «присвячений відважним українським захисникам», а значну частину доходу спрямує через правозахисників на боротьбу України за демократію. 14 березня фасад Metropolitan Opera було оздоблено українськими прапорами – там відбувся благодійний концерт на честь України. Українці вражають світ своєю стійкістю. Невідомо, скільки ще триватиме ця війна, наскільки руйнівними будуть російські атаки, але багато в чому Україна вже перемогла.

Гіоргі Ісакадзе. Головний редактор «Forbes Грузія» /Фото з особистого архіву

Гіоргі Ісакадзе. Головний редактор «Forbes Грузія» Фото з особистого архіву

Солідарність з Україною, підтримка українців, засудження російської агресії – для значної частини грузинського бізнесу немає питань, де у війні Росії проти України є чорне, а де біле. За три тижні після російського вторгнення Грузія надіслала в Україну 580 т гуманітарної допомоги. Банки відкривають спеціальні благодійні рахунки, компанії обслуговують українців безкоштовно, неурядові організації збирають кошти на допомогу Україні. Ось лише кілька прикладів. Фармацевтичні мережі GPC та Pharmadepot відправили до України безкоштовні ліки, а також виділили 1 млн ларі ($310 000) для допомоги українцям на території Грузії.

Пʼять медичних центрів надають безкоштовну допомогу українцям, які застрягли в Грузії через війну. Помітну роль у підтримці України відіграє фінансовий сектор. TBC Bank (капіталізація – $650 млн на 29 березня) створив фонд підтримки України та вніс до нього 200 000 ларі ($62 000). За перші три тижні після початку війни фонд зібрав 1,5 млн ларі ($465 000).

TBC Bank забезпечує українців у Грузії безкоштовним медичним страхуванням, а Bank of Georgia – житлом. Банки обнулюють комісійні для українців та благодійних організацій, які працюють з Україною, і спрямовують в Україну гуманітарну допомогу та ліки. Мережа АЗС Wissol переказала на допомогу українському народові 120 000 ларі ($37 200) та передала спальні мішки для тих, хто ночує в укриттях.

Шість тбіліських готелів оголосили про безкоштовне розміщення українців. Ресторани Chveni, Qvevri QooQy Bakery обслуговують українців безкоштовно. Університет Грузії виділив Україні 1 млн ларі ($310 000), Грузинський національний університет розміщує українців у своїх гуртожитках, а Кутаїський міжнародний університет звільнив їх від плати за навчання.

Будівельні компанії Archi, BK Construction, White Square та Anagi Group зібрали $93 000 для України. Formula TV пожертвувала 500 000 ларі ($155 000), а «Шоу Нанукі» на телеканалі Mtavari Arkhi зібрало 800 000 ларі під час марафону «Грузія за Україну». Виробник ювелірних виробів Emocia спрямовує на спецрахунок, відкритий у TBC Bank, 20% від вартості кожного проданого виробу.

Дистрибʼютор одягу та продуктів харчування ICR перерахує 2% свого березневого виторгу. Сервіс із ремонту авто CARU переказує пʼять ларі з кожного замовлення до фонду допомоги Україні. Компанія Chikatai розробила нову лінію іграшок, 30% виторгу надходить до спеціального фонду UNICEF, який надає гуманітарну допомогу українським дітям. Логістична компанія Wondernet Express Group передала ліки та засоби першої допомоги на 1 млн ларі.