Категорія
Картина дня
Дата

Українці звинувачують Німеччину: Берлін не хоче допомагати під час загрози агресії Росії. Яка логіка в позиції німців

Критикувати Німеччину стало поширеною практикою серед наших дипломатів та політиків – але це погане рішення. Певною мірою воно відображає загальний характер нашої зовнішньої політики: наполегливі прохання без уваги та розуміння інтересів партнерів, пояснює експерт з міжнародних відносин Микола Капітоненко

Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.

У критиці уряду Німеччини наша дипломатія заходить так далеко, що фактично звинувачує його в «заохоченні Володимира Путіна до нового нападу на Україну». Це несправедлива та безпідставна оцінка.

По-перше, Німеччина всі ці роки відігравала ключову роль у забезпеченні підтримки України з боку Європейського Союзу. Позиція Ангели Меркель стала визначальною для запровадження ЄС антиросійських санкцій. За обсягом наданої Україні фінансової допомоги з 2014 року Німеччина поступається лише США та Європейському Союзу. Берлін взяв на себе ініціативу роботи у Нормандському форматі.

Позиція попереднього уряду ФРН була, ймовірно, більш проукраїнською, ніж німецька громадська думка. А нинішній уряд спочатку не збирався вносити суттєві корективи до цієї політики.

По-друге, Німеччина має власне бачення проблем міжнародної безпеки, зокрема й регіональних конфліктів. Частиною німецької політичної культури виступає переконання в тому, що постачання озброєнь у зони конфліктів не знижують, а підвищують шанси на ескалацію.

Безапеляційна критика цього переконання з нашого боку виглядає досить поверховою, емоційною та упередженою – переконливих однозначних даних про вплив постачання озброєнь на динаміку сучасних конфліктів немає, а в конфліктології продовжуються дебати щодо цього. І в цих дебатах аргументи на кшталт колективних листів експертів не мають достатньої сили.

Сучасні конфлікти надто складні та тривалі, щоб у них працювали прості рішення. Наприклад, США почали постачати Україні озброєння лише за президента Трампа: адміністрація Обами не робила такого вибору, керуючись аргументами, схожими на сьогоднішні аргументи Берліна.

Так само постачання американського озброєння не зіграло помітної ролі в динаміці конфлікту і не стало кроком до його вирішення. Не запобігли вони й нинішньому загостренню. Українська риторика на цю тему виглядає надто просто і не враховує наявності альтернативних та цілком обґрунтованих думок.

По-третє, Росія продовжує контролювати рівень ескалації у зоні конфлікту на Донбасі. Жодні поставки озброєнь в Україну не зможуть в найближчому майбутньому змінити баланс сил і скоротити ту перевагу у військовій силі, якою володіє Росія. Це означає, що на підвищення ставок Москва завжди зможе відповісти власними симетричними ходами. Багато хто, і не тільки в Берліні, вважає, що в таких умовах ризикувати – не найкраща стратегія.

Ну й по-четверте, Німеччина має власні інтереси, і вони не зобовʼязані збігатися з українськими. Берлін інакше сприймає загрози та можливості, повʼязані з Росією. У нього свій порядок денний відносин із Москвою та зовсім інша географія інтересів, ніж у нас. Німеччина підтримує будівництво «Північного потоку-2», тому що цей газопровід розширить насамперед її енергетичні можливості. Співпраця з Росією у багатьох сферах відповідає довгостроковим інтересам Німеччини.

Гучно оголошувати, що все це несуттєво, а німецькі політики діють виключно під впливом російських грошей – це перекладати з хворої голови на здорову. Крім того, нерозуміння інтересів партнера – дуже погана основа для розвитку будь-яких відносин. Не варто після цього дивуватися, що в Берліні не бажають забувати про власні інтереси заради вимог України.

Та й нашим дипломатам варто більш обдумано підходити до вибору історичних паралелей. І політики, і громадська думка в Німеччині дуже чутливі до власної історії та власних помилок. Німеччина – приклад того, як ці помилки усвідомлюються та виправляються. Навряд чи ми маємо достатні підстави дорікати чи повчати німців у цьому питанні.

Не завадило б також глибше вивчити різні погляди на Мюнхенську конференцію 1938 року, і те, що таке «умиротворення» та як воно діє. Інакше часто обвинувальна риторика у бік Німеччини виглядає як переказ близько до тексту радянських шкільних підручників.

Випадок із Німеччиною багато в чому показовий. Замість того, щоб бачити очевидні помилки та відсутність довгострокового реалістичного планування у нашій власній зовнішній політиці простіше, звичайно, шукати ворогів та винних. Але це просте рішення навряд чи може бути основою гарної стратегії.

Критика німецького уряду з численних приводів, що триває вже кілька років, навряд чи зробила відносини України та Німеччини краще. Коли (якщо) справа дійде до того, щоб серйозно розглядати питання членства України в ЄС чи НАТО, ми ще згадаємо про це. Слово Німеччини багато важить у Європі. Зіпсувати стосунки з Берліном заради хвилинного хайпа – справа нехитра. А ось повернути їх у нормальний стан може виявитися набагато складнішим завданням.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]

26 вересня на Форумі «Енергія бізнесу» Forbes збирає регуляторів і лідерів бізнесу. Мета заходу — обговорити проблеми і знайти рішення, які дозволять зробити українську енергетику дешевою, рясною та стійкою. Встигніть купити квиток!

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні