«Зберегти обличчя Путіну». Три причини, через які примушення України до територіальних поступок – катастрофа для Заходу /Фото Shutterstock
Категорія
Картина дня
Дата

«Зберегти обличчя Путіну». Три причини, через які примушення України до територіальних поступок – катастрофа для Заходу

Shutterstock

Жодних ознак поразки України у війні немає, але в США та Європі почастішали заклики «зберегти обличчя Путіну» – фактично подарувати йому перемогу. Відомий американський економіст Ной Сміт докладно пояснює, чим загрожує такий крок. Forbes вибрав головне з його тексту на сайті Substack

Війна в Україні увійшла до повільної фази. Російські війська відступили з півночі країни та зосередилися на сході та півдні. Від масованих танкових проривів Росія перейшла до артобстрілів. Темп війни знизився. Українці відбивають більшість російських атак, із рук у руки переходить дедалі менше територій.

Але в США все частіше звучать заклики до переговорів та територіальних поступок Путіну. Яскравим прикладом є редакційна стаття New York Times. Її автори стверджують, що Росія все ще сильна, Україні навряд чи вдасться вийти на кордони 2014-го, а Байден має дати Зеленському зрозуміти, що допомога США та НАТО Україні не є безмежною. Те саме на Всесвітньому економічному форумі в Давосі говорив Генрі Кісінджер. Крістофер Карделл у шпальті для New York Times зайшов ще далі, звинувативши США у затягуванні війни.

Ці настрої перегукуються зі словами президента Франції Емманюеля Макрона. Він закликав західні держави добиватися такого результату війни, який би не «принизив» Путіна. Очевидно, це означає, що треба дозволити Росії залишити за собою частину захоплених українських територій.

Така думка – безумство, виражене нібито в раціональному формулюванні. Редакція New York Times, Макрон та експерти, які вважають, що США мають натиснути на Україну та добитися від неї територіальних поступок, закликають визнати перемогу Росії.

Прояснимо деякі факти, які у всіх цих шпальтах намагаються згладити або замовчати.

Росія розпочала неспровоковане вторгнення на територію сусідньої країни. Дозволити їй зберегти за собою деякі з окупованих територій – отже, визнати перемогу Москви та поразку України. І це незважаючи на величезні втрати Росії в живій силі та техніці, її нездатність досягти стратегічних цілей, економічні труднощі та статус країни-ізгоя.

Важливо пам'ятати, що США не беруть участі в бойових діях. Вашингтон відправляє Україні зброю, навчає її військових та надає фінансову допомогу. Але він не посилав на війну американські війська. Самі українці мають намір вибити Росію зі своєї території. Для США домогтися «врегулювання шляхом переговорів» – отже, загрожувати Україні припиненням підтримки: позбавити українців можливості воювати, якщо вони не віддадуть Росії свої території. Автори, які закликають до поступок, замовчують цей факт.

Ще один факт, який прихильники «поступок» старанно оминають, – це людські жертви на окупованих Росією територіях. Про звірства окупантів стало відомо всім. Мешканців України масово ґвалтують, відбирають продовольство, депортують до Росії. Запропонувавши віддати території, США фактично запропонували б кинути безневинних людей напризволяще. Це беззаперечно зрозуміло. Ось що стоїть на кону.

Ось три причини, через які змушувати Україну до поступок – шлях до катастрофи.

1. Утихомирювати агресора вже намагалися, але безуспішно

Стратегію поступок уже випробували, і вона зазнала краху. 2014-го Путін захопив Крим і окупував частину Донбасу. Україна не відмовилася від цих територій, але й не могла їх повернути. Ніхто на Заході не очікував, що Крим та захоплені райони Донбасу повернуться до складу України.

Якби Путін хотів отримати лише те, що захопив раніше, то вже зупинився б. Але він цього не зробив. Навпаки, Росія зосередила на кордоні України величезні сили та вчинила неспровокований напад. Путін не висував жодних розумних вимог, виконавши які українці могли б запобігти вторгненню. Путін просто рушив через кордон танки, сподіваючись захопити Київ, більшу частину країни або навіть всю її територію.

Ця спроба провалилася завдяки доблесті української оборони та своєчасної допомоги Заходу. Але вона показала справжні наміри Путіна. Той факт, що він спробував окупувати всю Україну, означає, що йому мало відрізати від України ще один маленький шматок. Він хоче захопити всю країну. А те, що Кремль розпочав війну без жодного приводу, означає, що, відновивши пошарпану в боях армію, вторгнеться знову.

Американські експерти, які закликають до умиротворення агресора, вважають себе голосом розуму, але насправді прямо закликають повторити ту саму помилку. Вони навіть не намагаються пояснити, чому 2022-го умиротворення має спрацювати, хоча 2014-го зазнало невдачі.

2. Росія не перемагає у війні

Друга причина, через яку заклики до України визнати свою поразку є божевільними, – Україна не програє. Ці заклики з'явилися після кількох незначних успіхів Росії на сході – прориву української оборони поблизу Попасної із загрозою оточення Сєвєродонецька та захоплення Лиману. Ці дрібні успіхи Росії, напевно, переконали кількох американських експертів у тому, що Україна більше не здатна перемогти.

Але ще до того, як New York Times встигла публікувати свою редакційну статтю, російський наступ на сході зупинився. Про те, що масштабного прориву не сталося, докладно розповів професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюса Філліпс Обрайєн.

З початку наступу на Донбасі Росія зазнає величезних втрат (найвідоміший випадок – військова катастрофа під час переправи через Сіверський Донець). Кремль втратив так багато бронетехніки, що змушений використовувати танки Т-62, прийняті на озброєння в 1961-му. Крім того, Росії доводиться перекидати техніку з віддалених військових баз на Далекому Сході.

Є також велика ймовірність того, що через санкції Росії буде дуже складно виробляти нове озброєння. За даними російського уряду, виробництво пасажирських автомобілів у країні скоротилося на 85%, оптоволоконного кабелю – на 80%, електродвигунів змінного струму – на 70%, холодильників, пральних машин та ліфтів – на 50%.

Ситуація з випуском військової техніки навряд чи набагато краща. Наприклад, виробництво танків призупинено через відсутність запчастин. Російське виробництво сильно залежить від західних компонентів та обладнання, постачання яких зупинено через санкції.

Крім техніки, Росія втратила багато живої сили: за останніми оцінками НАТО – 20 000 убитими (за підрахунками України – понад 31 000). Втрати з урахуванням поранених, безумовно, у кілька разів більші. Через небажання оголошувати загальну мобілізацію Росії важко знайти бажаючих гинути за путінську авантюру. Україна, навпаки, постійно мобілізує та навчає людей, які, до того ж, краще мотивовані.

Більшість воєн тривають довше кількох місяців. Часто перед великими наступами бувають тривалі періоди затишшя. З погляду військової історії, після трьох місяців війни та кількох дрібних успіхів Росії (які їй дорого обійшлися) просто смішно робити висновок, що Україна програє.

Якщо ще через кілька місяців не з'явиться жодних ознак прогресу в звільненні захоплених територій, цю точку зору доведеться переглянути. Безумовно, у разі невдачі наступу українці самі почнуть шукати рішення шляхом переговорів. І якщо вони це зроблять, Захід має підтримати їхні зусилля. Але поки що Росія демонструє такі скромні результати, надто рано закликати Україну віддати агресору чверть країни.

3. Поразка Росії попередить велику війну

Прихильники умиротворення, схоже, мають ілюзії, що після закінчення війни в Україні (або хоча б після припинення вогню) Росія та Захід повернуться до мирних стабільних відносин. Але подивіться, як із початку війни змінилися внутрішня політика Росії та її суспільство.

Путін явно переорієнтує всю країну на затяжну конфронтацію із Заходом. Незалежно від того, чим закінчиться війна в Україні, на Росію та США чекає довгострокове протистояння у стилі холодної війни. Можливо, воно продовжиться і після того, як Путін піде: ще невідомо, хто прийде йому на зміну.

У цій майбутній конфронтації Москву послаблює кожен спалений українцями російський танк. Збройні сили суперника знищуються, а США та Європа не втрачають жодного солдата. Все, що посилає Захід, це техніка та гроші. Причому не такі вже й великі.

Сума допомоги $40 млрд, оголошена адміністрацією Байдена, звучить переконливо. Але це лише 0,67% федерального бюджету США. До минулого року приблизно стільки ж Сполучені Штати витрачали на війну в Афганістані. Причому там велися бойові дії низької інтенсивності, а не конфлікт із величезною державою.

В історії США ще не було випадку, щоб війна такого масштабу вимагала таких скромних грошей. Останній рік війни у Кореї обійшовся США у 14% ВВП; війна в Україні коштує 0,17%.

Відновлення плідних мирних відносин із Росією можливе лише після усунення, відставки або смерті Путіна. Але простягнути оливкову гілку і сподіватися на успіх переговорів Захід зможе лише після появи наступника. Щоб досягти розрядки у відносинах із СРСР, Заходу довелося чекати спочатку появи Хрущова, потім Горбачова. Чим слабшою буде Росія у військовому відношенні після відходу Путіна, тим більше у його наступника буде стимулів звалити провину за агресію на попередника і укласти із Заходом мир.

Залишається ще загроза Китаю. Багато хто зазвичай має на увазі Пекін, коли каже про існування «значніших загроз, ніж Росія». Китай справді куди потужніший за Росію, і США необхідно зосередитися на цьому протистоянні.

Але поразка Росії дуже допоможе зупинити Китай. Побачивши, що Росія виборола чверть України, Пекін сміливіше піде в атаку на Тайвань. Якщо китайське керівництво зрозуміє, що Україна поступилася під тиском США, то поставить під сумнів рішучість Америки захищати міжнародний порядок на основі цінностей свободи.

Окрім того, для Китаю Росія є найважливішим союзником. До війни здавалося, що вони об'єднаються у «нову вісь» проти США. Але військові невдачі Росії змусили Китай трохи дистанціюватися: Сі Цзіньпін не хоче бути прикутим до «трупа», як Німеччина до Австро-Угорщини під час Першої світової. Російські втрати та військові невдачі змусять Китай ще гостріше відчути, що у його прагненні переробити світ він не має сильних партнерів. А йти цим шляхом поодинці дуже важко.

Тому успішний для України результат війни – витіснення Росії з усіх територій, захоплених нею з лютого, – означатиме не лише порятунок життів українців. Він здатний попередити зіткнення ліберальних та авторитарних великих держав, яке намітилося кілька місяців тому.

Важливо захистити безневинних українців від звірств. Важливо забезпечити дотримання визнаних міжнародним співтовариством кордонів. Важливо послабити путінську Росію. Але якщо є хоча б невеликий шанс запобігти Третій світовій, то кілька десятків мільярдів доларів – невисока ціна. Не можна звертати зі шляху.

Матеріали по темі