Китай може завершити брутальний напад Росії на Україну. Як? Пояснюють експерти Project Syndicate /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Китай може завершити брутальний напад Росії на Україну. Як? Пояснюють експерти Project Syndicate

Сі Цзіньпін, голова КНР. Фото Getty Images

За останні 40 років ніхто не виграв від глобалізації більше, ніж Китай. Тепер, коли в Україні триває жахлива війна російського президента Володимира Путіна, у Китаю є унікальна й нагальна можливість продемонструвати світу своє лідерство, виступивши на боці миру й людяності, пише в своєму матеріалі ресурс Project Syndicate

Війна в Україні все ближче підштовхує світ до екзистенційної кризи. Сьогоднішні лідери забули уроки ХХ століття і його моторошних світових війн. Мир, який дістався нам після холодної війни, зійшов нанівець. Дві суперсили – США і Російська Федерація – знаходяться на межі немислимого військового протистояння. Ескалація конфлікту може стати невблаганною, а ядерну загрозу більше не можна ігнорувати.

Китай знаходиться в унікальній позиції: з можливістю завершити брутальний напад Росії на Україну. Коли в другої економіки світу є амбіції національного відродження і світового лідерства – обидва елементи є головними для «китайської мрії», яку просуває Сі Цзіньпін, – у Китаю є дві ключові переваги у ролі потенційного миротворця в російсько-українській війні.

По-перше, він може покладатися на власні ключові принципи. З часів Чжоу Еньлая у 1950-х Китай наголошує на тому, що в основі його зовнішньої політики лежать «Пʼять принципів мирного співіснування», або «Панча шила». До них входять взаємоповага до суверенітету і територіальної цілісності, ненапад і невтручання у внутрішні справи інших країн.

Напад Володимира Путіна на Україну – це кричуще порушення цих головних цінностей. Справа не в приводі Росії до односторонньої агресії, який полягає у розширенні НАТО; справа у загрозі миру в світі, яку несе війна в Україні. Принципи Китаю пропонують поглянути на це питання з саме такої точки зору.

По-друге, Китай є партнером Росії. На відкритті Зимових Олімпійських ігор у Пекіні 4 лютого Сі і Путін підписали розширену угоду, в якій йдеться про їхню спільну відданість Новій ері та міжнародним відносинам. Наголосивши на тому, що «дружба між двома державами не має меж», Сі і Путін поговорили про співпрацю між двома потужними державами.

Війна в Україні зробила таку прихильність порожньою обіцянкою, принаймні з одного боку. Коли нині російська економіка швидко слабшає через світову ізоляцію, ставка Росії на Китай тепер є особливо важливою для обох країн. ВВП Росії не перевищує економік Бельгії і Нідерландів разом узятих. А тому підтримка повномасштабної традиційної війни майже неможлива для Росії, навіть якщо вона отримає військову підтримку Китаю, про яку, за деякими повідомленнями, вона просить.

Поєднання Китаєм власних принципів і партнерства з Росією дає йому унікальну і надійну перевагу в тому, щоб закінчити жорстоку війну в Україні. Це нагода для Китаю зазирнути вглиб себе. Це також можливість для світу зазирнути всередину Китаю. Такі вирішальні моменти нечасто виникають у світі. Китаю варто цим моментом скористатися, ставши лідером на трьох фронтах.

Перший: Сі треба скликати терміновий саміт лідерів G20, який буде зосереджено на досягненні негайного і безумовного припинення вогню в Україні та розробки плану переговорів про мир. Наразі G20 – це визнаний майданчик розвитку заходів під час кризи. Ця платформа виникла наприкінці 2008-го, зібравши головні економіки світу заради координованої реакції на світову фінансову кризу. А так як Китай і Росія є членами G20, те саме можна зробити і сьогодні.

Другий: Китаю треба долучитися до гуманітарної допомоги. Так як діти становлять принаймні половину з понад 3 млн українських біженців (прогнозується, що їх кількість скоро виросте до принаймні 4 млн), існує безумовна нагальна потреба гуманітарної підтримки сусідніх країн, які приймають українців. Китаю варто зробити безумовний внесок на користь ЮНІСЕФ, найбільшої у світі благодійної організації для дітей. Що б не зібрав світ для підтримки найбільш невинних жертв, Китаю треба зробити власний відповідний внесок у цю справу.

Третій: Китаю треба очолити підтримку відбудови України. Все більш хаотичне бомбардування Росією України призводить до знищення значної частини української міської інфраструктури. Програма розвитку ООН наразі оцінює інфраструктурні втрати через війну у близько $100 млрд – немає сумнівів у тому, що в наступні дні і тижні ця цифра тільки зростатиме. Відбудова стане нагальним, але вкрай складним завданням для країни, яка в 2020-му посіла 120-те місце у світі за показником ВВП на душу населення (паритет купівельної спроможності).

Китаю варто зосередити свою увагу на сучасній інфраструктурі для забезпечення значної частини реконструкції України після війни, наприклад, через діяльність програми «Один пояс, один шлях» (Україна є її учасницею з 2017-го) та Азійського банку інфраструктурних інвестицій, який очолює Китай. Як Штати стали на чолі плану Маршалла європейської реконструкції після Другої світової війни, так і Китай може сьогодні допомогти Україні.

Китай самостійно не може вирішити фундаментальну незгоду, яка спровокувала російсько-українську війну. Але він може структурувати процес вирішення конфлікту й слідкувати за виконанням погодженого плану.

Нова партнерська угода між Сі і Путіним дає Китаю значно більший вплив на РФ, ніж будь-які західні санкції. А його «Пʼять принципів мирного співіснування» дають йому змогу запропонувати їх світу в кризовий час.

За останні 40 років Китаю, як нікому іншому, була вигідна глобалізація. Але ця вигода не одностороння. Коли путінська війна триває, наближаючи світ до прірви, у Китаю є унікальна і нагальна можливість продемонструвати світу своє лідерство. Сі плекає «китайську мрію», а зараз на кону мрії кожного з нас. Нам потрібні лідери, які стануть на захист глобалізації, миру у світі й людяності.

 

Матеріали по темі