За останні 40 років ніхто не виграв від глобалізації більше, ніж Китай. Тепер, коли в Україні триває жахлива війна російського президента Володимира Путіна, у Китаю є унікальна й нагальна можливість продемонструвати світу своє лідерство, виступивши на боці миру й людяності, пише в своєму матеріалі ресурс Project Syndicate
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Війна в Україні все ближче підштовхує світ до екзистенційної кризи. Сьогоднішні лідери забули уроки ХХ століття і його моторошних світових війн. Мир, який дістався нам після холодної війни, зійшов нанівець. Дві суперсили – США і Російська Федерація – знаходяться на межі немислимого військового протистояння. Ескалація конфлікту може стати невблаганною, а ядерну загрозу більше не можна ігнорувати.
Китай знаходиться в унікальній позиції: з можливістю завершити брутальний напад Росії на Україну. Коли в другої економіки світу є амбіції національного відродження і світового лідерства – обидва елементи є головними для «китайської мрії», яку просуває Сі Цзіньпін, – у Китаю є дві ключові переваги у ролі потенційного миротворця в російсько-українській війні.
По-перше, він може покладатися на власні ключові принципи. З часів Чжоу Еньлая у 1950-х Китай наголошує на тому, що в основі його зовнішньої політики лежать «Пʼять принципів мирного співіснування», або «Панча шила». До них входять взаємоповага до суверенітету і територіальної цілісності, ненапад і невтручання у внутрішні справи інших країн.
Напад Володимира Путіна на Україну – це кричуще порушення цих головних цінностей. Справа не в приводі Росії до односторонньої агресії, який полягає у розширенні НАТО; справа у загрозі миру в світі, яку несе війна в Україні. Принципи Китаю пропонують поглянути на це питання з саме такої точки зору.
По-друге, Китай є партнером Росії. На відкритті Зимових Олімпійських ігор у Пекіні 4 лютого Сі і Путін підписали розширену угоду, в якій йдеться про їхню спільну відданість Новій ері та міжнародним відносинам. Наголосивши на тому, що «дружба між двома державами не має меж», Сі і Путін поговорили про співпрацю між двома потужними державами.
Війна в Україні зробила таку прихильність порожньою обіцянкою, принаймні з одного боку. Коли нині російська економіка швидко слабшає через світову ізоляцію, ставка Росії на Китай тепер є особливо важливою для обох країн. ВВП Росії не перевищує економік Бельгії і Нідерландів разом узятих. А тому підтримка повномасштабної традиційної війни майже неможлива для Росії, навіть якщо вона отримає військову підтримку Китаю, про яку, за деякими повідомленнями, вона просить.
Поєднання Китаєм власних принципів і партнерства з Росією дає йому унікальну і надійну перевагу в тому, щоб закінчити жорстоку війну в Україні. Це нагода для Китаю зазирнути вглиб себе. Це також можливість для світу зазирнути всередину Китаю. Такі вирішальні моменти нечасто виникають у світі. Китаю варто цим моментом скористатися, ставши лідером на трьох фронтах.
Перший: Сі треба скликати терміновий саміт лідерів G20, який буде зосереджено на досягненні негайного і безумовного припинення вогню в Україні та розробки плану переговорів про мир. Наразі G20 – це визнаний майданчик розвитку заходів під час кризи. Ця платформа виникла наприкінці 2008-го, зібравши головні економіки світу заради координованої реакції на світову фінансову кризу. А так як Китай і Росія є членами G20, те саме можна зробити і сьогодні.
Другий: Китаю треба долучитися до гуманітарної допомоги. Так як діти становлять принаймні половину з понад 3 млн українських біженців (прогнозується, що їх кількість скоро виросте до принаймні 4 млн), існує безумовна нагальна потреба гуманітарної підтримки сусідніх країн, які приймають українців. Китаю варто зробити безумовний внесок на користь ЮНІСЕФ, найбільшої у світі благодійної організації для дітей. Що б не зібрав світ для підтримки найбільш невинних жертв, Китаю треба зробити власний відповідний внесок у цю справу.
Третій: Китаю треба очолити підтримку відбудови України. Все більш хаотичне бомбардування Росією України призводить до знищення значної частини української міської інфраструктури. Програма розвитку ООН наразі оцінює інфраструктурні втрати через війну у близько $100 млрд – немає сумнівів у тому, що в наступні дні і тижні ця цифра тільки зростатиме. Відбудова стане нагальним, але вкрай складним завданням для країни, яка в 2020-му посіла 120-те місце у світі за показником ВВП на душу населення (паритет купівельної спроможності).
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Китаю варто зосередити свою увагу на сучасній інфраструктурі для забезпечення значної частини реконструкції України після війни, наприклад, через діяльність програми «Один пояс, один шлях» (Україна є її учасницею з 2017-го) та Азійського банку інфраструктурних інвестицій, який очолює Китай. Як Штати стали на чолі плану Маршалла європейської реконструкції після Другої світової війни, так і Китай може сьогодні допомогти Україні.
Китай самостійно не може вирішити фундаментальну незгоду, яка спровокувала російсько-українську війну. Але він може структурувати процес вирішення конфлікту й слідкувати за виконанням погодженого плану.
Нова партнерська угода між Сі і Путіним дає Китаю значно більший вплив на РФ, ніж будь-які західні санкції. А його «Пʼять принципів мирного співіснування» дають йому змогу запропонувати їх світу в кризовий час.
За останні 40 років Китаю, як нікому іншому, була вигідна глобалізація. Але ця вигода не одностороння. Коли путінська війна триває, наближаючи світ до прірви, у Китаю є унікальна і нагальна можливість продемонструвати світу своє лідерство. Сі плекає «китайську мрію», а зараз на кону мрії кожного з нас. Нам потрібні лідери, які стануть на захист глобалізації, миру у світі й людяності.
