Уродженець Мукачевого Александр Ровт, 68, у грудні 2020 року посідав 1613-те місце в глобальному списку Forbes зі статками $1,3 млрд. У юності він емігрував спочатку до Угорщини, а 1985-го – до США.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
У Штатах разом із дядьком і двома племінниками керував рестораном, потім з двоюрідними братами виготовляв ювелірні прикраси, доки його не запросили в компанію IBE Trade, яка виробляла і продавала мінеральні добрива. Ровт, добре знаючи радянську ментальність, налагодив торгівлю з країнами колишнього СРСР.
Справи розвивалися настільки успішно, що спочатку Ровта винагородили 10% акцій компанії, а до початку 2000-х він викупив частки мажоритарних акціонерів і став одноосібним власником компанії. Були часи, коли IBE Trade займала 12% світового ринку аміаку. В Україні Ровт володів сєверодонецьким «Азотом», який продав Дмитрові Фірташу. Сьогодні основне джерело його статку – нерухомість у Північній Америці, де він володіє кількома десятками будинків, серед них житло в Брукліні і офісний центр на Мангхеттені.
Бізнес навчив мене правильного життя. Правильне життя – це знати, як розподілити гроші, як створити сім’ю, як виховати дітей. Якщо у вас бізнес паразитичний, він вас ні до чого не стимулює. А якщо ви вибудовуєте правильний бізнес і прагнете до якоїсь мети, то рівночасно вчитеся жити.
Ненаситні люди хочуть більше через те, що вони жадібні. А нормальні люди хочуть будувати. Заробляючи гроші, ви ще й створюєте робочі місця, будівлі, матеріальний продукт.
В Угорщині я працював вантажником, тому що не знав мови. Тільки через рік мене забрали в управління, і за кілька років я виріс до начальника. Це непросто. Кожна людина має прагнути і шукати можливості та ніколи не здаватися.
Перший мільйон я заробив у 34 роки. І перше, що зробив,– розрахувався з усіма кредитами. Друзі мене не розуміли, тому що вся Америка побудована на позиках. Але я був упевнений, що зможу заробити в майбутньому великі гроші. А так я міг працювати хоч таксистом.
Не можна зупинятися на досягнутому. Зупинитися – це почати деградувати. У 40 років (тепер мені 68) я був уже дуже заможною людиною. Мені говорили: «Навіщо тобі працювати, у тебе ж все є». Якось я застудився і пробув удома кілька днів. Я зрозумів, що ще трохи і почну деградувати. Тому я весь час шукав нових можливостей для бізнесу і не зациклювався на чомусь одному.
50% успіху в бізнесі залежить від везіння, 50% – від особистих рис: кмітливості, вміння вести переговори, готовності ризикувати. Але тільки правильно ризикувати.
Якщо з 10 починань одне вистрілить, це вже дуже великий успіх.

- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Я дуже обережний. Не виймаю шаблі. Вважаю, що коли не розумію чогось, то не треба ризикувати. Я завжди зважував, аби мої виграші були більшими, ніж можливі програші.
Я делегую повноваження, але контролюю. Це не означає, що я не довіряю співробітникам. Це означає, що вони під контролем і намагаються максимально все робити як треба.
Відданість – головна якість працівника. Не мені, а справі.
Немає жодної різниці між принципами бізнесу і життя. Порядність скрізь та сама.
Найважчий момент був наприкінці літа 2005 року. Рейдери хотіли відібрати сєверодонецький «Азот». Я прилетів туди. Літакові не дозволили приземлитися в Сєвєродонецьку, сів у Луганську. На заводі 14000 людей, і вони готові були битися. Я стримував, аби вони не пішли на штурм. Після того, як 22 конгресмени і сенатори зі США заступилися перед президентом Ющенком, завод вдалося відстояти.
Я не складаю яйця в один кошик. Я був у продажах 20 років. Потім зайнявся будівництвом готелів, купівлею житлових і офісних будівель.
У мене ніколи не було вигорання. З будь-якої важкої ситуації є вихід. Коли є труднощі, слід працювати удвічі більше. У мене готельний бізнес. Ніхто не платить оренду, готелі закриті, але це не означає, що потрібно вмирати. Просто необхідно правильно поставити бізнес у таку пору і не набирати кредитів. Так, готелі не приносять прибутку, але і збиток мінімальний, на охорону.
Є думка, що коли людина багата, то вона обов’язково має бути благодійником. Це не так. Мама говорила: «Не той, хто має, а той, хто хоче». Вона завжди усім допомагала.
Не я вибираю благодійні проєкти, а вони вибирають мене. Я отримую понад сотню проєктів і разом із помічницею Іриною обираю з них ті, які справді допомагають людям: будівництво та ремонт дитячого садка, школи, церкви, синагоги.
Усе в житті залежить від тебе. Як ти його будуватимеш, так і його відчуватимеш і розумітимеш.
Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2021)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.