Воїни бізнесу. Як досвід АТО змінив підхід до бізнесу українських топів

У кабінеті успішного юриста на почесному місці поруч з дипломами – український прапор, розписаний побажаннями від товаришів по службі. У Facebook-акаунті айтішника – позивний замість прізвища. Маркетолог – колишній волонтер Червоного Хреста. Ці люди – ветерани АТО. Вони були успішними топменеджерами і до фронту. Кожного з них трансформував досвід війни.

Від корпоративної сплячки всіх пробудив Майдан. Там вони вперше відчули себе не просто корисними, як у бізнесі, а агентами змін. Юрист із прапором у кабінеті – СЕО VDA Group Євген Коломієць, 33, – пережив свій переломний момент, потрапивши з журналістами в «Межигір’я» після втечі Януковича. Виловлюючи з озера кинуті в поспіху документи, він зрозумів, що хоче для країни іншого майбутнього.

Популярне

Категорія

Компанії

Дата

Вчора

«Топменеджер, який не крастиме». Керівник «Укрнафти» Сергій Корецький очолить «Нафтогаз». Який спадок він отримає

Айтішник із позивним Ведмідь – CEO Limpid Armor Михайло Гречухін, 36. «Ми якраз готували стартап, пов’язаний з AR, коли почалася Революція гідності», – розповідає він. Гречухін брав участь у львівському Майдані, їздив на київський. Після революції Михайло з друзями волонтерив: возив із Польщі бронежилети, допомагав «Правому сектору» з IT-рішеннями. У липні 2014-го потрапив під мобілізацію.

Дмитро Логгінов, 41, – СЕО креативного агентства Michurin. 1 грудня 2013 року опинився на Банковій. «Летіли камені й вибухові пакети: потрібно було надавати медичну допомогу пораненим», – згадує він. У перший же день Логгінова побив «Беркут», але до кінця Майдану він допомагав постраждалим з обох боків. З початком воєнних дій на Донбасі Логгінов з колегами почав їздити туди. «Ми викладали й одразу бачили, як ці знання починають застосовувати на практиці, – каже він. – Навчали не лише на Донбасі: добробати, ЗСУ, МВС, СБУ. Якоїсь миті Логгінов зрозумів, що не займається роботою, залишив бізнес на партнера і пішов в АТО.

МЕНЕДЖЕРИ НА ВІЙНІ

Усі герої Forbes на фронті були офіцерами, тобто, як і в цивільному житті, виконували менеджерські функції. Можливість бути корисними, розв’язуючи конкретні воєнні та побутові завдання, допомогла їм психологічно вистояти на війні.

Найскладніше було тим, хто потрапив на фронт 2014-го: і забезпечення, і воєнна тактика були далеко не найкращими. «Ми були першою хвилею мобілізації – сліпі кошенята, – згадує юрист Коломієць. – Гадали, йдемо на фронт на два – шість тижнів. Виявилося, що на рік». До Донбасу його відправили патрулювати кордон із Придністров’ям в Одеській області. «Мене вражала бездумність того, що відбувалося: наприклад, патрулювали ми без зброї та засобів зв’язку, – говорить він. – Я вирішив змінити хоч що-небудь». Разом із волонтерами Коломієць знайшов для підрозділу засоби зв’язку, допомагав як юрист. Пізніше став заступником командира своєї роти. «Це щось на зразок відповідального за особовий склад і бойовий дух, – уточнює він. – Ось де знадобилися мої менеджерські скіли: управління людьми, процесами, комунікаціями».

Колишній волонтер Червоного Хреста Дмитро Логгінов побував на фронті двічі. Спочатку добровольцем: пройшов Дебальцеве, займався тактичною медициною. Після повернення з фронту навчав основ медичної допомоги військовослужбовців ЗСУ, а 2015 року знову пішов в АТО. За його словами, на фронті щодня спомагали управлінські навички: вміння ухвалювати рішення, керувати процесами, гнучкість, стрес-менеджмент. Чого довелося навчитися? Бути частиною великого механізму. «Армія – це величезна махина зі своєю логікою. Вона відрізняється від бізнесу, де все заточене на результат», – говорить Логгінов. За його словами, людина з управлінським бекґраундом там одразу бачить, де можна розв’язати задачу ефективніше. «На щастя, там я зустрів людей, які показали мені, що ці бар’єри можна обходити: наприклад, у деяких підрозділах, куди мене направляли, я виконував обов’язки парамедика (офіційно такої спеціальності не було)», – додає він.

Подібний досвід здобув іще один маркетолог, СМО Universum Clinic Сергій Міщенко. Навесні 2014 року він записався в добробат «Донбас». «Потрапив у штурмовий взвод: Попасна, звільнення Лисичанська, Артемівськ, Іловайськ», – згадує він. Після виходу з Іловайського котла довелося за три дні з нуля створити польовий госпіталь. «Ні в кого з санітарів не було медичної освіти. Треба було рулити процесами. Ми впоралися», – каже Міщенко. Знадобилося маркетологові й уміння домовлятися. «На війні, де у всіх різні погляди, але в кожного – зброя, це критично важливо», – говорить він.

Михайло Гречухін, айтішник із позивним Ведмідь, служив у розвідці. «Коли зрозумів, що відповідаю за людей, відчув страх, – зізнається він. – Став думати, на які навички можу спиратися». Наприкінці 2014-го Гречухін воював у районі Донецького аеропорту. «У якийсь момент ми вели «мінну війну» з противником, потрібна була підтримка з повітря», – каже він. Як офіцер Гречухін розумів, що потрібно будувати аеророзвідку, як айтішник – знав, як це зробити. Перший дрон подарували волонтери. Далі техніку закуповували самі, щось робили своїми руками. За рік і три місяці в АТО створив підрозділи безпілотної авіації.

На фронті Гречухіну знадобилися його знання історика. «Я багато говорив з товаришами по службі та місцевими про те, що діється у країні, – згадує він. – Дивно, але навіть після Іловайська і Дебальцевого звучало питання «За що ми воюємо?». У колекції Гречухіна є маленька американська брошура 1942 року під назвою «За що ми воюємо?». «Шкода, що в Україні за шість років війни такої книжки не з’явилося», – говорить айтішник.

ФРОНТОВИЙ МВА

Червонохрестовець Дмитро Логгінов говорить, що після АТО став спокійнішим і толерантнішим. «До війни в мене були агресивний стиль менеджменту і досить радикальні погляди, – визнає він. – Там я зрозумів, що на ситуацію потрібно вміти дивитися з різних боків. Світ не має бути чорно-білим». Спокій та самовладання знадобилися топові в березні цього року, коли світ зіткнувся з айсбергом коронавірусу. Почався карантин, ситуація в бізнес-середовищі загострилася. «Ніхто не розумів, що робити, – згадує Логгінов. – Якби сталося таке кілька років тому, я б теж піддався паніці. Тепер же був спокійний. Ми зібралися, виробили стратегію, склали «план Б». За словами топа, досвід війни допомагає зберігати спокій навіть тоді, коли світ перевертається з ніг на голову.

Дві найсильніші ділові якості Логгінова – комунікабельність і невгамовність, говорить його бізнес-партнер, ССО Michurin Дмитро Болсуновський. «Діма може знайти спільну мову з ким завгодно, – зазначає Болсуновський.– І він ніколи не зупиняється». За словами партнера, час в АТО прокачав лідерські якості Логгінова і зробив його цілеспрямованішим. «Тепер він не готовий витрачати час на «прохідні» проєкти, концентрує зусилля на більш масштабних та амбітних», – зазначає Болсуновський.

Будувати стратегії, грати в довгу і відокремлювати важливе від неважливого – головні фронтові навички CEO Limpid Armor Михайла Гречухіна. В АТО справжнім відкриттям для нього стала американська система планування воєнних операцій. «Цей підхід вчить бути проактивним, ухвалювати рішення на основі неповних даних і прораховувати різні сценарії, – говорить він. – Ось чому серед американських ветеранів так багато успішних топменеджерів і підприємців. Ще я зрозумів, що війна – це робота. До цього потрібно ставитися тверезо, без емоцій оцінювати свої ресурси і ухвалювати зважені рішення».

Проактивність і рух уперед в умовах невідомості не раз ставали в пригоді Гречухіну в мирному житті. «Наша компанія займалася системами AR для бойової бронетехніки. Цей складний шлях якщо і дасть фінансові плоди, то дуже не скоро. А відмовлятися від нього ми не хотіли», – розповідає підприємець. Гречухін вирішив використовувати напрацювання для військової техніки в бізнес-секторі. Так стартував напрям Limpid Armor, який нині приносить найбільше грошей. «Раніше я б не ризикнув увалити таке рішення і зробити крок у пітьму», – розповідає підприємець.

«Він обирає хороші проєкти, але йому буває складно зупинитися: готовий взяти більше, ніж ми можемо «прожувати» операційно, – говорить про Гречухіна його партнер, COO Limpid Armor Іван Ясинський. – Не зупиняється навіть у кризу: як танк, буксує, місить глину, проте йде вперед. Моє завдання як партнера – урезонювати його».

Для юриста Євгена Коломійця час в АТО став трампліном. «На фронті в моєму підпорядкуванні було майже 100 людей, – говорить він. – Я дуже виріс як менеджер за цей час». Повернувшись з АТО, топ «обнулився»: розлучився, звільнився з роботи. Але зібрався і зробив ривок: став заступником директора, а потім і СЕО юридичної компанії VDA Group, пішов навчатися до KMBS. «Я щодня використовую в роботі навички, що їх здобув в АТО, – від комунікації з людьми до побудови стратегій», – резюмує він.

Уміння розставляти пріоритети і легше ухвалювати рішення набув на війні СМО «Швидко гроші» Максим Колесніков. «Ще я став креативнішим: частіше запитую себе: «А чом би й ні?», – каже він. Колесніков служив у 26-й артилерійській бригаді. Під час служби пів року займався забезпеченням армії в Офісі реформ при Кабміні. Згодом повернувся в бізнес: працював СМО в Moyo, Eldorado і мережі «Аптека доброго дня».

Досвід АТО й повернення до мирного життя не завжди буває таким успішним і усвідомленим. Більшість ветеранів стикаються з проблемами зі здоров’ям і складнощами з роботою. За даними голови правління благодійної організації Veteran Hub Івони Костіної, 75% українських воїнів після демобілізації змінюють місце роботи, 68% – сферу діяльності.

Сергій Міщенко з Universum Clinic вдячний АТО за навичку бути проактивним і мислити стратегічно. «На війні багато що залежить від твоєї особистої ініціативи та настрою», – говорить він. Після демобілізації Міщенко три роки пропрацював директором з маркетингу «Текстиль-контакту». Займався соціальною та юридичною підтримкою ветеранів. Нині, крім роботи в Universum Clinic, проводить курси медпідготовки для цивільних. Змінилася в Міщенка й мотивація в роботі: «Гроші більше не самоціль, важливіша соціальна відповідальність бізнесу».

Опубліковано в пʼятому номері журналу Forbes (листопад 2020)