Головний редактор Forbes Ukraine Борис Давиденко, в рамках рубрики «Практична філософія» для друкованого журналу Forbes за червень-липень 2023 року, поставив філософу Вахтанґу Кебуладзе питання для роздумів: чому світу важливо навчитися жити без Росії в голові. Ось його думка.
Світу потрібно навчитися жити без Росії не лише в голові, а й у шлунку та серці.
Цивілізованому світу варто нарешті відмовитися від співпраці та торгівлі з Росією. Насамперед – не купувати в цієї недоімперії енергоносії, адже отримані за них гроші російські можновладці використовують не для соціального розвитку власного народу, а для злочинного самозбагачення та фінансування російських загарбницьких війн по всьому світу.
Ці гроші не слугують життю, а допомагають поширювати російський світ смерті.
Без Росії у шлунку
Концепція business as usual стосовно такої маргінальної та деградованої країни, як Росія, базується не лише на прагматичному прагненні економічної вигоди, а й на хибному припущенні, що спільні економічні інтереси гарантують подолання соціальних, політичних і культурних розбіжностей.
Хибність цього припущення, до речі, вкотре ілюструє помилковість вчення Маркса про те, що саме боротьба економічних інтересів є базисом людського суспільства, а культура, політика, релігія – лише надбудовою над ним.
Казус Росії доводить те, що люди та цілі суспільства часто-густо можуть діяти всупереч власним економічним інтересам, керуючись божевільними ідеями про власну велич і залишаючись заручниками ресентименту. Вільні та гідні люди західної цивілізації мають кинути в російський Мордор його перстень сили – нафту і газ.
У найближчій перспективі це спричинить економічні та соціальні проблеми у самому ліберально-демократичному світі, але у стратегічній віддаленій перспективі убезпечить людство від російської загрози. Ось що я маю на увазі, коли говорю про те, що світ має навчитися жити без Росії у шлунку.
Без Росії у серці
Коли я кажу про те, що світ має навчитися жити без Росії в серці, маю на увазі необхідність деконструкції небезпечного міфу про «велику російську культуру». Він базується на хибному уявленні про те, що культура завжди відіграє в людському суспільстві позитивну та конструктивну роль на відміну від політики й економіки, які можуть як об’єднувати, так і роз’єднувати людей, породжуючи конфлікти та війни.
Згадаймо тезу палестинського політичного активіста та основоположника постколоніальної теорії Едварда Саїда про те, що культура є полем битви, на якому імперські наративи змагаються між собою за панування. Росія завжди використовувала власну «культуру» для легітимації імперської та ксенофобської політики.
Інші імперії також це робили. Але, по-перше, для багатьох цивілізованих політичних націй світу імперіалізм відійшов у минуле, залишивши по собі не лише імперіалістичні злочини, а й витвори мистецтва, що стали надбанням усього людства.
По-друге, російська імперія на відміну від великих світових імперій не принесла до своїх колоній нічого позитивного, оскільки часто-густо культурно була менш розвинутою, ніж колонізовані нею народи.
Треба забути про «загадкову російську душу», зрозумівши, що ця формула просто приховує справжню сутність росіян, більшість із яких є інфантильними істотами, які не вміють послуговуватися власним розумом, а живуть у полоні згубних ілюзій та хворобливих і безпідставних марень про власну велич. До речі, Іммануїл Кант вважав вміння послуговуватися власним розумом одним із головних результатів просвітництва, яке в Росії, судячи з усього, повною мірою так і не відбулося.
Формула порятунку
Формула нашого спільного порятунку народилася в мене у місті Ізюм, до якого я потрапив після звільнення його від росіян. Там, на одному з напівзруйнованих будинків, є мурал із портретом Джона Леннона, посічений російськими обстрілами. Поруч з обличчям англійського поета й музиканта – назва його пісні Give Peace a Chance («Дайте миру шанс». – Forbes).
І я подумав: аби дати миру шанс, ми маємо переформулювати рядок з іншої пісні Леннона – Imagine («Уяви». – Forbes), і уявити світ без Росії. Не без росіян (адже ми, на відміну від них, не є нацистами та не закликаємо знищувати людей через їхнє етнічне походження, мову або належність до певної спільноти), а без російської імперії, «тюрми народів», що в ній більшість самих росіян є упослідженими рабами, якими керує зграя знахабнілих злочинців.
Знищення цього геополітичного монстра може стати не лише запорукою миру в Україні, Європі та світі, а й умовою звільнення самих росіян.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.