Головний редактор Forbes Ukraine Борис Давиденко, в рамках рубрики «Практична філософія» для друкованого журналу Forbes за червень-липень 2023 року, поставив філософу Вахтанґу Кебуладзе питання для роздумів: чому світу важливо навчитися жити без Росії в голові. Ось його думка.
Практичний МBA від Forbes на реальних кейсах, щоб прокачати навички управління на прикладі Володимира Кудрицького, ексголови правління «Укренерго».
Премʼєра другого сезону YouTube проєкту «Директорія» вже на каналі Forbes Ukraine!
Світу потрібно навчитися жити без Росії не лише в голові, а й у шлунку та серці.
Цивілізованому світу варто нарешті відмовитися від співпраці та торгівлі з Росією. Насамперед – не купувати в цієї недоімперії енергоносії, адже отримані за них гроші російські можновладці використовують не для соціального розвитку власного народу, а для злочинного самозбагачення та фінансування російських загарбницьких війн по всьому світу.
Ці гроші не слугують життю, а допомагають поширювати російський світ смерті.
Без Росії у шлунку
Концепція business as usual стосовно такої маргінальної та деградованої країни, як Росія, базується не лише на прагматичному прагненні економічної вигоди, а й на хибному припущенні, що спільні економічні інтереси гарантують подолання соціальних, політичних і культурних розбіжностей.
Хибність цього припущення, до речі, вкотре ілюструє помилковість вчення Маркса про те, що саме боротьба економічних інтересів є базисом людського суспільства, а культура, політика, релігія – лише надбудовою над ним.
Казус Росії доводить те, що люди та цілі суспільства часто-густо можуть діяти всупереч власним економічним інтересам, керуючись божевільними ідеями про власну велич і залишаючись заручниками ресентименту. Вільні та гідні люди західної цивілізації мають кинути в російський Мордор його перстень сили – нафту і газ.
У найближчій перспективі це спричинить економічні та соціальні проблеми у самому ліберально-демократичному світі, але у стратегічній віддаленій перспективі убезпечить людство від російської загрози. Ось що я маю на увазі, коли говорю про те, що світ має навчитися жити без Росії у шлунку.
Без Росії у серці
Коли я кажу про те, що світ має навчитися жити без Росії в серці, маю на увазі необхідність деконструкції небезпечного міфу про «велику російську культуру». Він базується на хибному уявленні про те, що культура завжди відіграє в людському суспільстві позитивну та конструктивну роль на відміну від політики й економіки, які можуть як об’єднувати, так і роз’єднувати людей, породжуючи конфлікти та війни.
Згадаймо тезу палестинського політичного активіста та основоположника постколоніальної теорії Едварда Саїда про те, що культура є полем битви, на якому імперські наративи змагаються між собою за панування. Росія завжди використовувала власну «культуру» для легітимації імперської та ксенофобської політики.
Інші імперії також це робили. Але, по-перше, для багатьох цивілізованих політичних націй світу імперіалізм відійшов у минуле, залишивши по собі не лише імперіалістичні злочини, а й витвори мистецтва, що стали надбанням усього людства.
По-друге, російська імперія на відміну від великих світових імперій не принесла до своїх колоній нічого позитивного, оскільки часто-густо культурно була менш розвинутою, ніж колонізовані нею народи.
Треба забути про «загадкову російську душу», зрозумівши, що ця формула просто приховує справжню сутність росіян, більшість із яких є інфантильними істотами, які не вміють послуговуватися власним розумом, а живуть у полоні згубних ілюзій та хворобливих і безпідставних марень про власну велич. До речі, Іммануїл Кант вважав вміння послуговуватися власним розумом одним із головних результатів просвітництва, яке в Росії, судячи з усього, повною мірою так і не відбулося.
Формула порятунку
Формула нашого спільного порятунку народилася в мене у місті Ізюм, до якого я потрапив після звільнення його від росіян. Там, на одному з напівзруйнованих будинків, є мурал із портретом Джона Леннона, посічений російськими обстрілами. Поруч з обличчям англійського поета й музиканта – назва його пісні Give Peace a Chance («Дайте миру шанс». – Forbes).
І я подумав: аби дати миру шанс, ми маємо переформулювати рядок з іншої пісні Леннона – Imagine («Уяви». – Forbes), і уявити світ без Росії. Не без росіян (адже ми, на відміну від них, не є нацистами та не закликаємо знищувати людей через їхнє етнічне походження, мову або належність до певної спільноти), а без російської імперії, «тюрми народів», що в ній більшість самих росіян є упослідженими рабами, якими керує зграя знахабнілих злочинців.
Знищення цього геополітичного монстра може стати не лише запорукою миру в Україні, Європі та світі, а й умовою звільнення самих росіян.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
