Коли я переїхала зі Львівщини до Києва, то часто чула: «А ви часом не з Канади приїхали? У вас така українська… діаспорна». Тоді я ще не бувала за океаном, а дівчинці 17 літ здавалося, що її українська – найправильніша. Тільки з часом я зрозуміла, наскільки відносними є поняття «правильно‑неправильно», коли йдеться про мову.
Одна з тем цього номера – «Глобальні українці». Для мене це привід поміркувати про відмінності між нашою мовою в Україні та Північній Америці.
Допомогти мені погодилася уродженка Канади Софія Юсипович, 24. Її бабуся й дідусь ще підлітками потрапили до Торонто після Другої світової. Знайомство із Софією в соцмережах я почала англійською. Яким же приємним було моє здивування, коли я почула від неї чистісіньку українську. Недільні школи, «Пласт», родина – незважаючи на англомовне середовище, «канадська українська» оточувала Софію з усіх боків. Приїхавши до України, вона використовувала нетипові наголоси. Українські друзі й досі їй пригадують, як вона говорила з ними про «вибОри до парламЕнту».
«Матура», «бюрко», «склеп», «фотель», «двірець», «вакації», «стрій», «цитрина», «ярина» – цей перелік можна доповнювати сотнями слів. Саме їх органічно вживають діаспорянки Канади, які стали героїнями книги «Незвичайні долі звичайних жінок. Усна історія XX століття» (2013) – збірки інтерв’ю представниць різного віку та соціального стану. Вони ще у 1930–1940‑х роках емігрували до Канади, проте їм вдалося не лише зберегти свій особливий лексикон, а й, як виявилось, передати його прийдешнім поколінням.
Я склала невеликий список слів, що на них натрапила в цій книзі, і надіслала його Софії. Виявилося, що приблизно 70% слів із запропонованих трьох десятків дівчина вживає в повсякденному мовленні («бюро», «катедра», «стрій», «вакації», «запізнатися», «імпреза», «склеп»). Ще майже 20% припадає на слова, значення яких вона знає, проте не використовує («абсольвент», «лектура», «маринарка», «бадати»). І тільки 10% виявилися малознайомими («їмость» – дружина священника, «емеритура» – пенсія, «урльоп» – відпустка).
Пара «ярина–овочі» в родині Софії стала своєрідним індикатором поколінь. Бабуся надає перевагу «ярині», а для дівчини звичнішими є «овочі», зокрема й через те, що вона частіше буває в Україні. Цікавим є те, що в Україні Юсипович не цурається сленгу, як‑от «класно», «прикольно», проте по поверненні перестає його вживати: в Канаді ці слівця починають її трохи дратувати.
АНГЛІЙСЬКА ЯК СУСІДКА УКРАЇНСЬКОЇ
«Ну, де ви є, бо food is almost ready?» – із таким запитанням звернувся до мене знайомий у Торонто. Дві частини складного речення – двома різними мовами. На відміну від українсько‑російського суржику, мови – сусіди по реченню в Канаді співіснують, не втручаючись у структуру одна одної.
Для Софії в такій конструкції немає нічого дивного. У дитинстві часто й сама так «грішила», проте батьки спонукали її до чистого використання обох мов. Про роботу Софії легше говорити англійською, а от про події в Україні, традиції, родину, побутову сферу – українською.
«Я не хочу сказати, що українська мова в Канаді чистіша. Вона просто менш зрусифікована», – каже Юсипович. У діаспори, куди мало сягала радянська ідеологія, що намагалася втручатися навіть у словники, зберігся зразок української ще міжвоєнного періоду. А як на канадський варіант української мови вплинула англійська? Попри те, що мову в Канаді плекають, природні процеси асиміляції і видозміни важко зупинити. Інколи діаспоряни за формулою «англійські корені + українські суфікси, префікси й закінчення» утворюють нові одиниці, аби в такий спосіб дистанціюватися від російської мови. Софія пригадує, що її дідусь любив уживати слово дефінітивно. Для дівчини це сімейний новотвір на базі англійської (від англ. definitely); дідусь же переконував, що це питомо українське слово, яке він привіз ще з України.
Попри те що мову в Канаді плекають, природні процеси асиміляції важко зупинити
Часом діаспоряни вважають, що їхня українська – найчистіша й найправильніша, а наша – спотворена радянською владою. Часом нам видається, що за океаном мова законсервована, а подекуди зіпсована англійськими впливами.
І те і те – правда.
Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
