Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Коли я переїхала зі Львівщини до Києва, то часто чула: «А ви часом не з Канади приїхали? У вас така українська… діаспорна». Тоді я ще не бувала за океаном, а дівчинці 17 літ здавалося, що її українська – найправильніша. Тільки з часом я зрозуміла, наскільки відносними є поняття «правильно‑неправильно», коли йдеться про мову.
Одна з тем цього номера – «Глобальні українці». Для мене це привід поміркувати про відмінності між нашою мовою в Україні та Північній Америці.
Допомогти мені погодилася уродженка Канади Софія Юсипович, 24. Її бабуся й дідусь ще підлітками потрапили до Торонто після Другої світової. Знайомство із Софією в соцмережах я почала англійською. Яким же приємним було моє здивування, коли я почула від неї чистісіньку українську. Недільні школи, «Пласт», родина – незважаючи на англомовне середовище, «канадська українська» оточувала Софію з усіх боків. Приїхавши до України, вона використовувала нетипові наголоси. Українські друзі й досі їй пригадують, як вона говорила з ними про «вибОри до парламЕнту».
«Матура», «бюрко», «склеп», «фотель», «двірець», «вакації», «стрій», «цитрина», «ярина» – цей перелік можна доповнювати сотнями слів. Саме їх органічно вживають діаспорянки Канади, які стали героїнями книги «Незвичайні долі звичайних жінок. Усна історія XX століття» (2013) – збірки інтерв’ю представниць різного віку та соціального стану. Вони ще у 1930–1940‑х роках емігрували до Канади, проте їм вдалося не лише зберегти свій особливий лексикон, а й, як виявилось, передати його прийдешнім поколінням.
Я склала невеликий список слів, що на них натрапила в цій книзі, і надіслала його Софії. Виявилося, що приблизно 70% слів із запропонованих трьох десятків дівчина вживає в повсякденному мовленні («бюро», «катедра», «стрій», «вакації», «запізнатися», «імпреза», «склеп»). Ще майже 20% припадає на слова, значення яких вона знає, проте не використовує («абсольвент», «лектура», «маринарка», «бадати»). І тільки 10% виявилися малознайомими («їмость» – дружина священника, «емеритура» – пенсія, «урльоп» – відпустка).
Пара «ярина–овочі» в родині Софії стала своєрідним індикатором поколінь. Бабуся надає перевагу «ярині», а для дівчини звичнішими є «овочі», зокрема й через те, що вона частіше буває в Україні. Цікавим є те, що в Україні Юсипович не цурається сленгу, як‑от «класно», «прикольно», проте по поверненні перестає його вживати: в Канаді ці слівця починають її трохи дратувати.
АНГЛІЙСЬКА ЯК СУСІДКА УКРАЇНСЬКОЇ
«Ну, де ви є, бо food is almost ready?» – із таким запитанням звернувся до мене знайомий у Торонто. Дві частини складного речення – двома різними мовами. На відміну від українсько‑російського суржику, мови – сусіди по реченню в Канаді співіснують, не втручаючись у структуру одна одної.
Для Софії в такій конструкції немає нічого дивного. У дитинстві часто й сама так «грішила», проте батьки спонукали її до чистого використання обох мов. Про роботу Софії легше говорити англійською, а от про події в Україні, традиції, родину, побутову сферу – українською.
«Я не хочу сказати, що українська мова в Канаді чистіша. Вона просто менш зрусифікована», – каже Юсипович. У діаспори, куди мало сягала радянська ідеологія, що намагалася втручатися навіть у словники, зберігся зразок української ще міжвоєнного періоду. А як на канадський варіант української мови вплинула англійська? Попри те, що мову в Канаді плекають, природні процеси асиміляції і видозміни важко зупинити. Інколи діаспоряни за формулою «англійські корені + українські суфікси, префікси й закінчення» утворюють нові одиниці, аби в такий спосіб дистанціюватися від російської мови. Софія пригадує, що її дідусь любив уживати слово дефінітивно. Для дівчини це сімейний новотвір на базі англійської (від англ. definitely); дідусь же переконував, що це питомо українське слово, яке він привіз ще з України.
Попри те що мову в Канаді плекають, природні процеси асиміляції важко зупинити
Часом діаспоряни вважають, що їхня українська – найчистіша й найправильніша, а наша – спотворена радянською владою. Часом нам видається, що за океаном мова законсервована, а подекуди зіпсована англійськими впливами.
І те і те – правда.
Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)
26 вересня на Форумі «Енергія бізнесу» Forbes збирає регуляторів і лідерів бізнесу. Мета заходу — обговорити проблеми і знайти рішення, які дозволять зробити українську енергетику дешевою, рясною та стійкою. Встигніть купити квиток!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
