Категорія
Компанії
Дата

Як пандемія може навчити нас зберігати енергоресурси для майбутнього

Ілюстрація Getty Images

Ілюстрація Getty Images

Зростання ефективності використання енергоресурсів може підвищити енергетичну безпеку та конкурентоспроможність будь-якої економіки. І тут збереглися колосальні резерви

Пітер Тіль, засновник PayPal і один із перших інвесторів Facebook, озвучив світлу ідею: через пандемію є сенс розглядати 2020-й як по-справжньому перший рік XXI століття – рік зміни глобальних цінностей, економічних циклів і способу життя.

Галузеві стратегії тривалий час міркували, як забезпечити всіх бажаючих на планеті чистою і доступною енергією. Однак 2020-й навчив нас стриманості та переконав, що в енергетиці теж спочатку слід сконцентруватися на ефективності й економності споживання. Якщо ми продовжуватимемо споживати енергію так само марнотратно, як раніше, нас не врятує ні сонячна енергія, ні водень, ні термоядерний синтез.

Минулого разу активно ця тема піднімалася після енергетичної кризи 1970-х років, коли ембарго країн-експортерів нафти тимчасово поставило під загрозу уклад економік західних країн. Саме тоді був колосальний стрибок цін на енергоресурси, введено жорсткі обмежувальні заходи і на тлі цього вийшла книга британського економіста Ернста Шумахера «Мале прекрасне», у якій він висловив сміливу думку про те, що нестримне зростання має змінитися усвідомленим споживанням.

З того часу населення Землі подвоїлося, а споживання енергії потроїлося. Але системних дій, спрямованих на скорочення споживання енергоресурсів, не було. Традиційні ресурси, як і раніше, залишаються дефіцитними й небезпечними для екосистеми способами задовольнити наші зростаючі потреби в енергії.

Схоже, на людство чекає складний і нескінченний «зефірний тест», у ході якого ми маємо не використовувати енергоресурси сьогодні, щоб потім було чим зігрітися холодною зимою умовного 2055-го.

Стратегія виходу з ситуації на основі усвідомленого споживання енергоресурсів існує і, за версією аналітиків McKinsey, тримається на трьох основах:

  • відрив зростання економіки від збільшення енергоємності;
  • прогрес в енергетичній ефективності промисловості;
  • зміна культури поведінки населення.

Впровадження стратегії дасть змогу на перехідних етапах збалансувати глобальну енергетичну систему без критичної шкоди для екосистеми планети доти, доки поновлювані джерела не досягнуть зрілості й економічності.

Як ми зараз використовуємо енергію

The World Energy Outlook – провідна публікація Міжнародного енергетичного агентства щорічно представляє аналіз світового енергетичного сектора.

Ось базові кількісні ознаки світового енергетичного сектора за останні два роки:

  • у світі не мають доступу до електроенергії майже 1 млрд людей, ще дуже багато з них перебувають за межею енергетичної бідності;
  • 2019 року глобальний попит на енергію збільшився вдвічі порівняно з темпами зростання в 2018-му;
  • зростання світового ВВП впало з 3,6% в 2018 році до 2,9% в 2019-му, стримуючи збільшення попиту на енергію;
  • проте 2019-го споживання природного газу в світі виросло на 78 млрд кубометрів, споживання нафти – на 1 млн барелів, виробництво електроенергії – на 1,3%;
  • за 2020-й – рік пандемії – глобальний попит на енергію скоротився на 5%, викиди CO2, повʼязані з енергетикою – на 7%, а інвестиції в енергетику – на 18%.

Картина останніх років комплексно відображає реальність сучасної енергетики, в якій попит все ще перевищує пропозицію, домінують традиційні енергоносії, технології розподілені нерівномірно, а горизонт стратегічного прогнозування зазвичай не більше пʼяти років.

Темпи підвищення ефективності використання цих енергоресурсів у світі за останнє десятиліття істотно сповільнилися.

  • На промисловий сектор, включаючи виробництво заліза, сталі, цементу, хімічну й нафтохімічну продукцію, припадає понад 30% попиту на первинну енергію, інші сектори (транспортний, комерційний і побутовий) споживають приблизно по 20–25%
  • Внаслідок кризи і низьких цін, що зберігаються на енергоносії, глобальна енергоємність зменшилася лише на 0,8% в 2020 році, що набагато нижче рівня, необхідного для досягнення цілей в області глобального клімату і стійкості. Це особливо тривожно, бо, за розрахунками міжнародних експертів, ставка на енергоефективність забезпечує левову частку (понад 40%) очікуваного скорочення викидів парникових газів, повʼязаних з енергетикою.
  • За підсумками 2020 року, інвестиції в нові енергоефективні будівлі, обладнання та транспорт скоротилися, оскільки економічне зростання впало приблизно на 4,6%, а невизначеність доходів впливає на прийняття рішень споживачами й бізнесом.

Зростання ефективності використання енергоресурсів може стати найрезультативнішим способом підвищення енергетичної безпеки та конкурентоспроможності будь-якої економіки. І тут збереглися колосальні резерви.

Наприклад, в 2019 році в світі через недосконалість технологій виробництва нафти й газу було спалено «на факелах» близько 150 млрд куб. м природного газу, 4% світового видобутку газу, що еквівалентно споживанню газу в Африці. Це призвело до викидів понад 280 млн т CO2. Якби було продано 150 млрд куб. м газу, який був спалений, це принесло б дохід від $15 млрд до $20 млрд на рік (виходячи з середньої на той час вартості газу).

Або інший приклад із сектора машинобудування й електромобільності. Для виробництва електрокара потрібно робочих годин на 40% менше, ніж для авто з двигуном на ДВС. Аналітики з Ford Motor порахували, що виробництво електрокарів зажадає на 30% менше робочих годин і на 50% менше виробничих площ. Першим дзвіночком у серпні стало закриття фабрики зі збирання коробок передач General Motors.

Криза та її наслідки

Згідно з опублікованими сьогодні даними МЕА, криза COVID-19 в 2020 році спровокувала найбільше щорічне падіння світових викидів вуглекислого газу, повʼязаних з енергетикою, з часів Другої світової війни. Але нам потрібні системні рішення, адже це був неспокійний рік для світової енергетичної системи, і ми не передбачаємо вирішувати екологічні та ресурсні проблеми карантинними методами.

Криза COVID-19 викликала більше потрясінь, ніж будь-яка інша подія в новітній історії, залишивши шрами, які збережуться на довгі роки. Але чи буде цей переворот у кінцевому підсумку сприяти чи заважати зусиллям щодо прискорення переходу до чистої енергії, чи залежатиме від того, наскільки швидко ми зможемо визначити резерви споживання, – тут накопичилося чимало питань.

Чи обовʼязково нам так багато і так неефективно подорожувати, як це було раніше? Чи є необхідність використовувати так багато енергії для гаджетів? Чи потрібний трендовий одяг, коли легка промисловість є топовим емітентом шкідливих викидів і споживачем енергії? Яким чином трансформувати застарілу інфраструктуру без ураження екосистеми? Чи правильно возити контейнерами пластикові іграшки, якщо через тиждень вони відправляються в смітник? Перелік запитань буде довжиною у сотні пунктів, адже всі ці процеси зʼїдають гігантську кількість енергії.

Існує аксіома Дучарма, згідно з якою, якщо уважно розглянете будь-яку проблему (в тому числі енергетичну), ви побачите себе як частину цієї проблеми. Головне – набратися сміливості. Ми дуже багато чого хочемо від учених, енергетиків, політиків, фінансистів, але самі навіть не сідаємо за стіл переговорів про новий суспільний договір, у рамках якого наше марнотратне споживання енергії – це практично злочин проти наших дітей та онуків.

Досягнення ефективних способів споживання енергії так чи інакше буде побудоване через примус, яке набагато сильніше тяжіння людей до високих ідеалів збереження клімату, планети чи розподілу ресурсів. Адже вже зараз динаміка ринку тільки споживчих енергозберігаючих технологій є колосальною. Його обсяг досягне до 2022 року майже $1 трлн, це вдвічі більше оцінок 2015 року, але поки що він недооцінений і в першу чергу через низький попит. Формування ж культури цього попиту – питання складне і не завжди вкладається в класичні нормативні документи й бізнес-моделі.

Цікавий приклад стратегічного підходу до енергоефективної політики я дізнався під час навчання у Відні, де нам, молодим аналітикам з різних країн, викладали стратегічне планування енергетичних систем у штаб-квартирі ООН. Кейс виглядав таким чином. Європейський благодійний фонд безкоштовно роздавав біднякам в Африці енергозберігаючі лампи з метою збереження клімату й скорочення витрат на освітлення в країнах, що розвиваються. Однак волонтери фонду звернули увагу, що майже всі енергозберігаючі лампи, які вони роздали бідним, ті тут же перепродали. Буквально в 100 метрах від точок роздачі організувався ринок енергозберігаючих лампочок, і ті, хто багатший, скуповували їх у бідних. Надлишок пропозиції на одиницю торгової площі опустив ціни, і місцеві «небідні» купили лампи за пів ціни. Основи економічної теорії Адама Сміта та правила ідеальної конкуренції в дії.

Ми, слухачі курсу, майбутні аналітики й стратеги, задали слушне запитання: «Якщо ви побачили, що тактика не працює, допомога не дійшла до адресата, чому ви не припинили роздачу лампочок?».

Відповідь лектора була переконливою: «Лампи так чи інакше будуть встановлені в цій країні. Просто не в халупах, а в квартирах забезпечених людей. Вони в будь-якому випадку знизять загальне енергоспоживання в країні, можливо, навіть більш ефективно. І скоротять шкідливі викиди. Фонд своєї мети досяг».

Я згадав його історію, коли встановив у підʼїзді енергозберігаючу лампу для загального блага. Через пару днів лампу вкрали, а на її місце поставили звичайну лампочку розжарювання. Мені був потрібен час, щоб пройти всі стадії від роздратування до прийняття, і переконати себе, що все одно в країні загальне енергоспоживання цією заміною лампи вдалося трохи скоротити. Ось що значить системний підхід – він також вимагає смиренності.

І зрозуміло, в ефективному й розумному споживанні енергії, як і в будь-якій стратегії, ключовим аспектом є наша твереза самооцінка. Як багато нам дійсно треба і чим із нашого «енергетичного споживчого кошика» ми готові пожертвувати?

У порівнянні з легендарним самураєм Тессю, героєм Японії XIX століття, ми всі – багатії. Йому, наближеному до імператора раднику, належало приміщення всього з трьома циновками: одна для прийому гостей, друга для Тессю і його дружини, а третя для роздумів. Саме на цій уявній циновці для роздумів нам варто проводити більше часу для пошуку оптимального шляху, який звʼяже мене і моїх колег-енергетиків із нашими майбутніми поколіннями. Інакше вони просто скажуть, що їхні предки були ненаситними енергетичними наркоманами, які марно витратили весь ресурсний спадок своїх онуків і жили так, немов після нас хоч потоп. Який, до речі, і чекає всіх нас внаслідок глобального потепління, якщо ми не стримаємо свої апетити.

Матеріали по темі

 

Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків