Більшість останніх консультацій у військового психолога та психотерапевта Олексія Карачинського були пов'язані з новинами про Бучанську різанину та інформацію про вбивства мирних громадян, тортури, зґвалтування та мародерство, скоєні російською армією. Як реаґують українці? «Хтось хоче брати зброю та йти на фронт, хтось відчуває ненависть, хтось – безсилля», – описує Карачинський
Ігнорувати такі новини вже неможливо – і не треба. Важливо навчитися споживати інформацію дозовано та використовувати емоції для творення та опору.
Карачинський пояснив Forbes, які переживання є найпоширенішими, як із ними працювати та не дозволяти новинам себе травмувати.
Огида, гнів, ненависть, біль – нормальні реакції на новини про військові злочини, які вчиняє російська армія. Ще одна форма реакції – безсилля, спустошеність, параноя, відчуття небезпеки. Може виникнути почуття дереалізації: ніби те, що відбувається нереально і ви дивитеся на нього, як на кіно. Навіть відсутність реакції – це нормальна реакція.
Ці новини та кадри однозначно важливо бачити, каже Карачинський. Питання у дозуванні. Навіть якщо вас дуже дестабілізує подібна інформація, повністю ігнорувати її не варто, але й занурюватися в цей інформаційний простір не можна.
Як систематизувати споживання інформації? Психолог радить завести папку у зручному месенджері та зберігати туди всю нову інформацію. Потім потрібно вибрати «день для жалоби»: наприклад, раз чи двічі на тиждень. «Цей день треба присвячувати перегляду новин, запису думок, щоденнику реакцій. Інформацію важливо опрацьовувати», – каже Карачинський. Бажано в ці дні бути поруч із близькими, щоб не переживати горе насамоті.
Така практика потребує великого ресурсу емоцій, тому наступного дня ви відчуєте безсилля, попереджає Карачинський. Цей день має бути часом відпочинку та відновлення. «Але після цього ми повертаємося в стрій. Зараз важливо якнайшвидше відновлюватися від емоційних травм та продовжувати воювати за нашу свободу», – каже психолог.
Одна із нормальних реакцій на новини про військові злочини росіян – ненависть. Це почуття важливе для того, щоб зруйнувати щось старе та створити на його місці нові сенси, пояснює Карачинський. Зараз ненависть корисна: її можна спрямувати на руйнування зв'язків із «руським міром» та створення нових цінностей вільної європейської людини.
Якщо ви відчуваєте гнів чи злість, корисно запитати себе: як я можу вплинути на ситуацію? Наприклад, через гнів ви можете відчувати бажання мститися і взяти в руки зброю, але при цьому ваша діяльність корисніша на економічному фронті. Потрібно зрозуміти, як реалізувати бажання найконструктивнішим чином: наприклад, допомогти ЗСУ чи комусь із сімей військових. Це допоможе почуватися причетним. «Коли ви відчуваєте агресію, головне – побудувати механізм впливу на ситуацію», – пояснює Карачинський.
Зіткнувшись з безсиллям і параноєю, слід пам'ятати, що зокрема цих почуттів в українському суспільстві намагається досягти Росія. У разі безсилля треба дати можливість накопичити сили і трансформувати їх у більш творче почуття. Навіть у ненависть. Важливо шукати підтримку, щоб це було спільним переживанням із близькими.
Переживання повинні відображатись, їх потрібно осмислювати. Комусь корисно намалювати те, що він відчуває, комусь – вести щоденник чи ліпити із пластиліну. Для осмислення буде корисно запитати себе: «Які цінності в мені змінюються, коли я бачу ці кадри? Які смисли народжуються? Що нового я у собі відкриваю?»
З початком війни у більшості українців стався перший когнітивний розрив: ми не могли повірити, що почалася війна. Але звикли. Зараз стався другий розрив: важко повірити в те, що так можна чинити з людьми. «Виявляється, у концепції світу росіян – можна. А ми, зі свого боку, реаґуємо ненавистю, гнівом, бажанням помсти, – каже Карачинський. – Втікати від цих почуттів небезпечно: вони допомагають убезпечити себе».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
