2 роки Зеленського | Грошова політика

Зробити гроші доступними – мета грошової політики при Володимирі Зеленському. Грошової в широкому сенсі слова, бо це і монетарна, і пруденційна (простими словами – наглядова), і регуляторна політики НБУ. І, частково, фіскальна політика уряду.

Дати економіці ресурси для розвитку. Щоб підприємці думали не про те, де взяти гроші, а як інвестувати їх із максимальною віддачею. Щоб звичайні громадяни збільшили внутрішнє споживання.

Ідея хороша, а що з реалізацією?

За перший з невеликим рік правління Зеленського Нацбанк знизив облікову ставку (в своєму роді вартість грошей для банків та економіки в цілому) втричі – з 18% до 6%. Правда, від звільнення главу НБУ Якова Смолія це не вберегло.

Інший (небездоганний з точки зору економічної логіки) крок Нацбанку – масштабне рефінансування банків на пʼять років. 2020-го НБУ таким чином «надрукував» майже 60 млрд гривень. За задумом, ці гроші мали піти на нові кредити бізнесу, звідси й такий довгий термін.

Від НБУ вимагають стимулювати кредитування, знижуючи вимоги до банків і надання кредитів. Тобто, зробити рівно те, через що стався «банкопад» 2014–2016 років. На щастя, поки що далі точкових змін справа не зайшла.

Уряд тим часом запустив одразу кілька пільгових програм підтримки кредитування. «5–7–9» (для малого й середнього бізнесу), «Доступна іпотека» (для населення), кредитування під держгарантії (для великого бізнесу). Їхня спільна риса – пільгові умови для позичальників оплачують платники податків. Банки отримують ринковий відсоток, різницю компенсує держбюджет.

Мотивація зрозуміла: держінвестиції, держпроєкти, «адміністративне регулювання» Нацбанку покликані запустити маховик кредитування, який далі працюватиме сам по собі.

Виходить? Як сказати…

Ось кілька цифр. Обсяги кредитів за програмою «5–7–9» перевищили 40 млрд грн – це майже 10% від усіх кредитів бізнесу. Але інвестиційні, «нові» кредити з них – менше 6 млрд грн, решта 35 млрд грн дісталися тим, хто скористався можливістю рефінансувати старі борги або отримати оборотний капітал на кілька місяців. Схожа історія з «Доступною іпотекою», що недавно стартувала, – основні обсяги йдуть на купівлю житла на вторинному ринку, а не на фінансування будівництва.

Рефінансування банків Нацбанком не призвело до кредитного буму. 70% «довгого рефінансування» пішло на покриття дефіциту держбюджету – купівлю банками облігацій внутрішньої позики. Решта 30% – кредитування Укравтодору, точніше, проекту «Велике будівництво», найвідомішого з проектів, запущених Зеленським.

Інвестувати в Україну невигідно, кредитувати в Україні нерентабельно, підтверджує банківська статистика. З майже 200 млрд гривень і $1 млрд торішнього притоку депозитів у банки половина пішла на купівлю держоблігацій, ще половина – на рахунки в іноземних банках. Кредитування бізнесу, незважаючи на всі програми, практично не змінилося.

Масштабна емісія (особливо в кінці 2020 року) спонукала інфляцію: з 1,7% річних у травні минулого року до 8,4% – у квітні 2021-го. Це менше, ніж на початку президентства Зеленського (9,1%), але істотно вище заявленої мети НБУ (5%). Нацбанк відреагував розворотом ставки, піднявши її до 7,5%. Можливо, це не межа.

У відповідь на інфляцію доводиться зупиняти й «друкарський верстат». Нацбанк уникає купувати валюту (тобто проводити емісію), незважаючи на серйозне зміцнення гривні, що вже загрожує невиконанням бюджету й зниженням експортної виручки.

А кредити з кінця березня знову почали дорожчати.

Чому так відбувається? Грошова політика – не річ у собі. Щоб доступні гроші працювали, потрібні умови для інвестицій. Інвестиційний клімат, захист прав підприємців, культура повернення боргів. Статистика банківського сектора показує, що помітних змін на краще в цій частині за Зеленського не відбулося.

Без цього доступні гроші працюватимуть лише на інфляцію.

Матеріали по темі

Категорія

Найбагатші

Дата

20 травня 2021

2 роки Зеленського | Деолігархізація

Категорія

Гроші

Дата

20 травня 2021

2 роки Зеленського | Бюджетна політика