2 роки Зеленського | Бюджетна політика

Фіскальну та бюджетну політику перших двох років президента навряд чи можна вмістити в одну сюжетну лінію. Це як історія про сліпих мудреців, у яких відрізнявся опис слона: великий і товстий (про ногу), мокрий та слизький (хобот), тонкий та довгий (хвіст). Виділю три найцікавіші серії бюджетно-фіскального серіалу останніх років. 

Нерезиденти

Обрання президентом Володимира Зеленського 2019 року викликало справжню ейфорію серед іноземців, які тримали Україну в радарі. Позасистемний, із шаленим рівнем підтримки. Навіть використовували особливий епітет – shine of new president, тобто сяйво або блиск нового президента. 

Після масштабних реформ 2014–2019 років макроекономічний фундамент виглядав міцним, і сотні фондів в очікуванні проривного зростання країни з шаленим апетитом накинулися на українські борги в гривні. Проте нечуваний притік нерезидентів в українські ОВДП не приніс особливих позитивів нікому, крім банкірів, які з ностальгією згадують ті «золоті часи». Проривного зростання економіки так і не сталося. Через укріплення гривні бюджетні надходження різко схудли і стали серйозною проблемою. Багато хто з політичних гравців почали маніпулювати на тему «піраміди ОВДП». Врешті-решт через цю історію, серед усього іншого, позбулися посади й тодішня міністерка фінансів Оксана Маркарова (проблеми з доходами та «піраміда ОВДП» були серед претензій, які часто їй закидали), і голова Нацбанку Яків Смолій (претензія – укріплення гривні як перепона для росту економіки).

Цей розвиток подій навряд чи можна віднести до розряду політики. Президент Зеленський спровокував цей тренд навіть не усвідомлюючи його суті. Позатим нерезиденти та масовий попит на ОВДП у 2019 році – це візитна картка раннього президентства Зеленського.

«Ковідний» фонд та «Велике будівництво»

Епічне перекидання коштів із так званого COVID-фонду на будівництво доріг, напевно, увійде до підручників класичних fuck-up світового рівня. Аргумент, що в такий спосіб стимулюється економіка, активно просувався на підтримку «Великого будівництва». Проте, переживши три хвилі епідемії, можна з високим ступенем впевненості сказати, що кожна гривня COVID-фонду, яка була би інвестована в протидію епідемії, дала б у рази більший ефект для економіки, ніж залита в асфальт. У травні 2021-го, коли увесь розвинений світ ударними темпами проводить масові вакцинації, ми можемо тільки фантазувати на тему «що було б якби».

Мобілізація «внутрішніх резервів» на «Велике будівництво» – це окрема історія креативного бюджетування. Для улюбленого «дітища» президента тягнули кошти з усіх можливих джерел. Долучився не лише «ковідний» фонд. На будівництво скидалися держпідприємства, надавалися держгарантії під багатомільярдні кредити, навіть Укрнафта заради такої благородної мети погасила свої старі податкові борги (перед тим завбачливо отримавши гроші від НАК «Нафтогаз України»). 

Хоча сама ідея та її реалізація викликають багато сумнівів і запитань, наприклад, щодо ефективності витрачання коштів, «Велике будівництво» – це те, що будуть згадувати про президенство Зеленського.

Цікаво, що «ковідний» фонд, відповідно до меморандуму з МВФ, повинен був пройти незалежний аудит до кінця березня 2021 року. Проте навіть зараз, у середині травня, ми достеменно не знаємо, наскільки правдивими були публікації ЗМІ про марнотратство коштів платників податків з цього фонду.  

Lucky chance 2020 та інфляційний бонус 2021

2020 рік видався складним для бюджету. Доходну частину натягували правдами і неправдами, переважно завдяки самопожертві державних підприємств. Проте на повний зріст стояла проблема фінансування дефіциту в розмірі 298,4 млрд грн, або 7,5% ВВП (очікуваного на той період). Це шалена сума – понад $10 млрд. Через коронакризу інвестори залишили ринки, що розвиваються, нерезиденти активно виходили з українських ОВДП, співпраця з МВФ була де-факто зруйнована брутальною заміною керівництва НБУ. Міністерство фінансів відверто не справлялося із залученням запозичень для покриття фіскальної діри. Україна фактично готувалася до жорсткої посадки орієнтовно на грудень 2020 року.

Проте якщо фортуна тебе любить, то потрібно просто довіритися їй і не задумуватися про дрібниці.

Ситуацію врятував несподіваний розворот у настроях глобальних інвесторів. Уже в листопаді ті, хто активно тікав з України останні вісім місяців, знову набралися хоробрості та оптимізму. Апетит до ризиків та хорошої прибутковості виявився настільки сильним, що інвестори повністю проігнорували заморожену співпрацю з МВФ, а вже в грудні знову почали активно скуповувати українські ОВДП і навіть охоче підписалися на наші єврооблігації.

Ще кілька тижнів тому критична ситуація тепер перетворилася на тріумфальне завершення бюджетного року з публічним висміюванням усіх скептиків. Цікаво, що фіскальна криза 2020-го вирішилася без жодного зусилля українського керівництва. Просто хтось витягнув щасливу карту. 

Як бонус до повернення нерезидентів Мінфін отримав від світових монетаристів додаткові інфляційні доходи на 2021 рік. Як бачимо, за результатами першого кварталу 2021-го, зі зростанням економіки поки що не складається, і все частіше в оглядах аналітиків проскакує слово «стагфляція». Проте реальне зростання – це не турбота Мінфіну, «інфляційний податок» пригощає усіх.  

Замість післямови: податкова реформа, якої не було

Передвиборча кампанія Зеленського майоріла яскравими обіцянками ліберальної податкової реформи. Підприємцям – податок на виведений капітал. Автомобілістам – скасування акцизів на імпортні автомобілі. Два роки потому – нічого ліберального в податковій сфері так і не відбулося (проблему «євроблях» закрили примітивною амністією). Натомість новоспечені фіскали отримали широкий мандат на наведення порядку. Як і всі його попередники, президент Зеленський, коли постало питання «більше свобод підприємцям чи більше до бюджету», зробив вибір на користь «більше до бюджету».

За рахунок чого Зеленський планує отримати проривне зростання економіки, залишається загадкою. 

Матеріали по темі

Категорія

Гроші

Дата

20 травня 2021

2 роки Зеленського | Грошова політика