Українська переговорна команда відповіла на критичні питання щодо угоди зі США про надра. Чому домовленості є безстроковими, а в угоді відсутні безпекові гарантії? Чи не суперечить це нормам ЄС? Якими буде розподіл його доходів та їх оподаткування? Де ще два непідписаних документи? Про це в інтервʼю Forbes Ukraine розповіли представники Мінекономіки, що брали участь у перемовинах: Юлія Свириденко, Олексій Соболев і Тарас Качка.
Оформлюйте передплату на 6 номерів Forbes Ukraine зі змістовними інтерв’ю, рейтингами та аналітикою, тепер зі знижкою 50%.
Завтра, 8 травня, депутати Верховної Ради ратифікують (або ні) міжурядову Угоду про створення інвестиційного фонду між Україною і США.
Український бізнес оцінює угоду, як шанс на реіндустраліазацію України, а опозиційні політики називають продажем «надбання нації».
Forbes Ukraine поговорив з переговорниками з українського боку й по суті авторами документа: першою віцепремʼєркою, міністеркою економіки Юлією Свириденко та її заступниками – Тарасом Качкою і Олексієм Соболевим.
Розмову скорочено та відредаговано для зрозумілості
Угода з США безстрокова. Чи не означає це, що кілька поколінь українців будуть віддавати американцям борги?
Олексій Соболев (О.С.): Це не борг. Україна інвестує частину доходів від нових рентних та ліцензійних платежів у свою ж економіку. Альтернатива – витрата цих бюджетних коштів на споживання. Прибутки з інвестицій розподілятимуться між Америкою й Україною після перших 10 років роботи фонду.
Ми зацікавлені, щоб він працював якнайдовше – це дозволяє робити довгострокові інвестиції, що особливо важливо в контексті критичних мінералів, де розробка одного родовища може займати роки.
Кожні десять років партнери [Україна і США] збиратимуться і вирішуватимуть – чи варто продовжувати дію Угоди. Наявна низка правил щодо ліквідації Фонду з переліком випадків, коли це можна зробити.
Всі безстрокові міжурядові угоди можна денонсувати відповідно до міжнародного права. Для нас це Віденська конвенція і національний закон про міжнародні договори України, для американців – звичаєві норми договірного права, які є частиною Віденської конвенції.
Фонд має нульове оподаткування. Чи можуть податкові пільги створювати неконкурентні умови іншим гравцям добувної галузі?
О.С.: Це дуже широка інтерпретація того, що написано в Угоді. Надходження і виплати з Фонду дійсно звільнені від оподаткування: як в Україні, так і в США. Однак усі інші операції Фонду, наприклад, інвестиції у приватні компанії – оподатковуються на загальних комерційних умовах.
Це звичайні умови, які є типовими для всіх комерційних операцій. Жодних спеціальних податкових пільг чи винятків для бізнесу, що отримає фінансування з Фонду, не передбачено.
Юлія Свириденко, Тарас Качка та Олексій Соболев Фото особиста сторінка facebook.com/yulia.svyrydenko
Є версія сценарію, що у фонді буде мало реальних грошей: США можуть робити внески за рахунок військової допомоги, тоді як українських внесків від продажу ліцензій й ренти не вистачить на бодай якийсь великий проєкт. Мінфін порахував, що якби фонд працював з 2019 року, то наш внесок склав би 3 млрд грн.
О.С.: Ідея Фонду – залучити довгострокові інвестиції у видобувну сферу. Американська військова допомога, яка надходитиме в Фонд, буде повертатись у США за рахунок майбутніх прибутків Фонду, а не частини українських внесків. І лише через 10 років.
Певен, що США точно будуть вкладатися грошима в Фонд. У якому обсязі – залежатиме від політичної ситуації й інших змінних. Але наразі й у нас, й у партнерів, є розуміння – велика успішна історія з Фондом можлива, якщо на старті американська сторона заходить максимально живими грошима.
Часто пишуть, ніби вся військова допомога буде тепер зараховуватися як внесок у Фонд. Це не так, це лише один з нових інструментів її отримання. Україна може купити зброю, взяти в кредит, тощо. І ще одна помилка, що військова допомога, що надійде з 1 травня вже обліковується у Фонді. Це не так.
Тільки після початку роботи Фонду, а це буде після ратифікації Угоди і підписання комерційних угод між DFC та агенцією ДПП.
То з яким стартовим капіталом почне працювати фонд?
Тарас Качка (Т. К.): З двома уявними внесками – це офіційний термін. У перший день роботи в ньому не буде жодної копійки. Американський внесок – уявний, наш – розрахований на майбутній дохід від ренти. Тому в день «Х» плануємо обмінятись дипломатичними нотами й підписати контракти про запуск інвестфонду.
Надалі від американців підуть seed funding: внесок, щоб фонд міг почати реальну роботу, плюс може почати зараховуватися воєнна допомога.
Це те, що бачимо в горизонті майбутнього. Перший внесок України ймовірно надійде цього року від продажу ліцензій на аукціонах. Якщо говоримо про ренту від нових проєктів, то це перспектива трьох-чотирьох років за оцінкою Міненерго.
Що буде поміж seed funding, новою військовою допомогою і доходами від нової ренти — це питання, яке ми наразі обговорюємо із США. На початку наших перемовин таких питань навіть не було і те, що вони з’явилися — це великий плюс. Бо це сигнал, що можуть бути ще додаткові гроші.
У Вашингтоні була підписана Міжурядова угода про створення фонду, ви анонсували, що після ратифікації парламентом мають бути підписані ще дві. Вчора видання «Дзеркало тижня заявило», що насправді всі три вже підписані. Чи відповідає це дійсності?
Юлія Свириденко (Ю.С.): Міжурядова угода – це основа, де зафіксовані ключові принципи. Інші дві угоди я вже не буду підписувати, бо вони комерційні і їх укладуть на рівні DFC та агентства ДПП: угода про обмежене партнерство та угода про Limited Liability Company – ТОВ, яке виступатиме генеральним партнером у фонді.
Документи стосуватимуться комерційного партнерства, де будуть деталізовані та поглиблені домовленості щодо роботи фонду.
Вже з американцями домовленні основні пункти з цих угод, які ми озвучували публічно: рівноправне управління фондом через Limited Liability Company трьома українськими та американськими менеджерами, розподіл прибутку через 10 років, інструмент врахування військової допомоги як капітального внеску США. Але самі документи на стадії фіналізації й дошліфовки.
Вони не потребуватимуть ратифікації в Раді. Зафіксовано, що запрацювати вони можуть тільки після обміну дипломатичними нотами між урядами.
Юлія Свириденко під час поїздки у Донецьку область Фото пресслужба Мінекономіки
Депутати й громадськість зможуть побачити ці угоди після?
О.С.: Ми обговорювали це питання із США. Там є своя специфіка. Інструменти парламентського контролю точно залишаються.
Зазвичай такі комерційні контракти є конфіденційними у фінансовому секторі. Але через те, що тут дві державні інституції — DFC і Агенція ДПП, то очевидно, що є запит і необхідність відкритості даних. Вже очевидно, що режим не буде такий, як в приватних фондах, де все суворо конфіденційне. Тобто варіант доступу до цієї інформації буде.
Плюс все, що стосується руху публічних коштів — точно буде публічним.
Трамп заявив, що США заробить $350 млрд завдяки цій угоді. Як ви до цього ставитесь та як оцінюєте ймовірність такого сценарію?
Т.К.: Будемо щасливі, якщо США зароблять $350 млрд, тому що і ми заробимо. По-перше, це означає, що США вклали в Україну значні інвестиції й фонд зміг заробити такі гроші. По-друге, Україна все одно отримає $350 млрд, оскільки визначено, що Штати не забирають внески – лише прибуток згенерований фондом. Крім цього – це робочі місця, інфраструктура і виробничі потужності в Україні.
Але, якщо США інвестуватимуть мільярди доларів, Україна навряд чи зможе підтримувати паритет 50% на 50%. І США отримає левову частку прибутку?
О.С.: Дійсно, структура фонду передбачає, що якщо внесок США буде більшим, це зараховуватиметься як акції класу «А», за якими прибуток розподілятиметься у першу чергу. Лише після цього відбуватиметься розподіл за акціями «Б». Крім першочергових внесків і Україна, і США можуть робити додаткові.
Умовно США захочуть вкласти $20 млрд поза першим внеском. Тоді через 10 років ми матимемо першочергово виплатити із доходів ці $20 млрд. Залишок прибутків розподілятимуться порівну.
Україна готова докладати зусиль, щоб уникнути великої диспропорції в отриманих з нього прибутках. Можливо тоді постане питання додаткового залучення грошей, щоб наповнити фонд.
А наразі є комплексне розуміння про, які гроші йде мова, коли кажуть «українські корисні копалини»? І чи презентувала Україна США перелік перспективних проєктів? У яку суму оцінюєте цей інвестпортфель?
Т.К.: Зі спілкування з партнерами видно, що вектори інвестполітики будуть спрямовані на залучення коінвесторів з приватного сектору.
Амбіція США – мати максимально широку інвестиційну політику в Україні. Вони зацікавлені інвестувати і в критичні матеріали, і в нафтогазову сферу, і у видобуток в цілому, і в інфраструктурні проєкти.
Зараз дискутується, яка буде рамка інфраструктурних проєктів. І ми готуємо рipeline проєктів. Перший проєкт, який ми обговорювали — це «Дельфін» (нафтогазова ділянка на шельфі Чорного моря — Forbes). Хотіли побачити, як США бачать роботу, як ми бачимо роботу.
Чому Угода має змінити поведінку інвесторів, що остерігаються заходити в Україну через воєнні ризики?
Т.К.: Це геніальна ідея президента Трампа. Для США це Economic Security Agreement. Тобто вона безпосередньо повʼязана з питаннями безпеки, захистом всіх інвестицій. Ті акценти, які робить адміністрація США, свідчать про те, що вони готові інвестувати вже зараз. А не після війни. Для них — це одна із важливих аргументів для продовження підтримки України.
Ю.С.: На фоні цього, активізувались також європейські компанії і хочуть займатися критичними матеріалами. Тому ми очікуємо, що ця угода дасть поштовх і для інших гравців на ринку.
Одна з претензій – фонд надаватиме перевагу американським компаніям. Це порушує директиву 94/22 Європейського союзу, яка вимагає щоб ліцензії на розвиток і видобуток надавались без переваг окремим інвесторам.
Т.К.: Ця директива відображена в Угоді про асоціацію з ЄС в статті 279, положення якої скопійовані в три останні абзаци преамбули міжурядової угоди з США.
Директива наголошує на недискримінаційному доступі до корисних копалин. Та важливо, що ідея фонду не стосується доступу до копалин, йдеться саме про прерогативу інвестувати в компанії, які вже отримали доступ до надр.
Тобто, коли буде відбуватися аукціон на спецдозвіл чи ліцензію на видобуток певного виду копалин – цей конкурс відкритий і фонд взагалі не присутній. Будуть брати участь компанії – українські, французькі, німецькі, італійські, фінські та інші. Уявімо, що виграла українська компанія, купила ліцензію. Половину від цієї суми перераховуємо у Фонд.
Якщо ж цій компанії будуть потрібні інвестиції, щоб цей проєкт розвивати, то вона має спершу запропонувати Фонду зробити таку інвестицію. Підприємець пише лист, де викладає скільки коштів хоче залучити й на яких умовах. Кінцеве рішення за фондом. Утім впродовж шести місяців компанія може пропонувати партнерство і іншим потенційним інвесторам. Втім умови не мають бути кращі, ніж були запропоновані фонду.
Чому в Угоді відсутні конкретні безпекові гарантії, які президент позиціонував як ключові вимоги для підписання?
Ю.С.: США, коментуючи цю угоду, кажуть, що вона є частиною безпечної архітектури. Вони вважають, що економічний інтерес американців в Україні — це, зокрема, і захист України. Ми вважаємо що це теж може бути частиною безпекової архітектури. Але точно не єдиним її елементом.
Ця Угода, по суті, заохочує США надавати більше військової допомоги. Плюс це можливість тиску на Росію — бо показує, що США заходять в Україну і готові захищати свої активи. Це важливий момент, який ми забезпечили.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
