Безумовно, бізнес має турбувати хвиля зростання цін, що спостерігається зараз. Висока та волатильна інфляція посилює невизначеність в економіці. Що має зробити уряд
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Інфляція в Україні вперше з травня 2018 року перетнула позначку 10%. У липні споживчі ціни зросли на 10,2% проти липня 2020 року, повідомив Держстат.
За останні місяці прогнози інфляції погіршилися. Тепер зростання цін у 2021 році очікується на рівні 9–10%, що значно вище цілі Нацбанку – 5%. НБУ прогнозує, що за підсумками третього кварталу інфляція у річному вимірі сягне 11,2%.
Характер інфляції є рідкісним для України. Адже найчастіше наша висока інфляція обумовлена девальвацією, але з початку року гривня укріпилася до долара США на 3%.
Наприкінці липня Національний банк переглянув свій прогноз інфляції на 2021 рік з 8% до 9,6%, пояснюючи це зростанням світових цін та відновленням попиту. Однак він вказує, що «після піку восени цього року інфляція почне сповільнюватися завдяки надходженню нового врожаю та корекції глобальних цін на енергоносії».
У січні 2021 року прогноз НБУ на 2021 рік становив 7%. Тобто приблизно за пів року прогноз був переглянутий на 2,6 в. п. За цим паттерном пішли слідом й інші прогнозисти. У травні експерти Альфа-Банку переглянули свої очікування щодо інфляції з 8,6% до 9,1%. Прогноз КSЕ на 2021 рік змінився з 7,7% у березні до 8,7% на кінець липня.
Чому зростає інфляція
Зростання цін на окремі товари, насамперед сировинні, зазвичай відбувається через звуження пропозиції. Що й сталося минулого року внаслідок гіршого врожаю та порушення способів виробництва, торгівлі й доставки (збільшення затрат) через пандемію. Інфляцію прискорює й підтримка попиту з боку центробанків США та ЄС.
Експансійна політика провідних країн світу та зростання попиту продовжує позначатися на світових цінах сировини. Пропозиція змінюється повільно, а тому значно зросли та залишаються на високому рівні ціни металів та продовольства.
Інші фактори відіграють роль для енергоносіїв. У минулі кілька років ціни на них знизилися надто сильно, тому поточне зростання радше є корекцією. Після досягнення у США ціни $70 за барель нафти марки Брент виробники почали збільшувати пропозицію. Ціна нафти стабілізувалася завдяки заявам ОПЕК про наміри щодо більших обсягів видобутку, й ціни тимчасово опустилися нижче 70$.
Особливість української інфляції полягає у традиційно високій частці товарів, які або є сировиною, або значно залежать від цін на сировину. Наприклад, близько 45% споживчого кошика становлять продовольчі товари. Низький урожай минулого року призвів до підвищення ціни на харчі.
Основний внесок (понад 5 в. п.) у річну інфляцію створений пʼятьма товарами: природним газом, електроенергією, соняшниковою олією, цукром та яйцями. Абсолютним рекордсменом подорожчання став природній газ – ціна за рік збільшилася майже втричі (на 164,5%). Соняшникова олія за рік подорожчала на 79%, встановивши рекорд для продовольчих товарів. За умови зростання цін на ці товари на рівні інших інфляція була би близькою до 5%.
Ціни штовхала вгору не лише недостатня внутрішня пропозиція, а й зовнішньоторговельні обмеження. Ціни на соняшникову олію та цукор утримуються на високому рівні навіть за поступового їх зниження у світі.
Квота на імпорт готового цукру становить лише 40 т. За даними Мінекономіки, 37 т з них було ввезено вже у першому кварталі. Розширення квоти на цукор-сирець не зацікавило домашніх виробників, яких ситуація нестачі сировини, здається, влаштовує. Схожою є ситуація з олією, що у роздрібних мережах коштує щонайменше на 20% більше, ніж у Польщі. Можна припустити, що наявність імпортного мита у 20% якраз створює точку рівноважної ціни олії, оскільки лише вища за митну надбавку ціна створює можливість для імпорту.
Ефект енергетичної складової та різкого відновлення світового попиту на будівельні товари можна простежити й на цінах виробників. Сукупний індекс у червні 2021 року проти червня минулого року зріс на 23,7%. Лідерами зростання є видобування залізних руд (річна зміна – 128,8%), виробництво коксу та нафтопродуктів (58,3%), металургія (47%). Недостатній врожай через вторинні ефекти зумовлює зростання цін виробників харчової промисловості на рівні, близькому до 10% (до червня 2020 року).
Відміна адміністративних обмежень на верхню ціну газу (6,99 грн за кубометр) у квітні разом із подорожчанням газу в світі призвели до зростання його ціни в Україні. Особливої корекції не очікується, форвардні ціни на газ на хабі TTF вказують, що ціни в Європі залишатимуться високими протягом найближчих двох років.
Крім того, відновлення світової промисловості стримує від сезонного просідання у середині року, коли нижчий попит викликає менші ціни на газ. У разі відсутності механізмів для регулювання ціни газу для населення існує висока ймовірність подорожчання газу на 50%, як порівняти з початком року.
У разі сприятливих умов для рослинництва ближче до кінця 2021 року можна очікувати корекцію у цінах на продукти. За оцінками аграрних експертів, урожай у цьому році перевершить минулорічний на 8–10%, зокрема вдалим буде врожай соняшника та цукрового буряку. Фʼючерсні ціни на соняшникову олію наприкінці липня знаходилися на рівні $1200 за тонну за ціни у $1900 ще у травні, що означає можливість 40-відсоткової корекції ціни й на внутрішньому ринку. Але, за оцінками Bloomberg, урожай у деяких значущих для світової торгівлі країнах буде не надто високим з огляду на погодні умови, що збільшує можливості для України.
Що робити
Ще кілька років тому ми бачили значення інфляції у 60%. Чи має нас турбувати хвиля зростання цін, що ми спостерігаємо зараз? Відповідь – безумовно. Висока та волатильна інфляція посилює невизначеність в економіці. Як інвестувати, якщо виявиться, що у реальному вимірі можна зазнати втрат?
Відповідальним за інфляцію у довгостроковому вимірі є Національний банк. Нещодавно він підвищив основну процентну ставку, що підтверджує його занепокоєність інфляцією. Але він малоефективний проти факторів пропозиції; уряд може значно допомогти через зниження видатків виробників окремих товарів (ПДВ), стимулювання імпорту критичних з точки зору інфляції товарів (збільшення квот, зниження імпортного мита), а також регулювання цін енергоносіїв для домогосподарств.
Поточний режим НБУ, інфляційне таргетування акцентується на формулюванні числового значення інфляційної цілі та встановлення ключової процентної ставки на такому рівні, що дозволяє досягти цілі через вплив із різних боків. Зокрема, стисненням сукупного попиту та формуванням інфляційних очікувань. Але на практиці дійсно важливим фактором для інфляції є лише обмінний курс. Зміна у обліковій ставці сильно впливає лише на ставки ОВДП, що може привабити нерезидентів, укріпити курс та сприяти зниженню інфляції.
Важко довіряти здатності НБУ щодо досягнення цілі, якщо показник інфляції занадто мінливий (від приблизно 3% у 2020-му до майже 10% наразі). Але значна частина коливань інфляції виникає внаслідок високої частки сировинних товарів (продовольства, енергії). Саме тут є простір для дій уряду. Наприклад, Туреччина знизила мито на олію до 0%, водночас ще на початку 2020 року воно становило 36%. Значним залишається вплив уряду на ціну електроенергії та природного газу. Згладжування різких змін або узгодження їх з метою НБУ сприятиме кращому закріпленню інфляційних очікувань.
Основні виклики для України й, відповідно, можливе коригування традиційної моделі для режиму інфляційного таргетування полягають саме у мінливості та натуральних причинах для інфляції, вищої за типові 2% (Єврозона). Ціль НБУ на найближчі кілька років становить 5%. Її важко назвати низькою, але це значення є виправданим з огляду на розрив у доходах, як порівняти з розвиненими країнами, а тому – й у цінах на послуги. Вона також забезпечує простір для ризиків подорожчання сировинних товарів, частка яких у споживчому кошику досить висока. Але навіть досягнення такого рівня цілі або, точніше, діапазону (наразі 4–6%) виявилося проблематичним.
Цікаво, що НБУ наголошує про наміри досягнення цілі у середньостроковому періоді, однак не оминає нагоди наголошувати на її фіксації щоразу, як це вдається (грудень 2019-го та 2020 років). Заразом більшість місяців інфляція була поза таргетованим діапазоном. Можливо, останні події є прямою підказкою до розширення діапазону.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
