Що може стати переломним моментом в епоху «дешевих грошей», чим загрожує підвищення облікової ставки ФРС Україні і чи варто боятися зміцнення гривні. Forbes обговорив макроекономічний порядок денний із заступником голови Національного банку України Дмитром Сологубом і керівником аналітичного відділу Альфа‑Банку Олексієм Бліновим.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Біржові індекси продовжують зростати, як і споживчі ціни у США та Європі. Чи довго ще ринки будуть на підйомі? Що може стати переломним моментом?
Дмитро Сологуб: Криза, викликана пандемією, відрізняється від попередніх. Схожих криз було лише дві: епідемія «іспанки» 100 років тому і Друга світова війна. Складно порівнювати економіку XXI століття та економіку тих часів. Тому й відповідь на цю кризу абсолютно не така, як раніше.
Уряди і центральні банки розвинених країн вирішили, що головне – це здоров’я людей. Вони повинні сидіти вдома, а держава за це заплатить. Зазвичай під час кризи допомагають тільки тим, хто має системне значення. А під час коронакризи допомагали всім. Це незвичайна ситуація для економіки.
Те, що відбувається з фондовим ринком, – ефект «підігріву». Економікам допомогли, вдихнули в інвесторів оптимізм. Психологію не варто скидати з рахунків. Якщо інвестори повірять у те, що це «бульбашка», то все може закінчитися непрогнозовано. Яскравий приклад – meme stocks, спекулятивні акції, ціну яких штучно розганяє група користувачів Reddit або Twitter. Я не кажу, що таку штуку можна утнути з усім фондовим ринком, але такі ситуації доводять, що від психології учасників ринку залежить багато що.
«Поки що ми не розуміємо, чи скінчилася пандемія, чи попереду нові карантини»
Дмитро Сологуб
Вакцинацію в розвинених країнах практично завершено. На ринках, що розвиваються, ситуація інша. Після стрибка захворюваності в Індії – стрибки у Росії, Індонезії, Південній Африці. Ми поки що не розуміємо, чи закінчилася пандемія, чи попереду ще спалахи і нові карантини.
Олексій Блінов: Звістки про перспективи більш швидкого відновлення дуже важливі для ринків. На ринках величезний надлишок ліквідності, що виявляється в сильному попиті на фонди грошового ринку і розміщенні коштів у дуже коротких інструментах.
Чи може висока інфляція змусити ФРС почати згортання програми підтримки раніше 2023 року? І як діяти інвесторам у такому разі?
Д. С.: Дефляційні чинники останнього десятиліття нікуди не поділися. А те, що відбувається зараз, – тимчасовий дисбаланс між попитом і пропозицією.
Останніми роками інфляція знижувалася в усьому світі, за винятком країн‑аутсайдерів на зразок Венесуели та Зімбабве. На це впливали чотири основні чинники: глобалізація дозволила перенести багато виробництв у країни з дешевою робочою силою; автоматизація процесів зменшила витрати; старіння населення призводить до зростання фінансового навантаження на працюючих через збільшення частки пенсіонерів, що впливає на зниження сукупного попиту; нарешті, центробанки контролюють інфляцію незалежно від політичного циклу. Якщо інфляційні очікування не вийдуть з‑під контролю, то рано чи пізно ситуація згладиться.
У США інфляційна мета – 2%. Нині інфляція – 5%. Але тривалий час американська економіка була нижча за цільову межу. Тому ФРС не проти більш високих цін. Там не вважають їх перешкодою для зростання економіки.
Один із головних чинників для ФРС – ситуація на ринку праці. Економіка ще не досягла рівня повної зайнятості. Більшість людей довго сиділи вдома. Хтось втратив роботу, багато хто більше не бажає працювати. Ключова ставка може залишатися на поточному рівні, доки не зникне циклічне безробіття.
О. Б.: Не варто перебільшувати вплив інфляції на рішення центробанків розвинених країн. У дилемі – підтримати економіку чи боротися з інфляцією – вибір незмінно на користь підтримки економіки.
У країнах Заходу стерлися з пам’яті інфляційні епізоди XX століття, що породили консенсус монетарної політики останніх 30 років. Звідси і спроби цей консенсус оскаржити новими теоріями на кшталт ММТ (так звана сучасна монетарна теорія). Малопереконливими, до речі, особливо в українському контексті.
Якщо ФРС почне підвищувати ставку, як це вплине на настрої інвесторів в українські ОВДП? Чи відбудеться вихід нерезидентів з українських держпаперів, підвищення ставок, девальвація гривні?
Д. С.: Морально всі готові, що рано чи пізно ставки виростуть. Але навіть якщо це станеться, на тлі українських доходностей вони все одно ще будуть дуже низькі. Ціна нашого п’ятирічного паперу – 12%, десятирічних treasuries – 1,5%.
Масовий вихід інвесторів у разі підвищення ставок більш імовірний для ринків, що розвиваються, зі ставками на рівні 3–4%. Для них зростання ставки ФРС на 50–100 базисних пунктів має велике значення. Для України з нашим спредом це не критично. Нам набагато важливіше, якою видається інвесторам загальна політико‑економічна ситуація і чи триває співпраця з МВФ.
О. Б.: Нерезиденти, які інвестують в українські ОВДП, зберігають спокій. Навесні 2020 року на «коронавірусній паніці» іноземці були змушені продавати ОВДП з дисконтом, але навіть за цих обставин викупити великі обсяги просто не було можливостей. Інвестори враховують цей досвід.
За деякими оцінками, протягом пандемії споживачі накопичили не менше $2,3 трлн додаткових заощаджень. Як позначиться цей «грошовий навіс» на динаміці цін?
Д. С.: Більшість людей продовжували працювати і отримувати зарплати, витратити які було ніде. У багатьох країнах карантин був набагато суворіший за наш. Тому і утворився величезний відкладений попит. Згодом він зійде нанівець.
Багато що залежить і від спалахів захворюваності. Центральні банки роблять усе, щоб мінімізувати вплив цього фактора на ціни.
О. Б.: Одна з ключових тенденцій 2020 року – зростання коштів населення в банках. Протягом року українці збільшили банківські вклади на 82 млрд грн, або 26%. Переважно – на поточних рахунках. Динаміка готівкового агрегату М0 прискорилася зі штатних 6% наприкінці 2019 року до 39% в січні 2021‑го. Український споживач зі звичними фобіями воліє мати фінансову подушку на чорний день, а не інвестувати.
А в березні греблю немов прорвало. Відновлення роздрібних продажів перевищує очікування. Українці активно продають валюту: за неповні шість місяців 2021 року сальдо продажу – $1,5 млрд. Продажі автомобілів рекордні за сім‑вісім років, різко активізувався попит на нерухомість.
Чи може повторитися історія 2019 року, коли за кілька місяців гривня зміцнилася до долара на 15%?
Д. С.: Коливання курсу досить серйозні, але ми не бачимо негативних наслідків для економіки. Важливіше гривня, яка відповідає фундаментальному стану нашої економіки, ніж фіксований показник. Є попит, є пропозиція, на їх перетині – ціна.
Пам’ятаєте, скільки було переживань через ревальвацію 2019 року? Багато хто пророкував крах. Але натомість ми пройшли кризу 2020‑го багато в чому краще за інші країни. У 2019 році Нацбанк викупив у резерви $8 млрд, а за перші тижні карантину ми продали $2 млрд, оскільки був панічний попит.
Як розвиватиметься ситуація з курсом, залежить від світових цін, зарубіжних інвесторів та економічних тенденцій. Світові ціни впливають на експортерів набагато дужче за курс. Міцна гривня позитивно впливає на інфляцію, стримуючи зростання цін.
Олексій Блінов, керівник аналітичного відділу Альфа‑Банку. Фото з особистого архіву
О. Б.: Ми не спостерігаємо помітного зовнішнього попиту на українські держпапери – захід нерезидентів на ринок ОВДП у 2019 році виявився разовим епізодом. Події останніх тижнів добре показують політику регулятора: курс, безумовно, плаваючий, але далеке плавання не вітається – що на північ, що на південь. Після нетривалого просідання до 27 грн/$ стався відкат до 27,2 грн/$ і НБУ вийшов із продажем валюти.
Чим обернеться для України завершення ери «дешевих грошей»?
Д. С.: Якщо трапиться обвал на світових фондових ринках, нас зачепить. Інвестори будуть виходити з ринків, що розвиваються. Але наша економіка набагато стійкіша, ніж у 2008‑му або в 2014 році.
У другому кварталі 2020‑го ВВП впав на 11%, економіка майже припинила працювати. Але люди і банківська система набагато спокійніше пережили кризу, ніж у 2014‑му. Кредити гасилися, ліквідності вистачало, критичних дисбалансів не виникло.
До нової кризи нас може підштовхнути не висока інфляція або курс валюти, а дисбаланс між витратами і доходами бюджету за високої вартості запозичень.
«Курс, звісно, плаваючий, проте далеке плавання не вітається»
Олексій Блінов
Дисбаланс у фіскальній сфері створює «тіньова» економіка – занадто багато грошей проходить повз касу. Податкове навантаження на «білу» економіку вище, ніж має бути, а на «сіру» – нижче. А бюджетні витрати зростають. Інфраструктура – і це не лише дороги – погіршується з року в рік, потрібні гроші на соціальну, пенсійну, освітню, медичну реформи.
Розрив між видатками і доходами слід фінансувати. А це дорого, тому що суверенний кредитний рейтинг у нас низький. Без підтримки МВФ, який виступає своєрідною парасолькою, нам буде складно.
О. Б.: Ера «дешевих грошей» закінчиться не скоро. Коли ФРС говорить про підвищення ставки у 2023 році, то ключове не «підвищення ставки», а «2023 рік».
Імовірність виникнення непрогнозованих подій важливіша за наміри Федрезерву. «Мильні бульбашки» і «чорні лебеді» можуть дуже поміняти погоду на перегрітих світових ринках, на тлі яких Україна видається стабільною. Ми не створювали якихось видимих точок напруги у фінансах і економіці: баланс державних фінансів дуже відповідальний, емісійна активність центробанку помірна, курс плаваючий, кредитування тільки розігрівається, зовнішній баланс керований.
Все це може змінитися. І ми маємо бути готові. Не гаяти часу, вихваляючись високими показниками відновлення на низькій базі порівняння 2020 року, а вибудовувати макрофінансову стабільність на тривалу перспективу. Нам необхідні структурні реформи, верховенство права, скорочення вартості обслуговування державного боргу, підвищення ефективності державних фінансів, відновлення первинного профіциту і так далі за списком.
Що буде з цінами на ринку нерухомості?
Д. С.: За нашими прогнозами, вони можуть зростати й далі. Це не здається надуванням бульбашки, оскільки співвідношення середньої вартості квадратного метра і рівня середнього доходу досі перебуває на досить прийнятному рівні. Порівняно з іншими країнами ми маємо доступне житло. Потенціал для зростання попиту є.
Ще один фактор – падіння прибутковості інших інструментів інвестування. За нульових і мінімальних ставок на валютні та гривневі депозити нерухомість стає привабливим активом.
Зауважу, що динаміка попиту на заміську нерухомість набагато вища, ніж на житло в місті. Якщо раніше молодь прагнула в місто, то тепер навпаки. Жити в передмісті комфортніше і дешевше.
Дмитро Сологуб, заступник голови Національного банку України. Фото прес-центр НБУ
О. Б.: У перспективі 2021 року йдеться про зростання не на відсотки, а на десятки відсотків. Для багатьох українців нерухомість залишається єдиною інвестиційною ідеєю.
Який вигляд повинен мати збалансований інвестиційний портфель приватного інвестора в умовах зростання інфляції і з урахуванням української специфіки?
Д. С.: З огляду на те, що я відповідаю за монетарну політику і регулювання фінансового сектора, я начебто і не повинен відповідати на це запитання. Але на нього легко знайти відповідь у моїй декларації, яка публічно доступна, – маю консервативну стратегію інвестування. Всі мої вкладення – це переважно депозити в різних валютах і ОВДП.
О. Б.: Для створення пасивного доходу внутрішнім українським інвесторам підійдуть ОВДП і єврооблігації. У них висока прибутковість за світовими мірками. Це високоліквідні ринки, де невеликі інвестори завжди можуть закрити позицію в разі потреби.
Валютний ризик можна закривати за допомогою геджування. Клієнти можуть укласти з банком форвардний контракт, зафіксувавши курс купівлі/продажу валюти в майбутньому. Комбінація ОВДП і валютного геджу однозначно краща, ніж валютний кеш із нульовою прибутковістю.
У світі сировинний бум. Як на ньому заробити?
О. Б.: Сам факт безпрецедентно високих цін на деякі сировинні товари має радше насторожувати, ніж приваблювати. Інвестувати в сировину на історично рекордних цінах нерозсудливо.
Як інвесторові підготуватися до бурі на світовому фінансовому ринку? Які сектори можуть вистояти і завдяки чому?
Д. С.: Головне – диверсифікація. Які сектори матимуть вигоду, прогнозувати складно. Але тренди особливо не змінюються: автоматизація виробництва, технологічність, збереження трудових ресурсів. Галузі, які зможуть перелаштуватися і відповідати цим характеристикам, виявляться сильнішими за інші.
О. Б.: Глибокі фінансові кризи зазвичай завдають удару по всіх ризикових активах. У такому разі найліпша стратегія – вихід у кеш або переведення інвестицій у захисні активи на кшталт казначейських облігацій США. Головне правило – не інвестувати в те, на чому ти не розумієшся.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
