5 травня 2021 року у віці 67 років помер Девід Свенсен – легендарний інвестор, котрий виростив інвестиційний портфель Єльського університету з $1 млрд до $31 млрд. Єльська інвестиційна модель, розроблена Свенсеном, генерувала 16% середнього річного прибутку. Це рекордні для індустрії показники. У чому його секрет?
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
В американській моделі вищої освіти важливу роль відіграє ендаумент – фонд спеціального призначення. Його формують за рахунок благодійних внесків. Обсяг і показники зростання ендаумента – критичні індикатори фінансового благополуччя освітнього закладу в США. 4–6% від суми такого фонду на рік витрачають на операційну діяльність і капітальні видатки, інші доходи – реінвестують або покривають із них рецесійні та інфляційні збитки минулих років.
Ендаумент Єльського університету в 2020 році досяг рекордних $31,2 млрд. Уже кілька десятиліть він росте швидше за інших. Це заслуга Девіда Свенсена – глави з інвестицій Єля і найбільш високооплачуваного співробітника в університеті (його річний оклад становив від $1 до $4 млн). Авторитетне видання Institutional Investor регулярно включало Свенсена до списку найвпливовіших фондових менеджерів свого покоління. Як він отримав визнання?
Свенсен потрапив в Єль у середині 70-х, коли працював над докторським ступенем і писав дисертацію про модель оцінювання корпоративних бондів. Його науковим керівником став радник Джона Кеннеді (і у майбутньому – Нобелівський лауреат з економіки) Джеймс Тобін. Після цього він кілька років працював у департаменті корпоративних фінансів банку Salomon Brothers і напрямку нових фінансових продуктів у Lehman Brothers. Свенсен повернувся в Єльський університет у 1985 році, де йому доручили управління ендаументом. Йому був 31 рік і у нього під управлінням знаходився $1 млрд.
Ось із яких компонентів він сформував Єльську модель управління.
Диверсифікація
Інвестиційний портфель у цій моделі складається з шести різних типів активів:
- реальні активи (газ, нафта і – починаючи з 2014 року – зелена енергетика);
- фонди прямих інвестицій і венчурний капітал;
- міжнародні інвестиції (з окремим фокусом на ринки, що розвиваються);
- валютні облігації;
- акції публічних компаній;
- бонди.
Пропорція активів водночас залишалася досить стабільною.
Регулярне ребалансування портфоліо
Свенсен щодня ребалансував активи між собою залежно від ситуації на ринку, але дотримувався пропорційного співвідношення між різними категоріями.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Наприклад, портфельні американські акції зросли на 2%, а європейські – впали на 1%. У такій ситуації Свенсен перерозподіляв активи між падаючими і зростаючими щодня, але зберігав пропорцію частки у портфоліо. Він також реінвестував доходи від такої діяльності у межах категорії активу. Так вдавалося підтримувати ефективність портфоліо під час криз і стрибків ринку.
Фокус на експертизі керуючих фондами
Робота у команді Свенсена дозволяла керуючим застосовувати профільну експертизу в роботі з нетиповими для портфеля академічної інституції активами – нерухомість, прямі інвестиції, венчурний капітал.
Заразом Свенсен наполягав, що взаємодія підрозділів – ключовий компонент успішної інвестиційної стратегії. Вихідці з його команди у подальшому керували фондами Массачусетського технологічного університету, Стенфорда і Прінстона.
Критика фондів спільного інвестування
У своїх лекціях і книзі «Неконвенціональний успіх» Свенсен активно критикував фонди спільного інвестування. Він стверджував, що такі фонди не вигідні для кінцевих інвесторів через конфлікт інтересів: їхні менеджери зацікавлені у тому, аби максимізувати гонорар за управління, а не прибуток.
Свенсен також запевняв, що фонди з 30–50 акцій недостатньо критично ставляться до їхнього підбору, а отже – розмивають ідею професійної алокації коштів. Натомість Свенсен рекомендував вивчати ринок самостійно і формувати портфоліо на підставі ринкових індикаторів.
Альтернативні інвестиції
До Свенсена університети вважали за краще консервативні інвестиції – портфоліо з акцій і бондів. Це генерувало стандартний і передбачуваний прибуток, який не надто залежав від динаміки ринку. Свенсен першим на ринку некомерційних фондів почав інвестувати у венчурні фонди, фонди прямих інвестицій, нерухомість, іноземні активи, зокрема з фокусом на міжнародних ринках.
Коли венчурний капітал проходив своє становлення у 90-х, Свенсен вклався у Google і Amazon, пізніше – Єль став раннім інвестором у Facebook, LinkedIn і Airbnb. У 2016 році венчурні інвестиції склали 16% портфоліо університету. За минулих два десятиліття вони показали рекордні 93% прибутковості. На хвилі тренду криптовалют у 2018 році Свенсен першим серед академічних інституцій проінвестував у два криптофонди від Andreessen Horowitz і Paradigm.
«Ніколи не можна недооцінювати легковірність великої маси грошей»,
Девід Свенсен колишній глава інвестиційного офісу Єльського університету
Наразі інвестиційний фокус Єля – трендсеттер не тільки для академічних інституцій, а й для комерційних інвестбанків. Інвестиційні офіси Університету Пенсільванії, Боудін-коледжу, MIT і Стенфорда очолюють вихідці з команди Свенсена. Вони слідують підходам його моделі, а їхні фінансові показники доводять, що університети з новаторськими підходами до розподілу ресурсів набагато більш ефективні, ніж класичні виші.
