Король університетського капіталу. Ким був Девід Свенсен і як він виростив фонд Єля на $30 млрд /Фото Yale Daily News/колаж Анна Наконечна
Категорія
Гроші
Дата

Король університетського капіталу. Ким був Девід Свенсен і як він виростив фонд Єля на $30 млрд

Девід Свенсен, який розробив Єльську інвестиційну модель Фото Yale Daily News/колаж Анна Наконечна

5 травня 2021 року у віці 67 років помер Девід Свенсен – легендарний інвестор, котрий виростив інвестиційний портфель Єльського університету з $1 млрд до $31 млрд. Єльська інвестиційна модель, розроблена Свенсеном, генерувала 16% середнього річного прибутку. Це рекордні для індустрії показники. У чому його секрет?

В американській моделі вищої освіти важливу роль відіграє ендаумент – фонд спеціального призначення. Його формують за рахунок благодійних внесків. Обсяг і показники зростання ендаумента – критичні індикатори фінансового благополуччя освітнього закладу в США. 4–6% від суми такого фонду на рік витрачають на операційну діяльність і капітальні видатки, інші доходи – реінвестують або покривають із них рецесійні та інфляційні збитки минулих років.

Ендаумент Єльського університету в 2020 році досяг рекордних $31,2 млрд. Уже кілька десятиліть він росте швидше за інших. Це заслуга Девіда Свенсена – глави з інвестицій Єля і найбільш високооплачуваного співробітника в університеті (його річний оклад становив від $1 до $4 млн). Авторитетне видання Institutional Investor регулярно включало Свенсена до списку найвпливовіших фондових менеджерів свого покоління. Як він отримав визнання?

Свенсен потрапив в Єль у середині 70-х, коли працював над докторським ступенем і писав дисертацію про модель оцінювання корпоративних бондів. Його науковим керівником став радник Джона Кеннеді (і у майбутньому – Нобелівський лауреат з економіки) Джеймс Тобін. Після цього він кілька років працював у департаменті корпоративних фінансів банку Salomon Brothers і напрямку нових фінансових продуктів у Lehman Brothers. Свенсен повернувся в Єльський університет у 1985 році, де йому доручили управління ендаументом. Йому був 31 рік і у нього під управлінням знаходився $1 млрд.

Ось із яких компонентів він сформував Єльську модель управління.

Диверсифікація

Інвестиційний портфель у цій моделі складається з шести різних типів активів:

  • реальні активи (газ, нафта і – починаючи з 2014 року – зелена енергетика);
  • фонди прямих інвестицій і венчурний капітал;
  • міжнародні інвестиції (з окремим фокусом на ринки, що розвиваються);
  • валютні облігації;
  • акції публічних компаній;
  • бонди.

Пропорція активів водночас залишалася досить стабільною.

Регулярне ребалансування портфоліо

Свенсен щодня ребалансував активи між собою залежно від ситуації на ринку, але дотримувався пропорційного співвідношення між різними категоріями.

Наприклад, портфельні американські акції зросли на 2%, а європейські – впали на 1%. У такій ситуації Свенсен перерозподіляв активи між падаючими і зростаючими щодня, але зберігав пропорцію частки у портфоліо. Він також реінвестував доходи від такої діяльності у межах категорії активу. Так вдавалося підтримувати ефективність портфоліо під час криз і стрибків ринку.

Фокус на експертизі керуючих фондами

Робота у команді Свенсена дозволяла керуючим застосовувати профільну експертизу в роботі з нетиповими для портфеля академічної інституції активами – нерухомість, прямі інвестиції, венчурний капітал.

Заразом Свенсен наполягав, що взаємодія підрозділів – ключовий компонент успішної інвестиційної стратегії. Вихідці з його команди у подальшому керували фондами Массачусетського технологічного університету, Стенфорда і Прінстона.

Критика фондів спільного інвестування

У своїх лекціях і книзі «Неконвенціональний успіх» Свенсен активно критикував фонди спільного інвестування. Він стверджував, що такі фонди не вигідні для кінцевих інвесторів через конфлікт інтересів: їхні менеджери зацікавлені у тому, аби максимізувати гонорар за управління, а не прибуток.

Свенсен також запевняв, що фонди з 30–50 акцій недостатньо критично ставляться до їхнього підбору, а отже – розмивають ідею професійної алокації коштів. Натомість Свенсен рекомендував вивчати ринок самостійно і формувати портфоліо на підставі ринкових індикаторів.

Альтернативні інвестиції

До Свенсена університети вважали за краще консервативні інвестиції – портфоліо з акцій і бондів. Це генерувало стандартний і передбачуваний прибуток, який не надто залежав від динаміки ринку. Свенсен першим на ринку некомерційних фондів почав інвестувати у венчурні фонди, фонди прямих інвестицій, нерухомість, іноземні активи, зокрема з фокусом на міжнародних ринках.

Коли венчурний капітал проходив своє становлення у 90-х, Свенсен вклався у Google і Amazon, пізніше – Єль став раннім інвестором у Facebook, LinkedIn і Airbnb. У 2016 році венчурні інвестиції склали 16% портфоліо університету. За минулих два десятиліття вони показали рекордні 93% прибутковості. На хвилі тренду криптовалют у 2018 році Свенсен першим серед академічних інституцій проінвестував у два криптофонди від Andreessen Horowitz і Paradigm.

«Ніколи не можна недооцінювати легковірність великої маси грошей»,

Девід Свенсен колишній глава інвестиційного офісу Єльського університету

Наразі інвестиційний фокус Єля – трендсеттер не тільки для академічних інституцій, а й для комерційних інвестбанків. Інвестиційні офіси Університету Пенсільванії, Боудін-коледжу, MIT і Стенфорда очолюють вихідці з команди Свенсена. Вони слідують підходам його моделі, а їхні фінансові показники доводять, що університети з новаторськими підходами до розподілу ресурсів набагато більш ефективні, ніж класичні виші.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків