Епоха безвідповідального ставлення до боргів добігає кінця. Цю ситуацію зрушили з місця господарські суди, які дедалі частіше покладають на керівників та власників бізнесу персональну майнову відповідальність за порушення правил чесної гри
76 млн грн збанкрутілий АБ «Укоопспілка» не зміг віддати своїм кредиторам. Щоб покрити борги, суд стягнув цю суму з 14 членів правління та наглядової ради компанії. Їм закинули те, що в період кризи вони нічого не зробили, аби врятувати банк. Сума стала рекордом стягнення з керівників компаній та перевищила попередню стягнуту суму в 9 разів.
Бізнес та юристи довго вважали формулу обмеженої відповідальності (коли компанія відповідає по боргах власним майном) нездоланним бар’єром. Кредитор залишався ні з чим навіть у випадках, коли було очевидно чи достеменно відомо, що керівники/власники вивели виробничі потужності на споріднені компанії або перевели кошти за фіктивними угодами на фіктивні фірми.
Розберемо на прикладах, які саме дії чи бездіяльність управлінців наражають на небезпеку їхнє особисте майно.
Спотворення/втрата бухгалтерських документів
У ситуації АБ «Укоопспілка» суди встановили, що фінансова установа подавала до НБУ та фіскальних органів недостовірну фінансову звітність. Тому НБУ не помічав порушення нормативів, а банк продовжував нарощувати борги, не забезпечені реальними активами. Результат – розрив у 76 млн грн між сукупними кредиторськими вимогами та вартістю майна банку.
Суд зазначив, що дії керівництва із спотворення звітності свідчать про бажання приховати втрату грошей вкладників. 60% активів банку було спрямовано на придбання незабезпечених цінних паперів. Керівники не здійснили жодних дій чи рішень задля покращення майнового стану. Це створює враження, що і правління, і спостережна рада знали, що роблять.
У iншій справі, яку нещодавно розглядав Верховний Суд, викривлення фінансової звітності стало підставою для висновку про приховування керівництвом неплатоспроможності. Деревообробне підприємство продовжувало приймати передплату і замовлення, але коштів на виготовлення продукції не вистачало. Зовні благополучне підприємство опинилося в процедурі банкрутства.
Експертиза встановила неспроможність боржника розплачуватися з кредиторами вже за наслідками діяльності у 2018 році. Проте у процедуру банкрутства компанія потрапила лише в 2020-му. Це стало підставою для позовів кредиторів про стягнення боргів компанії (визнаних у процедурі банкрутства) з її генерального директора.
Кодекс України з процедур банкрутства передбачає обов’язок керівника бізнесу діяти певним чином у випадку виявлення ознак неплатоспроможності компанії.
По-перше, необхідно терміново донести інформацію про жалюгідний фінансовий стан до власників (акціонерів/учасників). По-друге, протягом 30 днів звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Оскільки гендиректор деревообробної фабрики цих вимог не виконав, він відповідатиме за боргами банкрута власним майном.
Викрадення документів не врятувало від стягнення боргів з директорів та колишніх директорів приватного ЖЕКу. Під час податкової перевірки були виявлені операції із фіктивними фірмами. Але документи компанії зникли. Тому встановити, що витрати, відображені у податковій звітності, пов’язані із господарською діяльністю, не вдалося. Справедливий фінал: банкрутство, стягнення заборгованості з директорів, інших учасників схеми, і на додачу з третіх осіб, яким не пощастило стати новими власниками приміщень приватного ЖЕКу. Комплекс будівель, що належав боржникові, зник з балансу саме напередодні виникнення боргу.
Укладання марнотратних або економічно недоцільних угод
Керівництво АБ «Укоопспілка» у 2014 році уклало низку угод із придбання незабезпечених цінних паперів (облігацій зі строком погашення у 2019 році) на суму понад 300 млн грн, що перевищувало 60% активів банку. Банк було виведено з ринку у квітні 2015-го. У ліквідаційному балансі вартість облігацій експерт оцінив у 3 грн.
Суд зазначив, що керівники не пояснили доцільності придбання великого пакету цінних паперів невідомих емітентів. У рішенні також сказано, що члени правління навіть не намагалися продати облігації, коли в банка виникли проблеми із ліквідністю. Це й не дивно, папери не мали жодної цінності і з самого початку використовувалися як інструмент виведення коштів вкладників.
Відповідальність за бездіяльність
Судова практика формується таким чином, що керівники та власники бізнесу платитимуть з власної кишені не тільки тоді, коли вони різними схемами сприяють банкрутству компанії. Відповідальність наздожене і тоді, коли виявиться, що компанію ніхто і не намагався витягнути з фінансової прірви.
У справі за позовом Фонду гарантування вкладів до АБ «Укоопспілка» суд особливо зазначив, що правління та наглядова рада нічого не робили для порятунку банку та розрахунків із вкладниками. Тож за шкоду кредиторам мають сплатити власним коштом.
Аналогічного висновку дійшов суд у справі про банкрутство ТОВ «Елітфармацея». У цій ситуації власник відповідатиме за те, що не контролював дії директора, який вчинив низку операцій із фіктивними фірмами та не повертав виведені з компанії кошти. Нехтування обов’язками коштувало власнику фірми майже 2,2 млн грн.
Майнова відповідальність керівників та власників бізнесу набирає обертів. 76 млн грн, стягнуті з керівників невеликого банку, – сигнал до зміни світогляду. Топ-менеджерам та власникам не варто очікувати, що «корпоративна вуаль» їх міцно сховає.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
