Задача із зірочкою – як залучити $200 млрд інвестицій в Україну. Рецепт інвестбанкірів

Є прямий зв’язок між популярністю в інвесторів Ізраїлю та постійною необхідністю країни вести екзистенційні війни, стверджують автори книги «Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива» Ден Сенор та Сол Синґер. Вони дійшли висновку, що суспільство, де майже кожен залучений до оборони Батьківщини, особливо цінує свободу прийняття рішень та підприємницьку ініціативу. Для України питання залучення іноземних інвестицій не менш важливе, ніж боєздатна армія. 

Як залучати капітал під час і після війни, Forbes запитав у трьох інвестиційних банкірів. 

Джованні Сальветті, 50, глава Rothschild & Co в регіоні СНД 

Займається інвестиціями на пострадянському просторі останні 20 років. З 2007-го брав участь в угодах на українському ринку на загальну суму $20 млрд. Серед клієнтів – Мінфін, ДТЕК, «Метінвест», «Мрія». 

Андрій Коболєв, 43, CEO інвесткомпанії Eney

Працює у сфері декарбонізації енергетичного сектору України та Східної Європи. Очільник НАК «Нафтогаз України» у 2014–2021 роках.  

Макар Пасенюк, 45, співзасновник групи ICU

ICU провела угод на $10 млрд, серед яких під керівництвом Пасенюка поглинання агрохолдингів Allseeds Group та «Мрія», розміщення облігацій Credit Agricole, ProCredit Bank, Swedbank, ІРО «Індустріальної молочної компанії».

Чи можна залучити гроші приватних інвесторів в Україну під час активної фази війни?

Джованні Сальветті: Це реально, але досить складно. Навіть зараз ми працюємо над певними угодами в агросекторі, які цілком можна закрити під час війни. Багато що залежить від того, де саме розташований об’єкт потенційного інвестування.

Андрій Коболєв: Перше і найважче, що для цього потрібно – розумне та стабільне законодавство. Україна відома частою зміною правил гри. Це неприпустимо навіть у мирний час. Законодавство не має змінюватись кожного разу, коли у податкової закінчаться гроші. 

Макар Пасенюк: Зараз привабити інвесторів можна високими дисконтами, або державними гарантіями від США, ЄС, інших членів Великої сімки чи від міжнародних агенцій. Ми бачимо це на прикладі експорту зерна – величезні ризики, підвищенні страхові відрахування. 

Виробничі потужності, логістика, житлова та офісна нерухомість – це перспективні активи, якщо отримають потужний захист. 

Три ідеї, які можна/треба ʼпродаватиʼ для залучення інвестицій в Україну після того, як активна фаза війни завершиться.

Д. С.: Протягом цієї війни, здається, кожен у світі зрозумів, наскільки важливими є українська агроіндустрія та поставки продовольства з України. Думаю, ця сфера матиме значний інтерес з боку інвесторів. Загалом інвесттренди в Україні будуть залежати від акцентів, на яких базуватиметься програма поствоєнної відбудови. Думаю, серед пріоритетів точно будуть інфраструктура та індустрія healthcare.

А. К.: Ми можемо розвивати багато напрямів. Наприклад, створювати умови для IT-компаній щось на кшталт ІТ-парків, що знаходяться подалі від фронту. Є шалені можливості у енергетиці, особливо коли ми говоримо про декарбонізаційну енергію, яка не створює викидів СО2.

Україну часто порівнюють з Ізраїлем. В цих паралелях важливо орієнтуватись в періодах історії Ізраїлю. Я б не радив «приземляти» Україну в ранні часи, бо це була не дуже комфортна для життя країна, схильна до більшовизму у політиці. Це не працювало. 

А от сучасний Ізраїль – це про верховенство права. Зокрема, вони стали Меккою для ІТ-компаній. Україна може повторити цей шлях, але для цього потрібно дати стабільність та запровадити страхування військових ризиків. Тут нам мають допомогти закордонні партнери за умови, що українська сторона прогарантує надійність регулювання і справедливе ставлення до інвесторів. Ніхто не буде страхувати зернові термінали на кордоні з Польщею, якщо завтра туди прийдуть якісь правоохоронні органи.

М. П.: Вигідне географічне розташування – аргумент на користь України. В пандемію стала очевидною залежність Заходу від азійських виробничих потужностей. Протистояння із Китаєм змусить замислитись про перенесення частини потужностей ближче.

Війна продемонструвала вразливість морських перевезень. Треба розвивати сухопутні транспортні шляхи через західні кордони. У більш довгостроковому плані – переведення всієї залізничної інфраструктури на євроколею. Головні інструменти – дерегуляція.

Шлях до повноцінного членства в ЄС, участь у Шенгенській зоні та введення євро – перспектива дуже багатьох років. Але спільний ринок треба запровадити швидше. Євросоюз на рік звільнив український експорт від мит та квот. Варто боротися за збереження торгових преференції та відміни антидемпінгових мит країнами G20. 

Три умови/закони/дії, які має виконати/забезпечити держава для того, щоб привабити інвесторів. 

Д. С.: По-перше, сучасне та орієнтоване на інвесторів законодавство про концесії, щоб залучити кошти у розвиток інфраструктури. По-друге, посилення ефективності антикорупційних заходів: випадки корупції демотивуватимуть іноземних донорів надавати Україні великі суми допомоги. По-третє, модернізація та очищення судової системи. Це було пріоритетом до війни та буде після.

А. К.: Відсутність верховенства права в Україні є найголовнішою проблемою окрім війни, яку слід вирішити. 

М. П.: Передусім безпека: Україна має бути частиною західного світу, на яку РФ більше не зможе напасти. Позитивно буде сприйнята гармонізація законодавства і державних цінностей з європейськими — це рівні правила гри, відсутність політичних переслідувань опонентів, верховенство права. 

Які механізми компенсації ризиків влаштували би інвесторів? 

Д. С.: Можна розмірковувати над страхуванням ризиків на випадок руйнувань у звʼязку з війною з використанням міжнародної фінансової підтримки. Але річ у тому, що інвесторів хвилюють не лише матеріальні втрати, а й безпека людей, які працюють на українських підприємствах. Тож, думаю, вони все одно чекатимуть певного вирішення військового конфлікту або принаймні стабільного припинення вогню.

А. К.: Військову проблему треба вирішити наданням гарантій. Є декілька механізмів, має бути страховка на випадок, якщо інвестиційні обʼєкти постраждають через військові дії. Наприклад, так це працює із зерном, яке вивозять з Одеси. 

Страхування військових ризиків повинні робити не страхові компанії, бо це дорого, а державні закордонні агенції або міжнародні фінансові інституції.

М. П.: Наприклад, страховки MIGA (частина Світового банку), державних експортних агенцій та великих приватних страхових груп. 

Скільки реально залучити інвестицій упродовж п’яти років після закінчення війни? 

Д. С.: $200 млрд без урахування компенсацій та потенційної конфіскації активів РФ.

А. К.: Оцінювати цифру з точки зору «ось ми порахували, нам потрібно стільки» – помилковий підхід. Нам дадуть стільки грошей, скільки ми зможемо перетравити. І не в радянському розумінні освоєння коштів, а те, скільки грошей ми зможемо вкласти у прозорий та ефективний спосіб. Ефективність означає, що інвестиції підуть на створення активу, який буде генерувати гроші у майбутньому. Наприклад, Україна отримала доступ до експорту електроенергії. Це великі можливості.

Відбудовувати дороги, інфраструктуру треба з податків, які заплатить цей новостворений бізнес.

М. П.: Правило «просити більше» працює навіть під час війни. Але не варто очікувати сотні мільярдів доларів щороку. У 2021-му ВВП України досяг $200 млрд. Десь такий обсяг грошей (інвестиції та кредити, без врахування постачання зброї) я б очікував за п’ять років за умови позитивного вирішення безпекового питання. 

Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись