Forbes ознайомився з частиною позову компанії Фрідмана та партнерів до України за націоналізацію Sense Bank. Які їхні аргументи

Ключові факти

• Forbes ознайомився зі змістом позову та його коротким резюме. У частині, де викладено фактаж справи, позивачі спочатку описують роботу банку до 2022 року: його фінансові результати, корпоративне управління за «західним зразком», співпрацю з місцевим регулятором. 
• Останній блок починається з пункту «Українська історія клептократії, яка лише загострилась через війну». У ньому містяться звинувачення в бік України в «невиправданих та дискримінаційних діях» до банку та його власників. Йдеться про PR-кампанію проти банку, необґрунтовані кримінальні справи, перепони спробам банку провести реструктуризацію структури власності, низку законів, направлених на «експропріацію банку», власне «незаконну експропріацію», перелічується в змісті позову.
• Коротке резюме позову, що є у Forbes, містить пʼять пунктів. По-перше, до націоналізації Sense Bank був провідною комерційною фінустановою в Україні. По-друге, під керівництвом позивача він демонстрував прибутковість (прибутки близько $123 млн у 2021-му), власники діяли за стратегією значних інвестицій, зокрема в інновації. По-третє, банк мав західний стиль структури управління та операційної ієрархії. Передбачалося, що банк збереже прибутковість у 2022-му та в майбутньому. По-четверте, банк перебував на чітко висхідній траєкторії. По-пʼяте, після початку повномасштабної війни (у позові використано формулювання «збройного конфлікту між Росією та Україною») держава розпочала кампанію з переслідування банку. Були накладені несправедливі, дискримінаційні та непропорційні обмеження, прийнято закони, «спрямовані на створення картини законного захоплення банку», розпочато медіакампанію з метою підірвати репутацію банку та послабити міжнародну реакцію на його майбутнє відчуження.
• Контраргумент української сторони теж повʼязаний із розвʼязаною росіянами війною. «Це рішення дозволило зберегти фінансову стабільність в Україні і уникнути загрози для інтересів вкладників та інших кредиторів банку, – йдеться в письмовому коментарі НБУ, наданому на запит Forbes. – Вона виникла через підтримку дій та політики країни-агресора з боку власників Sense Bank та як наслідок застосування до них українських і міжнародних санкцій».
• Арбітраж (позов подано до Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів, що входить до Групи Світового банку) має вирішити, чи мала право Україна націоналізувати Sense Bank та чи мають колишні акціонери отримати компенсацію і на яку суму, перераховує керуючий партнер компанії Arzinger Тімур Бондарєв. Він вважає високими шанси України довести своє право на націоналізацію банку. Інша справа – процес експропріації має передбачати компенсацію колишнім власникам.
• Бондарєв, а також керуючий партнер українського офісу міжнародної юридичної фірми Wolf Theiss Тарас Думич дають більше шансів, що суд все ж призначить компенсацію Фрідману і партнерам. Це не обовʼязково означатиме, що арбітраж присудить ексакціонерам саме $1 млрд. Визначення власне розміру компенсації також є тривалим і складним процесом, вказують адвокати.
• Такі арбітражі зазвичай тривають дуже довго. Бондарєв та Думич прогнозують щонайменше чотири роки розгляду. «Тільки формування арбітражу може тривати рік або більше», – зазначає Бондарєв з Arzinger.