Категорія
Головне
Дата

Кліматичний саміт у Глазго показав, що не всі країни готові посунути власні інтереси заради екології. Про що домовились учасники

Протести під час кліматичного саміту у Глазго. /Фото Getty Images

Протести під час кліматичного саміту у Глазго. Фото Getty Images

Скорочення використання вугілля, метану та небажання багатих країн компенсовувати збитки, що завдали глобальній екології їхні економіки. Найважливіші висновки кліматичного саміту у Глазго

12 листопада в Глазго (Велика Британія) закінчилась 26-та зустріч сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка зібрала понад 25 000 учасників зі всього світу. Результати кліматичного саміту СOP26 є суперечливими, зважаючи на різні точки зору країн, наслідки пандемії та енергетичної кризи. 

Серед завдань саміту – сформувати новий «агресивніший» план дій, що дозволить скоротити глобальні викиди. Найбільшим сюрпризом у Глазго стала угода Китаю та США щодо співпраці стосовно глобальних кліматичних проблем. Однак про конкретні дії не йшлося.

Кліматичний саміт досяг більшого прогресу, якщо порівняти з попередніми роками, проте голосні заяви і надалі переважають над конкретними планами.

Наприклад, близько 10 років тому найбагатші країни пообіцяли «мобілізовувати $100 млрд щорічно до 2020 року для країн, що розвиваються». За підрахунками Організації економічного співробітництва та розвитку, у 2019 році допомога становила менше $80 млрд, а в 2020 році ще менше, оскільки пріоритети фінансування змінилися.  

Учасники саміту з усіх країн разом шукали конкретні рішення щодо скорочення викидів до рівня, який обмежить глобальне потепління. Поки ціль здається майже недосяжною. Нагадаємо, що Паризька угода зобов’язує світ обмежити підвищення глобальної температури значно нижче 2°C і намагатися обмежити його до 1,5°C (як порівняти з доіндустріальними рівнями).  

Основним результатом кліматичного саміту стала нова угода – Кліматичний пакт Глазго, узгоджений усіма 197 країнами. Таким чином, Паризька угода 2015 року забезпечила країнам основу для боротьби зі зміною клімату, а Кліматичний пакт Глазго став першою серйозною домовленістю глобальної дипломатії. 

Одначе зустріч завершена, а фінальної декларації ще немає. Адже домовитися не так просто: на карту поставлені національні інтереси країн-учасниць. 

Ключові висновки СOP26

Скорочення викидів 

До COP26 світ був на шляху до обмеження потепління на 2,7°C. Після СОР26, з урахуванням нових обіцянок скоротити викиди в цьому десятиріччі, позначка залишається на рівні 2,4°C. Частина країн також оголосили про довгострокові нульові цілі. Одним з найважливіших було зобов’язання Індії досягти чистих нульових викидів до 2070 року за рахунок розширення відновлюваної енергії в наступні десять років до 50% загального використання, скоротивши викиди в 2030 році на 1 млрд т (з нинішньої суми близько 2,5 млрд). 

Велика Британія і коаліція з 42 світових лідерів, чиї країни сукупно становлять 70% світового ВВП, запропонували програму Breakthrough Agenda. Це міжнародний план чистих технологій, який допомагає підтримувати рівень підвищення температури на 1,5°C. Об’єднуючи інструменти уряду з бізнесом та фінансовою підтримкою, план має зробити чисті рішення доступними і привабливим варіантом у кожному секторі до кінця десятиліття.

Національні кліматичні плани 

У пакті запропоновано не чекати п’ять років відповідно до Паризької угоди та оновити національні кліматичні плани вже у наступному році. 

Ключовим питанням є врегулювання енергетичної політики. Зокрема, у Кліматичному пакті Глазго зазначено, що використання вугілля має бути обмеженим, як і субсидії на викопне паливо. Проте формулювання слабші, ніж початкові пропозиції, а остаточний текст закликає лише до «поетапного скорочення», а не до «поступового припинення» використання вугілля через втручання Індії в останню секунду та «неефективних» субсидій. Але це перший раз, коли викопне паливо згадується в декларації ООН щодо клімату. Це ж стосується і метану. Більше 100 країн погодилися скоротити метан, що є важливим етапом боротьби з викидами набагато потужнішими, ніж CO2.

Хоча ще нещодавно Європейська комісія розглядала питання внесення газу до екологічної таксономії ЄС. У разі такого рішення газ буде визнано «зеленою» енергією у таксономії і він відповідатиме вимогам «зеленого» фінансування. Газ – це викопне паливо, що викидає в атмосферу вуглець і метан через його спалювання, водночас викиди протягом життєвого циклу є небезпечними та значно гіршими для клімату, ніж вугілля у короткостроковій перспективі. Навіть за умови, що він потрібний на проміжок часу – наприклад, для виробничих цілей, – або якщо він відіграє короткострокову роль у декарбонізації економіки, це не виправдовує отримання «зеленого» статусу або «зеленого» фінансування.

Відповідальність багатих країн 

Неодноразово звучали заяви щодо відшкодування забруднювачів. Йдеться про багаті країни, які на шляху до свого економічного розвитку спричинили глобальний влив на зміну клімату. Країни, що розвиваються, закликають до оплати «збитків», таких як витрати на наслідки циклонів і підвищення рівня моря. Національна відповідальність за історичні викиди та хто може розраховувати на вуглецевий бюджет – вирішальний момент у дебатах щодо кліматичної справедливості. 

Проте розвинені країни, США та ЄС, не взяли на себе відповідальність за ці втрати і наклали вето на створення нового «Глазгівського механізму втрат і збитків» (Glasgow Loss and Damage Facility) – способу підтримки вразливих країн. 

Попри дискусії та гарячі дебати, міжнародна фінансова підтримка країн з перехідною економікою, до якої належить і Україна, все ж таки продовжується. Так, глобальний екологічний фонд, банки розвитку, міжнародні агентства та інші донори надаватимуть фінансову допомогу для країн з перехідною економікою задля реалізації кліматичної політики.

Правила вуглецевого ринку

Важливим етапом переговорів стали правила міжнародної торгівлі вуглецем, що вносять ясність для компаній і стандартизацію. Проте вуглецевий ринок може відкрити можливості для промисловості викопного палива, дозволяючи їй претендувати на «вуглецеві компенсації» і вести бізнес у звичайному режимі. Понад шість років тривають світові переговори про ринкові та неринкові підходи до торгівлі вуглецем. Попри їхній прогрес, все ще є можливість сірої гри. Тому такою важливою є звітність та розкриття інформації щодо викидів. Єдина система інвентаризації викидів парникових газів для усіх країн та єдиний формат звітності дозволить проаналізувати реальні показники досягнення кліматичних цілей. 

Статус України 

В Україні затверджено новий Національний визначений внесок до Паризької угоди, де основне зобов’язання – скоротити викиди парникових газів на 65 % до 2030 року від рівня 1990 року та досягти кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року. Для цього Міндовкілля ініціювало створення Українського кліматичного фонду як установи, яка буде співфінансувати проєкти з декарбонізації та працювати над залученням міжнародних фінансів. 

Чимало українських великих компаній, наприклад Interpipe, МХП, ДТЕК, Сarlsberg, також задекларували досягнення кліматичної нейтральності до 2030, 2040 і 2050 років. Тож попереду ще багато роботи, що потребує взаємодії всіх стейкхолдерів. 

Міжнародний кліматичний саміт був непростим. Протистояння людства змінам клімату потребує домовленості усіх сторін, а не переслідування індивідуальних інтересів та користі. Наступний рік покаже реальні наміри кожної з країн на шляху до вуглецевої нейтральності.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

30 до 30 | Квартал 95, лідер "Великого будівництва"