Категорія
Новини
Дата

Як працює рух антивакцинаторів в Україні і до чого тут Росія. Анатомія інформаційної кампанії проти COVID-щеплень

Shutterstock

Shutterstock

За два роки противники вакцинації стали добре організованим та координованим рухом. Вони паразитують на точках болю суспільства та трансформують їх у потрібному руслі. Свідомо чи ні, розхитуючи ситуацію в країні

Весною 2020-го ключові тези антивакцинаторів зводилися до того, що «COVID-19 просто грип», а сама «пандемія штучна». Паралельно рекомендували зміцнювати імунітет рецептами з народної медицини та виступали проти носіння масок. Ці меседжі діяли на багатьох українців як рятівне коло. У ньому не було важкої хвороби, і все, що потрібно було робити, – їсти більше лимона, часнику та бувати на свіжому повітрі. Відносно невелика кількість хворих та померлих ставали додатковим аргументом у правильності вибору. 

Весною та на початку літа 2020-го український рух антивакцинаторів тільки зароджувався. Під гаслом не носити «намордники» обʼєдналися спільноти конспірологів, езотериків, прихильників нетрадиційної медицини, інфобізнесменів, адептів «єдінства славян», «русского міра» тощо. Тобто всі ті, хто і в доковідний час не цурався псевдонаукових підходів та не дбав про доказовість своїх тверджень. 

Усе почало змінюватися в кінці літа 2020 року. Антивакцинаторський рух став набирати обрисів організованої структури зі своїми лідерами, активом, агітаційними матеріалами, регулярними заходами. 

Його рупорами стали прихильники «русского міра» та провокатори зі стажем. Наприклад, проросійські блогери Кирило Стремоусов, Дмитро Василець та Вікторія Шилова. Ще один із лідерів руху – Сергій-Родослав Мікітен. Раніше він очолював ГО «Ведичний світ» та брав активну участь у мітингах проти продажу землі і за несплату комунальних платежів.

Заклики до дружби з Росією лунали й на мітингу антивакцинаторів у Києві 3 листопада. Олена Фаіст, керівниця черкаської філії «STOP Fake Pandemic/СТОП Фейк Пандемія», заявляла на камеру, що війну на Донбасі «навʼязали штучно, насправді її немає».

«Москва, Пітере, хочу передати братам-словʼянам привіт. Мені надсилали гроші навіть із Росії. Низький уклін, ви нас підтримуєте, ви розумієте, що ми єдиний народ», – казала Фаіст на одному з відео.

Зараз медійним очільником руху є Остап Стахів. Львівський провокатор та політик-невдаха. Наприклад, на початку листопада він без маски увірвався до Єзупільського ліцею на Прикарпатті та зірвав навчальний процес із вимогою поновити на посаді вчительку початкових класів Галину Бусько. Вона відмовилася вакцинуватися від COVID-19 і наказом директора була відсторонена від роботи.

Це була традиційна провокація з трансляцією в соціальні мережі та виголошуванням гучних меседжів. На прохання надягнути маску Стахів відповів: «Застав мене! Ти хто?… Геноцидник!..». Сама ж вакцинація на його думку є «евтаназією та клеймом звіра», тому потрібно її саботувати.

18 листопада його заарештували за підозрою в замаху на повалення конституційного ладу.

З осені 2020-го рух пережив кілька суттєвих трансформацій. Гасло «це просто грип» та боротьба з носінням масок змінилися на протести проти вакцинації. Згодом додалася й нібито боротьба за права та свободи людей. Це реакція на зміну точок болю суспільства. 

Проте якими б не були меседжі, незмінним залишається основний стержень руху противників вакцинації – комунікація. Ось її ключові складові.

1. Соціальні мережі. Все починалося з Facebook-сторінок лідерів, проте після їхнього регулярного блокування акцент змістився в YouTube. Більшість із каналів розвивали з нуля. Так, ще в січні 2020-го публікації на Facebook-сторінці Стахіва не мали й 50 взаємодій (уподобання, коментарі, поширення). На момент затримання СБУ його аудиторія перевищувала 100 000 підписників (зараз сторінку заблоковано). 

У YouTube системно працюють 12 великих каналів лідерів та активістів антивакцинаторського руху. Їхня сумарна аудиторія 1,3 млн, а перегляди за останні три місяці становлять 40 млн.

2. Чати та спільноти. У Стахіва є мережа з понад сотні Viber-спільнот у різних регіонах, які функціонують як чати. Вони виконують важливу роль у координації дій під час мітингів, роздавання газет у чергах на вакцинацію і як група швидкого реагування для підсилення провокації. А ще там збирають гроші на картку для поточних потреб руху. 

3. Юридична підтримка. Блогери-юристи в соціальних мережах продукують простий та зрозумілий контент у форматі інструкцій. Усе починалося з методичних посібників «відсутності необхідності носіння «захисної маски» в громадських місцях». Зараз перелік «документів» розширився на вакцинацію. В них набір цитат із Конституції та різних законів. А також поради, як спілкуватися з поліцією та відстоювати свої «права». 

4. Провокації. Прихильники руху можуть увірватися до інфекційного відділення лікарні, де лікують інфікованих на коронавірус, та говорити, що хворих там насправді немає, а коронавірус – вигадка. Або піти без маски в торговельний центр, а потім сперечатися з поліцейським на камеру. 

Антивакцинатори демонстративно порушують карантинні обмеження, а коли натрапляють на опір, кличуть підмогу через Viber-спільноти. До них їдуть однодумці, зокрема ті, які вважають себе юридично підкованими. Провокатори розмахують Конституцією, знімають відео, коли поліція робить їм зауваження чи виписує штраф. Відео поширюють через соцмережі, а штрафи оскаржують у судах. Це допомагає залучати нових прихильників. 

5. Мітинги та марші. Масові заходи привертають нових прихильників та створюють інфопривід для медіа. Так, 24 листопада в Києві кілька тисяч людей вийшли на так званий «марш свободи». В тому числі вони вимагали звільнення лідера антивакцинаторського руху Остапа Стахіва.

Учасники мітингу висловлювали свій протест під стінами Верховної Ради, використовуючи QR-код сайту «Єдиної Росії» на плакатах. Якщо відсканувати перекреслений QR-код із плакатів, можна потрапити на сайт підконтрольної президенту РФ партії «Єдина Росія».

6. База історій. Активісти «збирають» історії про смерті нібито від вакцинації. Вони моніторять повідомлення про померлих у соціальних мережах та медіа, а потім «повʼязують» їх із вакцинацією. Наприклад, 25 листопада у Львові після раптового інсульту помер 18-річний студент Українського католицького університету. У спільнотах почали активно перепубліковувати цю новину з домислами про те, що причиною смерті було щеплення. Бо «студентів заставляють колотись, а в молодих інсульту не буває». Такі історії підкріплюють аргументацію та створюють «альтернативну» статистику померлих від вакцинації.

7. Рядові активісти. У русі беруть участь тисячі активістів, які щиро вірять у свої переконання. Настільки, що готові о першій ночі писати десятки коментарів під дописами ідеологічних супротивників, прагнучи донести їм «істину». 

Раніше кожен із них відстоював свої вузькі погляди, які завжди йшли в розріз із загальноприйнятими. Езотерики, антивакцинатори, конспірологи тощо. Тепер вони злагоджено поширюють матеріали проти вакцинації. 

8. Псевдонауковці, псевдолікарі, псевдополітики, псевдоблогери та інші, які вирішили заробити дивіденди на хайпі. Наприклад, 27 листопада на своєму YouTube-каналі колишній журналіст Дмитро Гнап опублікував відео «У Нікополі на жінку напали та зламали їй ногу за відмову вакцинуватися від коронавірусу». У ролику жінки, яких називають активістками, розповідають, що голова профспілки нібито примушувала працівницю місцевого музею до вакцинації. Під час сварки жінку штовхнули, вона впала та зламала ногу. Під цим відео Гнап розмістив текст «Створено групу захисту від карантинного терору влади. Поліція вимагає у вас сертифікат про вакцинацію? Чиновники прийшли з карантинною перевіркою? Ми вам допоможемо!». 

Це ключові складові комплексної інформаційної кампанії, яку проводить рух противників вакцинації. Проте вона б була куди менш ефективною, якби не загальна кампанія з дискредитації вакцин, яку веде Росія. 

За даними Оксфордського інституту інтернету, 92% всієї дезінформації про COVID-19 — це відповідальність Росії та Китаю. А після затримання Остапа Стахіва СБУ заявило, що в них є беззаперечні докази, які вказують на можливе фінансування його діяльності представниками РФ.

Контрибʼютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Катерині Рещук — [email protected]

Матеріали по темі