Раптова загибель Тоні Шея сколихнула тисячі людей у всьому світі. Легендарний засновник Zappos, здавалося, знайшов формулу радості і щедро дарував її оточенню. Тільки одиниці знали про порожнечу, самотність і наркотичну залежність, які супроводжували бізнесмена в останні місяці життя.
У серпні Тоні Шей, який незадовго до цього переїхав на гірський курорт Парк‑Сіті у штаті Юта, з нетерпінням чекав гостю – співачку Джуел. Вони познайомилися на острові Некер Річарда Бренсона. Шей скуповував під Парк‑Сіті нерухомість і планував провести з Джуел тиждень, показуючи їй околиці.
Після приїзду Джуел дала закритий акустичний концерт для пів сотні мешканців спільноти, яку Шей будував у Парк‑Сіті. Це була свого роду репліка знаменитого «міста в місті» для художників та підприємців, який Шей створив у центрі Лас‑Вегаса. Момент був чарівний, згадує один із присутніх. Номінантка на премію «Греммі» сиділа біля каміна і співала на тлі вікна з видом на гірський хребет Восатч.
Проте за день Джуел раптово поїхала, а незабаром надіслала Шею листа. Його доставив кур’єр FedEx: підприємець сидів на «цифровий дієті» і не читав електронної пошти та повідомлень у месенджерах.
«Скажу просто,– писала Джуел в листі, зміст якого став відомий Forbes. – З тобою не все гаразд, ти не при своєму розумі. Ти вживаєш занадто багато наркотиків і через це втратив зв’язок з реальністю. Ти себе вбиваєш, а ті, хто тебе оточує, то чи не в курсі, чи то свідомо в цьому беруть участь».
На ранок після Дня подяки Шей помер від травм, отриманих під час страшної пожежі в будинку в Коннектикуті, де він зупинився. Підприємцю було всього 46.
Такого потоку скорботи по бізнесменові, який спричинила смерть Шея, не бачили з часів відходу з життя Стіва Джобса 10 років тому. Тисячі людей, від Білла Клінтона до Іванки Трамп і Джеффа Безоса, ділилися спогадами, фотографіями та роликами про людину, яку всі любили. Щоб зберегти пам’ять про IT‑підприємця, який справив величезний вплив на колег, співробітників і навіть незнайомих людей, вони розповідали про його неймовірну щедрість, людинолюбство і далекоглядність.
Шей запам’ятався як людина, мета котрої – приносити щастя. Вона набувала різних форм. Першим запровадивши в Zappos концепцію «покупець на чолі кута» і без питань приймаючи повернені товари, Шей вплинув на онлайн‑торгівлю сильніше, ніж будь‑хто інший, окрім самого Безоса. Інвестувавши $350 млн у ділову частину Лас‑Вегаса, він з любов’ю перетворив цей застарілий район на центр мистецтв, культури і технологій з містечком вантажних трейлерів Airstream, в одному з яких прожив багато років. Євангеліст підприємництва, він написав книгу, що стала бестселером за версією New York Times. Назва говорить сама за себе– «Доставка щастя».
І хоча завдяки прямому й опосередкованому впливові Шея на устах мільйонів людей грала усмішка, сам він таємно боровся з психічними проблемами й алкогольно‑наркотичною залежністю. Після його смерті Forbes опитав понад два десятки близьких друзів і колег. Усі вони силкувалися зрозуміти, чому на таку світлу людину чекав такий похмурий і раптовий кінець.
Їхні відповіді зводяться до одного слова: трагедія. Приятелі та рідні згадують, що за останній рік Шей сильно здав, особливо коли через пандемію перестав працювати в режимі нон‑стоп, чого так гостро потребував. За словами тих, хто знав його особисто, Шей завжди багато пив, але останнім часом почав частіше вживати наркотики, особливо веселющий газ. Друзі розповідали також, що підприємець страждав від безсоння й самотності, які гнітили його цілеспрямованість і жагу до життя. До серпня було оголошено, що Шей іде у відставку з Zappos – компанії, яку він побудував і яку Amazon купила в 2009‑му за $1,2 млрд, залишивши за Шеєм кермо влади. Друзі та родичі усвідомлювали, що справа може скінчитися погано. Кілька місяців вони намагалися втрутитися і змусити Шея взятися за голову.
Замість цього, як розповідають давні приятелі, Шей утік у Парк‑Сіті, оточив себе підлабузниками, яким щедро платив. За консервативною оцінкою Forbes, Шей володів статком у $700 млн, і його пропозиція цим людям було простою: платити їм удвічі більше, ніж вони будь‑коли заробляли. Навзамін тільки потрібно було переїхати з Шеєм у Парк‑Сіті і «бути щасливими», розповідають двоє людей, які особисто знають подробиці життя Шея в Юті. «Король виявився голим, а чортові підлабузники і слова не сказали»,– обурюється близький друг, який одного разу спробував втрутитися в хід подій за підтримки сім’ї Шея. Люди прийняли пропозицію від явно хворої людини і своїм мовчанням, а то й діями, заохочували його вживати наркотики, вважає він.
«Він об’єднав стількох людей, зробив їх щасливішими, а сам відчував порожнечу, – продовжує друг Шея. – Він важко зносив самотність».
Шей завжди багато пив, але останнім часом став частіше вживати... веселющий газ
Це, вочевидь, його і згубило. «Якщо глянеш на всі боки і зрозумієш, що всі, ким ти себе оточив, у тебе на зарплаті, то ти в біді, писала Джуел у серпневому листі.– Ти в біді, Тоні». Представник співачки відмовився коментувати ці слова.
Старший з трьох синів у сім’ї емігрантів з Тайваню, Шей ріс у Сан‑Франциско. Від батька, інженера‑хіміка, він успадкував талант розв’язувати проблеми, а від матері, соціального працівника,– емпатію. Дві ці якості стали його візитівкою.
У Гарварді Шей вивчав інформатику, a прорив стався після того, як він здобув право продавати піцу в своєму гуртожитку. Його найкращим клієнтом був Альфред Лін, який згодом став його другом і діловим партнером. У1996‑му, закінчивши університет, вони з Ліном заснували LinkExchange, одну з перших мереж цифрової реклами. Шей став її гендиректором. Два роки по тому, коли Шею виповнилося 24, він продав LinkExchange компанії Microsoft за $265 млн. «Ти ніколи не бачив проблем, ти бачив лише можливості»,– писав Лін у проникливому «Останньому листі Тоні Шею» на сайті Forbes.com.
Шей був схильний до залежностей і після 20 залежав від ідей. Магазин ShoeSite, пізніше перейменований у Zappos, визначив кар’єру Шея: він інвестував у компанію, а згодом її очолив. Бізнесмен від самого початку дав зрозуміти, що вона не просто продає взуття. У2005‑му він розіслав працівникам листа, в якому попросив їх сформулювати бачення підприємства. Підсумком став список корпоративних цінностей, зокрема вимога судити про співробітників за їхніми особистими якостями, а не за посадою. Zappos шукала в людях головну рису – пристрасть. «Втілюйте бачення, а гроші і прибуток додадуться»,– казав Шей в інтерв’ю Forbes у 2008‑му.
Тоді ця корпоративна культура була нечуваною, але вона спрацювала. Бізнес стрімко зростав, збільшивши виторг з кількох мільйонів на початку 2000‑х до $252 млн у 2005‑му. Натоді офіс переїхав з‑під Сан‑Франциско до Лас‑Вегаса.
Zappos потрапила в поле зору Amazon. У2005‑му компанія Безоса запропонувала купити Zappos і, коли переговори закінчилися нічим, запустила власний взуттєвий магазин в інтернеті. Але в 2009‑му Безос зробив ще один захід, і Шей погодився продати свою справу за $1,2 млрд, зберігши за собою кермо влади.
Засновник Amazon майже не втручався в бізнес Zappos і, навпаки, витягував уроки з того, як Шей управляє компанією. «Джефф вважав, що якщо Zappos робить щось, чого ми в неї можемо повчитися, то в Amazon це дасть у 25 разів вищий результат»,– розповідає Фред Мосслер, колишній топменеджер Zappos, який брав участь у нарадах з Безосом.
Шей своєю чергою підвищував ставки і розширював вплив. Він написав бестселер. Він експериментував з революційною і, як сказали б деякі, анархістською, «холакратичною» філософією управління, коли ніхто в Zappos нікому не підпорядковується і не має офіційної посади. (Це не спрацювало: кожен сьомий співробітник узяв відступні і звільнився.) Він почав перетворювати Downtown Project у центрі Лас‑Вегаса на містечко‑утопію, що привернуло увагу всього світу.
«Його ніколи не цікавило взуття, – міркує Мосслер. – Він хотів зробити життя людей ліпшим».
Протягом цих найкращих років незмінним залишалося одне: Шей змінював життя тих, хто потрапляв у його орбіту. Кеті Брукс, колишня журналістка, якось брала у Шея інтерв’ю для подкасту. А через роки побачилася з ним на конференції і поскаржилася, що втратила життєву мету й орієнтири. Шей запросив її приїхати в Лас‑Вегас разом із собакою.
«Він надав мені сміливості для стрибка, – згадує Брукс, яка на вимогу Шея накидала бізнес‑план на паперовій серветці.– Просто зараз я стою і дивлюся на те, що в підсумку вийшло. Тут був паркінг, а тепер це зелений майданчик для вільного вигулу собак площею 800 кв. м».
Таких історій у Лас‑Вегасі безліч. Шей оточив себе людьми, які хотіли створювати щось нове, будувати і весело проводити час. Вечірки майже ніколи не припинялися, і в Шея навіть був коронний напій– міцний італійський лікер Fernet на травах. Бізнесмен пив його в будь‑який час – з клієнтами, журналістами, із ким завгодно.
Але у витвору Шея виявився і темний бік. У 2013–2014 роках три засновники стартапів, пов’язаних із Downtown Project, наклали на себе руки. Деякі вважають, що їхня смерть спричинена перенапруженням, котре вони відчули під час проєкту. Шей припустив, що така кількість самогубств не вища, ніж загалом у Лас‑Вегасі. «Якби це сказав хтось інший, його вважали б безсердечним соціопатом. Він просто намагався зрозуміти ситуацію, аналізуючи цифри,– зазначає Пол Бредлі Карр, журналіст і близький друг Шея.– Думаю, Тоні вважав щастя математичним завданням, що його можна розв’язати за допомогою алгоритму, який він намагався створити».
Наприкінці 2014‑го Шей відійшов від керівництва проєктом у Лас‑Вегасі і переїхав з квартири в хмарочосі в трейлерний парк Airstream з яскраво освітленою сценою і бродячою ручною альпакою. Свято тривало: зустрічі з мислителями, творцями і підприємцями, які кликали Шея на пораду, під акомпанемент легких наркотиків.
Щасливі часи. Тоні Шей з іншим засновником Zappos Ніком Свінмурном (у центрі) і топменеджером компанії Фредом Мосслером. Фото DR
Тоді багато давніх колег Шея усвідомили, що їхні шляхи розходяться. «Ми всі визнавали, що рідко його бачимо,– розповідає один з венчурних капіталістів, який знав Шея понад 10 років.– Якщо і зустрічали його на TED, то він пропускав виступи і організовував вечірку допізна. А ми до пів на десяту вже були в ліжках». Нік Свінмурн, чию ідею Шей перетворив на Zappos, втратив контакт із бізнесменом і не говорив з ним з 2019‑го. Їхні уявлення про щастя почали розходитися. Те саме відчували ще кілька друзів Шея: вони обзавелися сім’ями, а Шей так і залишився неймовірно багатим Пітером Пеном. «Шей розповідав, що серед його приятелів дедалі молодші,– писав Свінмурн у прощальному пості в Medium. – Здавалося, він був від цього в захваті».
Коли на США обрушилася пандемія COVID‑19, карантин особливо сильно вдарив по Лас‑Вегасу. Незадовго до його введення Шей приїхав на кінофестиваль Sundance у Парк‑Сіті і вирішив відтворити там частинку своєї лас‑вегаської утопії.
З березня Шей заплатив $18 млн за дев’ять об’єктів нерухомості в колишньому шахтарському містечку, що його перетворили на гірський курорт. Цілу весну він курсував між Лас‑Вегасом і Парк‑Сіті, а влітку остаточно перебрався вЮту. Тоді ж він почав пропонувати подвоїти платні своїм новим знайомим, які захочуть переселитися разом з ним.
Численні давні друзі Шея раптово зрозуміли, що не можуть з ним зв’язатися. Карр розповідає, що в 2020‑му вони з Шеєм планували вирушити в автомобільну подорож, і журналіст кілька разів нагадував про це. «Я не отримав відповіді,– каже Карр.– І це тривожило».
Свою відчуженість Шей пояснював «цифровим детоксом», але це дозволяло уникати критики
Свою відчуженість Шей пояснював «цифровим детоксом», але нині це виглядає як невинний привід уникати тих, хто, як Джуел, не схвалював його перевтілення. За словами Джастіна Венігера, директора музичного фестивалю Life is Beautiful, який був із Шеєм влітку 2020‑го, бізнесмен зосередився на біохакінгу – практиці, спрямованій на підвищення можливостей тіла. Вона передбачала холодні ванни, пробіжки в снігопад і т. д.
Був і більш небезпечний трюк: дії Шея ставали дедалі хаотичнішими, він став частіше вдихати веселющий газ з балончиків, подібних до тих, що їх використовують у сифонах для збивання вершків. «Думаю, що він вживав закис азоту, щоб не стикатися з реальністю, піти від того, що відбувається», – каже близький друг, який знав про наркотичну залежність Шея. Інший знайомий розповів, як Шей гуляв по Парк‑Сіті босоніж і всю дорогу раз‑у‑раз вдихав закис азоту.
Джуел не приховувала від Шея свого занепокоєння. «Якби світ побачив, як ти живеш, то перестав би вважати тебе візіонером. Тебе вважали б наркозалежним, яких хоч греблю гати. Не можна так опускатися. Не можна, щоб про тебе так говорили. Твій організм не може без сну. А вдихати стільки закису азоту – це ненормально. Сон не хакнеш, природу не обдуриш», – написала вона Шею.
До серпня 2020‑го Шей уже не керував Zappos, пробувши біля керма понад 20 років. Незважаючи на чутки, в Amazon заперечують, що вказали йому на двері. «Тоні сам вирішив піти у відставку зпоста гендиректора Zappos. Те, що його попросили піти, неправда»,– стверджує представниця Amazon Джесі Андерсон. Але якби і попросили, компанію складно було б у цьому звинувачувати.
«Врешті‑решт він втратив зв’язок з реальністю»,– розповідає один з керівників Zappos.
18 листопада о 3:34 рятувальники прибули до будинку в Нью‑Лондоні, штат Коннектикут. Шей купив це житло для колишньої колеги по Zappos Рейчел Браун, з якою підтримував дуже близькі стосунки (Forbes не зміг зв’язатися з нею, щоб отримати коментар.) Кілька людей вибралися з будівлі, а Шей чи то випадково, чи то навмисне замкнувся в коморі. Через дев’ять днів він помер від того, що судмедексперт назвав «ускладненнями від вдихання диму». Причини пожежі продовжують розслідувати.
Фото Тоні Шия відображається на пішохідній алеї Фремонт на знак поваги до нього як до засновника Zappos, так і до людини, яка багато зробила для відродження центру Лас-Вегасу. Фото Getty Images
Не схоже, що Тоні Шей, котрий своїм життєлюбством надихнув мільйони, хотів померти. Судмедексперт уже оголосив його смерть нещасним випадком. Сім’я Шея виявила, що він не залишив заповіту, хоча його активи оцінюються в суму понад пів мільярда доларів. У якомусь сенсі Шея можна вважати ще однією жертвою COVID‑19. Він загинув не від хвороби як такої, але вірус, здається, посилив його болісну внутрішню боротьбу і призвів до низки жахливих рішень.
«Ми глибоко вдячні всім, хто висловив любов і повагу до Тоні після його смерті, – написав батько Шея Річард у заяві для Forbes.– Ніхто не встояв би перед людяністю Тоні, тому серця багатьох розбиті».
Джуел висловила ті ж почуття в пісні‑прощанні з Шеєм, яку опублікувала в соцмережах: «Коли у світі панує безнадійний хаос і всюди зриваються краплі дощу, небеса відкривають чарівну стежку». Вона співала, і по її щоках бігли сльози.
Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2021)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
