Ощадливий аж до аскетизму Чак Фіні, 89, який заснував у 1960‑ті роки мережу магазинів безмитної торгівлі Duty Free Shoppers, вигадав ідею Giving While Living. Її сутність полягає в тому, щоб витратити більшу частину статків на великі благодійні проєкти за життя, а не через фонд, створений після смерті. Якщо не можна прихопити гроші із собою в могилу, то чом би не роздати їх самому: контролювати витрати і бачити результат на власні очі?
«Ми багато чого навчилися. Можна було б зробити щось інакше, але я і без того дуже задоволений. Радий, що досяг мети, доки сам ніс вахту, – говорить Фіні. – А всім, хто цікавиться проєктом Giving While Living, скажу: спробуйте, вам сподобається».
За останні 40 років Фіні пожертвував благодійним товариствам, фондам та університетам по всьому світу понад $8 млрд через власний фонд Atlantic Philanthropies. Коли я вперше зустрів Чака у 2012‑му, він розповів, що відклав близько $2 млн на пенсію собі й дружині. Іншими словами, він віддав на доброчинність на 375 000% більше, ніж у нього залишилося.
Фіні жертвував анонімно. Доки інші філантропи збирали армію журналістів і сурмили про свою благодійність, він щосили намагався триматися в тіні. За секретну глобальну благодійну кампанію Forbes назвав мільярдера «Джеймсом Бондом філантропії».
І ось Фіні вийшов із тіні. Людина, яка заробила статки на продажі предметів розкоші туристам і створила величезний фонд прямих інвестицій General Atlantic, живе у Сан‑Франциско, у скромній квартирі, що нагадує кімнату першокурсника в гуртожитку. Коли я заходив туди кілька років тому, над простим дерев’яним столом висіли роздруковані на принтері фотографії друзів і рідних. На столі стояла непоказна табличка з оргскла з написом «Вітаємо Чака Фіні з тим, що пожертвував на благодійність $8 млрд».
У цьому весь Фіні: непримітний чоловік, чиї вчинки дають величезний ефект. Переставши бути таємними, його крупні пожертвування підкорили серця найвпливовіших підприємців та філантропів. Його непоказна щедрість і сміливі вкладення підштовхнули Білла Гейтса та Воррена Баффета запустити в 2010 році ініціативу «Клятва дарування», щоб переконати найбагатших людей світу віддати за життя на благодійність як мінімум половину статку. «Чак надихнув нас. Він став для всіх нас прикладом, – говорить Баффет. – Після моєї смерті знадобиться ще 12 років, аби домогтися того, що він зробив за життя».
Фіні давав великі гроші на розв’язання великих проблем: мирне врегулювання у Північній Ірландії, модернізацію системи охорони здоров’я у В’єтнамі, створення центру високих технологій на острові Рузвельта в Нью‑Йорку за $350 млн. Фіні не хотів чекати, щоб після смерті благодійний фонд його імені виділяв копійчані суми на вирішення копійчаних завдань. Він полював за серйозними справами, на які міг кардинально вплинути, і діяв безоглядно.
У 2019 році я працював із фондом Atlantic Philanthropies над звітом, який мав підбити підсумок десятиліть доброчинної діяльності Фіні. Цей документ рясніє цифрами й фактами, але Фіні сформулював свою мету двома реченнями: «Не бачу причин відкладати благодійність на потім, якщо вже зараз можна зробити стільки хороших і важливих справ. До того ж за життя жертвувати веселіше, ніж після смерті».
14 вересня 2020‑го Фіні завершив місію завдовжки у 40 років і підписав документ про закриття Atlantic Philanthropies. Церемонію транслювали в Zoom, у ній брали участь Білл Гейтс та колишній губернатор Каліфорнії Джеррі Браун. Лист подяки Фіні за його роботу надіслала спікер Палати представників Ненсі Пелосі.
На піку в 10 міжнародних офісах Atlantic Philanthropies, розташованих у семи часових поясах, працювало понад 300 співробітників. Дата закриття фонду була визначена багато років тому. Довгостроковий план Фіні передбачав, що до 2020 року він здійснюватиме ризиковані й важливі пожертвування, роздасть усі гроші і закриє фонд. Такий підхід додавав наполегливості й дисципліни. Він допоміг Atlantic Philanthropies задокументувати свою історію, підбити підсумок перемог і поразок та показати іншим благодійним організаціям траєкторію руху. «Ми займаємося благодійністю, виходячи з наших можливостей. Ми не плануємо довго залишатися в ділі», – сказав Фіні у 2019‑му.
На що були витрачені $8 млрд? Філантроп віддав $3,7 млрд на освіту, у тому числі $1 млрд своїй alma mater – Корнелльському університету, куди він вступив за пільговою програмою для ветеранів Другої світової. Понад $870 млн витрачені на боротьбу за права людини і соціальні зміни, наприклад $62 млн – на рух за скасування смертної кари у США, а $76 млн – на підтримку реформи американської медицини (Obamacare). На охорону здоров’я пішли $700 млн, включаючи $270 млн на суспільну охорону здоров’я у В’єтнамі і $176 млн на Міжнародний інститут здоров’я мозку при Каліфорнійському університеті у Сан‑Франциско.
Одне з останніх пожертвувань – $350 млн Корнелльському університету на створення центру високих технологій на острові Рузвельта – класичний приклад підходу Фіні до благодійності. Дуже ощадливий у повсякденному житті, він був ладен витрачати великі гроші і йти до кінця, коли цінність проєкту переважала ризики.
Опубліковано в четвертому номері журналу Forbes (жовтень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
