Джаред Ісаакман заробив перший мільярд під час пандемії. А своє хобі, пілотування бойових літаків, перетворив на значний додатковий заробіток

«У тебе в запасі якась кількість льотних годин,– розповідає він під час телефонного дзвінка з офісу своєї компанії Shift4 Payments в Аллентауні, Пенсильванія.– Часу обмаль. Усе зводиться до того, щоб використовувати його за максимумом». Старший брат Ісаакмана Майкл додає: «Він твердо вірить у те, що у всіх нас «утомний ресурс» обмежений. Тому треба встигнути зробити все найдивовижніше, на що здатний, доки є сили».

Свій час Ісаакман використовує на повну. Він почав перший бізнес у 15 років, а в 16 залишив школу, щоб, сидячи в підвалі батьківського будинку, продавати термінали для зчитування кредитних карт. У 28 він заснував фірму Draken International, яка стала найбільшою у світі приватною військово-повітряною компанією. За вісім років Ісаакман продав її фонду прямих інвестицій Blackstone за дев’ятизначну суму. Ав червні 2020 року він став мільярдером, вивівши на біржу свою компанію з обробки платежів у ресторанах і готелях Shift4 Payments.

Створений набагато відомішим мільярдером Джеком Дорсі платіжний сервіс Square націлений на локальні кав’ярні – Shift4 Payments обробляє платежі сумою в понад $200 млрд для третини американських ресторанних і готельних мереж, зокрема й гігантів на кшталт Hilton, Four Seasons, KFC і Arby’s. Вони покладаються на Shift4 Payments, виконуючи складні транзакції в десятках своїх підрозділів. Навіть коли пандемія COVID-19 спричинила хаос у ресторанному бізнесі у всій країні і роудшоу перед IPO довелося відкласти у довгий ящик, Ісаакман не зменшив обертів. «Людям усе одно треба їсти, чи не так?»– каже він.

Ісаакман володіє статком у $1,4 млрд і майже весь він припадає на його частку в 38% у Shift4 Payments. Інші активи бізнесмена, серед них невелика частка в Draken, винищувач МіГ і ще дев’ять літаків, оцінюють у $100 млн.

Щоб розслабитися після безперервної важкої роботи по 80 із гаком годин на тиждень, Ісаакман ганяє МіГом з надзвуковою швидкістю і займається альпінізмом. Минулий Новий рік він провів вАнтарктиці, піднімаючись на масив Вінсона– стіну льоду і снігу заввишки майже 5 км за 1300 км від Південного полюса. Не дійшовши 150 м до вершини, підприємець повернувся назад через зневоднення, але поклявся повторити спробу. Ісаакман з дитинства жадає адреналіну. Поки він навчався у школі в тихому передмісті Фар-Хіллз у Нью-Джерсі, його брат Майкл, який на вісім років старший, уже купував свій перший будинок. Сестрі Тіффані було 27, а найстаршому з дітей у сім’ї Ісаакманів, Маркові,– 30, обидва працювали. Джаред єдиний жив з батьками, і йому кортіло з’їхати. «Я завжди хотів жити як брати і сестра, а шкільне життя мене не дуже приваблювало»,– згадує він.

У 1998-му разом із другом Бренданом Лобером, який на два роки старший, він заснував невелику фірму Decho Systems. Приятелі розробляли вебсайти для місцевих компаній. Одним із перших клієнтів став оператор платіжних карт Merchant Services Inc. (MSI), що розташовувався у сусідньому містечку Нью-Провіденс. Окрім вебсайту, MSI потребував допомоги в комп’ютерній безпеці, й Ісаакман зголосився стати консультантом. Підробіток вилився у пропозицію про повну зайнятість, і в 16 років він без найменшого сумніву покинув школу, одержавши замість атестата довідку про загальноосвітню підготовку.

MSI заробляв продажем здоровенних терміналів для зчитування кредитних карт пам’яті з магнітними стрічками. Банки видавали такі карти клієнтам і очікували, що малий бізнес прийматиме їх без будь-чиєї допомоги, доручаючи впроваджувати термінали в аутсорсинг компаніям на зразок MSI. Працюючи в IT-відділі, Ісаакман бачив, що встановлювати термінали складно й дорого. Якщо місцева піцерія забажала б приймати оплату кредитками, то їй довелося б витратити два тижні, заповнити купу паперів і сплатити безліч зборів.

«Часу обмаль. Усе зводиться до того, щоб використовувати його за максимумом»

«21 рік тому, щоб установити термінал, треба було виконати стільки паперової роботи, скільки потрібно на оформлення комерційної іпотеки,– згадує Ісаакман.– Справа була трудомісткою і обтяженою непотрібними складнощами».

Попрацювавши в MSI пів року, він вирішив, що може прискорити процес, зробити його простішим і дешевшим. Він звільнився і в підвалі батьківського будинку заснував компанію United Bank Card, попередницю Shift4 Payments. Першим співробітником став його батько Дон, який незабаром звільнився з посади віцепрезидента з продажів систем домашньої охоронної сигналізації. Використовуючи знайомства, зав’язані в MSI, і $10000, що їх взяв у борг у діда, Ісаакман умовив банк видати йому ідентифікаційний номер, необхідний для продажу платіжних терміналів. Потім він найняв свого приятеля і співзасновника Decho Лобера, який заради нового підприємства перервав навчання у Технологічному інституті Рочестера.

«Ніхто мені руки не викручував,– говорить Лобер, який очолює в Shift4 підрозділ з розробки програмного забезпечення для терміналів Harbortouch із сенсорними екранами.– Янепровидець, але вже тоді знав, що Ісаакман маху не дасть».

Перший інтернет-бум був у розпалі, і приятелі розробляли програми, які спрощували під’єднання терміналів та прийом банківських карт. Дон зі своїми навичками продажів переконував місцеві компанії ризикнути і випробувати послуги стартапу під керівництвом хлопця, котрий ледь досяг віку, коли дозволено одержати водійські права.

«Щоб клієнти не зрозуміли, скільки мені років, я майже не висовувався,– зізнається Ісаакман.– Сидів у підвалі, ховався».

У 2003-му Джаред був ще дуже юний, щоб йому продавали алкоголь, але заробив достатньо, щоб повернути борг дідові і розширитися за межі Нью-Джерсі. Стартап, якому було чотири роки, привернув тисячі нових клієнтів і відкрив офіс в Аризоні.

Наступний прорив відбувся 2008-го, коли компанія випустила Harbortouch – футуристичний на той момент пристрій із сенсорним екраном, що поєднував можливості касового апарата і платіжного термінала. «Це було за кілька років до Square,– говорить Ісаакман, скоромовкою перераховуючи конкурентів, яких обійшов на віражі.– Ми набагато випередили всіх інших, успіх був приголомшливим».

Витративши роки на створення бізнесу з нуля, Ісаакман відчував, що вигорає. Тому вирішив завести хобі і зайнявся авіаспортом. Спочатку він навчився управляти літаками з поршневими двигунами, але за два роки захотів більшого і вклав сотні льотних годин в освоєння реактивних літаків. У2009-му, в 26-річному віці, він з другої спроби виконав найшвидший кругосвітній переліт легким реактивним літаком. Пролетівши з Нью-Джерсі і назад через Азорські острови і Аляску за 61 годину 51 хвилину, він побив попередній рекорд на 21 годину. Перша спроба у 2008-му закінчилася невдачею, оскільки Ісаакмана затримала влада Індії. Між перельотами бізнесмен зібрав понад $100000 для благодійного фонду Make-A-Wish Foundation.

Згодом Ісаакман дізнався, що цивільним можна пілотувати бойові літаки, якщо налітати достатньо годин і скласти іспит Федерального управління цивільної авіації США. Тоді він почав вчитися управляти реактивним винищувачем. У 2010-му екстремальне хобі стало для Ісаакмана ще й підробітком. Він познайомився з Шоном Густафсоном, льотчиком знаменитої пілотажної групи Thunderbirds ВПС США. У Густафсона був позивний Погромник, у Ісаакмана – Салага. Вони заснували ескадрилью повітряної акробатики Black Diamond Jet Team, яка складалася із відставних військових та досвідчених цивільних і виступала з номерами найвищого пілотажу над стадіонами на іграх Національної футбольної ліги і перегоновими трасами Indy 500.

«Небагатьом цивільним випадає шанс політати винищувачем. А випадки, коли вони закінчують льотну школу і здобувають сертифікат Федерального управління цивільної авіації, і зовсім на пальцях порахувати,– каже Густафсон.– Це найкращий доказ його пристрасного бажання домогтися свого».

Рік по тому Ісаакман і Густафсон придумали ідею кращу, ніж повітряна акробатика. З початком фінансової кризи Пентагон перейшов у режим економії. На авіабазі Нелліс під Лас-Вегасом військові витрачали мільярди доларів на навчальні бої між новачками і досвідченими пілотами. Знімати з бойових завдань винищувачі F-16 і льотчиків, щоб відправляти їх додому на навчання, ставало невигідно.

Ісаакман і Густафсон побачили у цьому шанс: якщо переконати ВПС віддати їм навчання в аутсорсинг і задіяти дешевші в експлуатації літаки від зарубіжних союзників з відставними асами за штурвалом, можна заощадити мільярди. А досвідчені пілоти, замість того, щоб тренувати новачків у пустелі, виконували б бойові завдання за кордоном. Ідею підхопила велика частина пілотажної групи, і для втілення свого плану Ісаакман і Густафсон заснували Draken International. Ісаакман вливав у Draken гроші на купівлю десятків реактивних винищувачів з усього світу і залучав для цього невеликі інвестиції від друзів та колишніх колег. У Новій Зеландії купили легкі штурмовики Douglas A-4 Skyhawks, у Південній Африці– Atlas Cheetahs, у Чехії– навчально-бойові Aero L-159. Загалом зібрали сотню реактивних літаків– найбільший у світі приватний парк бойових літаків.

Авіація Військово-морського флоту США навчала своїх льотчиків за подібним принципом, але пробитися крізь бюрократію ВПС виявилося значно складніше. Щоб отримати перший контракт на невелику навчальну програму, у Draken пішло чотири роки.

Скотт Потіт із позивним Малюк, який сім років прослужив командиром і льотчиком-випробувачем на авіабазі Нелліс і потім приєднався до Draken International як директор з розвитку бізнесу, спочатку сприйняв витівку скептично. «Я гадав, у них немає шансів. Але Джаред знав, що попит існує,– говорить він.– Зачепившись за цю можливість, він почав надавати послугу, яку ВПС оцінили по заслузі».

Беручи участь в авіашоу і скуповуючи літаки у всьому світі, Ісаакман продовжував керувати компанією з обробки платежів. Він гарував по 16 годин на добу і 15% цього часу приділяв Draken. «Ятільки те й робив, що скуповував винищувачі, доки інші не прибрали їх до рук,– зазначає він.– Shift4 займала набагато більше мого часу».

У 2014-му Ісаакману нагодилася можливість, яку гріх було втратити: його колишній роботодавець MSI почав шукати покупця. Ісаакман, який 15 років без сторонньої допомоги будував свій платіжний сервіс, продав 53,5% у ньому фондові прямих інвестицій Prospect Capital за $279 млн. З виторгованих грошей він витратив $250 млн на купівлю MSI.

MSI став першим із семи його поглинань. У 2017-му, коли Prospect Capital продала свою частку нью-йоркському інвестфондові Searchlight Capital за $328 млн, Ісаакман пустився на всі заставки. Він поглинув трьох конкурентів з розробки софту для ресторанного бізнесу, отримавши з ними 100000 клієнтів, серед них національні мережі швидкого харчування Outback Steakhouse та Denny’s. У листопаді 2017-го Ісаакман здійснив своє найбільше придбання: він купив Shift4 Payments зі штаб-квартирою уЛас-Вегасі. Трофеями стали бренд, який він використовував для всієї своєї компанії, і список престижних клієнтів, зокрема казино Caesars Palace і організатор змагань з гольфу PGA Tour.

Завдяки поглинанню Shift4 Payments об’єднана компанія подвоїла обсяг транзакцій, який перевищив $100 млрд на рік. Маржа в індустрії оброблення платежів низька, постачальники послуг заробляють лише по кілька центів з кожного переказаного долара. Зібравши під одним дахом сотні версій програмного забезпечення й численні платіжні термінали, Ісаакман міг налаштуватися на більших і вигідніших клієнтів. «Це було найкраще, що я купив,– каже він.– Яотримав велику частку ринку готелів і ресторанів».

Ісаакман уже був птахом високого польоту, коли уклав найбільшу угоду для Draken. За сім місяців після того, як придбав Shift4, він підписав унікальний п’ятирічний контракт вартістю $280 млн на навчання льотчиків ВПС на авіабазі Нелліс.

Лобер не здивований: «Ісаакман досягає успіху в усьому, за що б не взявся. Він довів це, починаючи бізнес з нуля в різних галузях. Його можна схарактеризувати кількома словами: «Побачив, переміг, став найкращим».

Ісаакман зустрів 2020-й мільйонером і будував великі плани щодо виведення Shift4 на біржу. Компанія відзвітувала про рекордний виторг у $731 млн, але залишалася збитковою. А потім почалася несподівана і сильна турбулентність.

18 березня Ісаакман зачинився у конференц-залі з топменеджерами Shift4 Payment на кризову нараду. За два тижні до цього індекс S&P 500 пережив найгірше падіння з 1987 року.

Перспектива провести роуд-шоу для інвесторів, яке мало стартувати на тиждень пізніше, ставала туманнішою з кожною хвилиною. Посеред наради, на якій обговорювали поетапне переведення працівників на віддалену роботу, хтось повідомив новину: за кілька днів губернатор Пенсильванії Том Вульф збирається запровадити ще суворіший карантинний режим. Це означало, що офіси Shift4 закриються.

«Це був переломний момент,– говорить Ісаакман.– Уголові роїлися думки: чи повернуться люди в офіс? Чи виживе компанія?» До останнього тижня березня транзакції 125000 ресторанів, які обробляла Shift4, скоротилися на 74%, як порівняти з першим тижнем лютого. Платіжні операції 21000 готелів впали на 86%.

Усі відправилися по домівках, крім Ісаакмана. Оточений рядами пустих письмових столів в офісі Shift4 площею 7500 кв. м, бізнесмен працював по 16 годин у будні дні і з дев’ятої ранку до п’ятої вечора по вихідних. Щоб допомогти клієнтам залишитися на плаву, він на три місяці скасував комісію за транзакції і запустив сайт із продажу подарункових сертифікатів. Shift4 додавала локальним компаніям по 5% від суми покупки за сертифікатом. Ісаакман також впровадив QR-коди для безконтактних платежів і представив новий сервіс онлайн-замовлень у ресторанах.

Невдовзі бізнес Shift4 ожив. У травні транзакції в ресторанній галузі зросли на 45% порівняно з березнем. Готельний сектор відставав усе так само. У червні компанія вийшла на Нью-Йоркську фондову біржу, а в липні встановила рекорд, обробивши на 25% платежів більше, ніж за той самий період 2019-го.

Після IPO робочий день Ісаакмана став ще довшим. Незважаючи на чистий збиток $75 млн (загалом через пандемію) за виторгу $67 млн у другому кварталі, Shift4 знову нарощує базу клієнтів. У липні її сервісом почали користуватися команда Національної футбольної ліги Las Vegas Raiders та її домашній стадіон Allegiant Stadium. Shift4 бере меншу комісію, ніж головні конкуренти Elavon і FreedomPay, тому виглядає привабливіше для ресторанів та готелів, які заощаджують кожну копійку. Бізнесмен задумав експансію на закордонні ринки і планує вийти за рамки ресторанно-готельної індустрії.

Коли Ісаакману потрібно відволіктися від напруженої роботи, він вирушає додому де на аеродромі стоїть його МіГ. Він змінює футболку з логотипом Shift4 на льотний костюм і піднімається в небо. «Для мене це продуховина, щось на зразок терапії»,– зізнається він.

Друга хвиля COVID-19 може знову поставити всі його починання під загрозу, але Ісаакман не переймається. «Це гра надовго,– каже він.– Світ повернеться до звичного життя».

Опубліковано в шостому номері журналу Forbes (грудень 2020)