Ліквідація іранського лідера аятоли Алі Хаменеї стала кульмінацією ескалації на Близькому Сході. Поки Вашингтон демонструє силу, Пекін і Москва намагаються перетворити кризу на власну стратегічну можливість. Чи змінить ця війна розподіл сил у світі? Головні висновки The New York Times, Politico, The Economist та Bloomberg
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Під час масштабної військової операції США та Ізраїлю проти Ірану було вбито верховного лідера Алі Хаменеї. Це стало безпрецедентним кроком і вплинуло на глобальний баланс сил.
Операція продемонструвала готовність адміністрації президента США Дональда Трампа до радикальних дій та зміни режимів, особливо після успішного захоплення венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, пише NYT.
Проте для головних геополітичних опонентів США – Китаю та РФ – ця війна стала складним етапом. Їхня реакція є різною: за лаштунками дипломатичних заяв стоїть холодний розрахунок і бажання отримати максимальні економічні та стратегічні вигоди.
Як загибель Хаменеї впливає на стратегію Путіна у війні проти України? Та чи вигідна операція в Ірані для Китаю?
Шлях до війни: як Трамп ухвалював рішення вдарити по Ірану
Рішення Трампа розпочати кампанію проти Ірану формувалося місяцями і не було спонтанним. Головною рушійною силою виступив премʼєр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, який ще в грудні під час зустрічі в Мар-а-Лаго просив у Трампа схвалення на удари по іранських ракетних обʼєктах, зазначає NYT.
Поки спецпредставник Стів Віткофф та зять президента Джаред Кушнер вели переговори в Женеві з іранським міністром закордонних справ Аббасом Аракчі, Пентагон використав цей час для найбільшого за останнє покоління нарощування сил на Близькому Сході. Туди були перекинуті авіаносець USS Gerald R. Ford, ескадрильї винищувачів, бомбардувальники та системи ППО, за даними NYT.
У середині адміністрації Трампа майже не було опозиції до силового сценарію. «Якщо США збираються бити по Ірану, то треба бити сильно і швидко», – заявив віцепрезидент Джей Ді Венс, відомий скептицизмом щодо війн на Близькому Сході, під час секретної наради в Ситуаційній кімнаті Білого дому, пише NYT.
Фінальну крапку поставив безпрецедентний успіх ЦРУ, яке змогло точно відстежити місцезнаходження Хаменеї в його резиденції в Тегерані. Отримавши ці дані, вранці 28 лютого Трамп на борту Air Force One віддав наказ розпочати операцію під назвою «Епічна лють», зазначає NYT.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Головною рушійною силою виступив премʼєр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, який ще в грудні просив у Трампа схвалення на удари по іранських ракетних обʼєктах Фото Getty Images
Китайський страх перед повстаннями, нафтова залежність та тайванське питання
Для Китаю відносини з Іраном завжди були прагматичними, позбавленими справжніх союзницьких зобовʼязань. Саме тому Китай обрав стратегію зберігати сили, поки інші виснажують себе, і втручатися лише в разі прямої загрози основним інтересам, пише Bloomberg.
Китайське керівництво сприйняло ліквідацію Хаменеї внаслідок авіаудару набагато спокійніше, ніж масові антиурядові протести в Ірані наприкінці минулого рокy, зазначає The Economist.
Для Комуністичної партії Китаю перспектива повалення автократичного режиму через народне повстання є найстрашнішим сценарієм, адже він несе ризик зараження їхнього суспільства. Натомість загибель лідера від американської ракети є більш керованою подією, пише Bloomberg.
Проте економічний вимір війни створює для КНР серйозні проблеми. Минулого року Китай отримував близько 17% своєї нафти з Ірану та Венесуели, які були під санкціями, зазначає Politico.
Оскільки іранська Революційна гвардія попередила судна про небезпеку проходження через Ормузьку протоку, логістика енергоносіїв з усього регіону опинилася під загрозою. Через Ормузьку протоку постачається скраплений газ з Катару.
Пекін не задоволений цим і закликав до припинення війни. Щоб компенсувати дефіцит та мінімізувати ризики, Китай буде змушений ще більше переорієнтуватися на закупівлі російської нафти. Китай вже почав це робити напередодні конфлікту, зазначає The Economist.
У разі затяжної війни Пекін отримає і вигоду. США відвернуть свої військові ресурси від Індо-Тихоокеанського регіону та проблеми Тайваню, що є пріоритетом для президента Китаю Сі Цзіньпіна. Крім того, Китай розраховує, що після завершення війни і можливого зняття санкцій з Ірану саме його компанії отримають можливість відбудовувати інфраструктуру Ірану, пише The Economist.
Президент США Дональд Трамп та президент Китаю Сі Цзіньпін Фото Getty Images
Бункерна параноя Путіна проти «золотого дощу» з нафтодоларів
Для Росії війна в Ірані стала справжнім емоційним та стратегічним контрастом. З одного боку, президент РФ Володимир Путін зазнав серйозного психологічного удару, що загострило його «бункерний менталітет», зазначає Politico. Путін публічно засудив ліквідацію Хаменеї як вбивство, «скоєне з цинічним порушенням усіх норм людської моралі та міжнародного права», зазначає видання.
Швидке повалення двох союзників Кремля – Мадуро та Хаменеї – нагадало Путіну жорстоке вбивство Муаммара Каддафі у 2011-му, пише Politico.
Російські ультранаціоналісти та пропагандисти теж панікують після ліквідації Хаменеї. «Один за одним наші союзники систематично знищуються, – каже російський ультраправий політик Олександр Дугін. – Зрозуміло, хто буде наступним».
Водночас Путін залишається прагматиком, який не ризикуватиме власною владою заради порятунку іранців. Більше того, Росія чи не найбільше отримує вигоди від цієї війни, зазначає Bloomberg.
Цьому є три причини:
- Виснаження арсеналів США. Збройні сили США масово використовують крилаті ракети Tomahawk (яких так просив Володимир Зеленський) та перехоплювачі Patriot для атак на Іран. Відновлення цих запасів може зайняти роки, що робить менш ймовірним отримання цієї зброї Україною, пише Bloomberg.
- Енергетичний шантаж. Нестабільність в Ормузькій протоці вже призвела до стрибка світових цін на нафту – сорт Brent підскочив на 12%. Це реанімує ринок для санкційної російської нафти, адже танкери, від яких раніше відмовлялися (наприклад, Індія через тиск США), тепер знову матимуть шалений попит, зазначає Bloomberg.
- Тиск на Україну. Кремль розраховує, що адміністрація Трампа змушена шукати швидкого перемирʼя в Україні на вигідних для Москви умовах, аби не вести війну на два фронти, за даними Politico.
«Путін чудово усвідомлює, що диктатори, які так довго концентрують владу, зазвичай залишають посаду під арештом або в труні», – каже Politico Сем Грін, професор російської політики в Королівському коледжі у Лондоні. – Тому його головним пріоритетом є не захист союзників, а власна перемога».
