Європа, яка колись була колискою демократії, Ренесансу та великих відкриттів, сьогодні стала обʼєктом насмішок. Її лідери, як-от Макрон, Стармер та фон дер Ляєн, безсилі й не мають бачення для розвʼязання глобальних проблем, що ставлять під загрозу майбутнє континенту. Чому старий континент поступово перетворюється на політичну периферію? Розбір The Telegraph.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Оглядач The Telegraph Алістер Хіт написав статтю, в якій розкритикував дії чинної влади Європи та її неспроможність протистояти викликам сьогодення. Forbes Ukraine виокремив вісім висновків.
Європа, що колись була джерелом великих досягнень і культурних зрушень, сьогодні стала слабкою, безініціативною і фактично безпорадною на глобальній арені. Старий континент, який дав світові демократію, Ренесанс, індустріальну революцію та ідеали людських прав, тепер має вигляд політичної периферії, котра не може ефективно реагувати на нові виклики. І з колись лідера перетворився на «посміховисько для світу».
- Категорія
- Компанії
- Дата
Лідери Європи, такі як Кір Стармер у Великій Британії, Емманюель Макрон у Франції та Урсула фон дер Ляєн у ЄС, стали символами цього безсилля. Вони виявляють некомпетентність, не здатні вивести власні країни з кризи та втілити нове бачення для майбутнього.
Політична бездіяльність та неспроможність лідерів
Європейські лідери, зокрема Кір Стармер, Емманюель Макрон, Урсула фон дер Ляєн та Джорджа Мелоні, некомпетентні та не мають візії. Алістер Хіт описує їх як політичних карликів, які лише спостерігають за сповзанням своїх країн у невизначеність і безвихідь.
Попри потужні історичні основи європейських країн, чинні лідери не здатні протистояти новим викликам.
Економічна стагнація та регулювання
Європа сьогодні не може конкурувати з іншими великими економіками, такими як США та Китай, і це видно в усіх сферах. Європейські країни не можуть модернізувати свої економіки, оскільки їх надмірно регулюють, а податки та регулювання стають дедалі обтяжливішими для бізнесу.
Крім того, Європа ставить за мету досягнення «нульового викиду вуглецю», що, за словами автора, призводить до зростання цін, банкрутства підприємств і бідності для сімей.
Це ускладнює економічний розвиток і підвищує вартість життя.
Безпека та військова непідготовленість
Європа продовжує відмовлятися від необхідності забезпечувати свою обороноздатність. На відміну від США, які мають велику військову потужність, європейські держави через відмову від необхідних реформ не змогли створити власну стійку оборону навіть після численних атак з боку Росії.
Спільний ВВП країн ЄС у 10 разів більший, ніж у Росії, а населення – в 3,7 раза. Попри це Європа не змогла допомогти Україні здолати Кремль і змушена постійно просити допомоги в США. При цьому Велика Британія має більше інспекторів паркування, ніж солдатів, зазначає автор.
Навіть після трьох років війни Росії проти України Європа не змогла створити ефективні протиповітряні та протиракетні системи, незважаючи на великі економічні ресурси, які були б здатні їх фінансувати. Як, наприклад, ізраїльський «Залізний купол», який міг би захистити від ракетних атак.
Автор порівнює це з відсутністю стратегічного плану та швидкої реакції на нові геополітичні загрози, що ставить під загрозу безпеку країн ЄС.
Очільника РФ Володимира Путіна автор називає «підробленим Сталіним», який не має шансів перемогти Україну. Він порівнює його з диктатором, що не здатен здійснити реальні завоювання, і ставить під сумнів його можливості реалізувати амбіції щодо відновлення російського імперського впливу.
Вказується, що Путін втягнувся в безглуздий конфлікт і не має шансів досягти мети – перемоги над Україною до січня 2026 року. Він також зазнає поразки через те, що його підтримка обмежена такими країнами, як Іран і Білорусь, а його імперські прагнення схожі на фарс.
Соціальні та демографічні проблеми
Європа страждає від демографічної кризи: народжуваність на континенті різко падає, а система соціального забезпечення не витримує навантаження через старіння населення.
Водночас масова імміграція без належної інтеграції призводить до зростання радикалізму, конфліктів та кримінальних явищ. Нерозвʼязані проблеми з імміграцією лише поглиблюють соціальні розбіжності.
Ще однією серйозною проблемою є ринок праці, що швидко змінюється. Поява нових технологій, зокрема штучного інтелекту, загрожує знищенням значної частини робочих місць, особливо у західних країнах.
Європейські держави не здатні створити нові можливості для молоді і часто не можуть забезпечити економічну незалежність своїх громадян через зростання цін на житло та інфляцію. Тим часом система освіти дедалі більше перетворюється на «тренувальні табори», де студентів навчають ідеології, що не має практичного застосування.
Моральна і культурна деградація
Європа не лише економічно та політично деградує, а й переживає моральний і культурний занепад. Прийняття постмодерністських ідей, відмова від християнських цінностей та захоплення марксистськими ідеологіями призводить до розпаду традиційних культурних основ. Європа більше не відстоює своє минуле, а намагається стати постійно змінюваним майданчиком для глобалізації, де національні інтереси замінюються на універсальні принципи, що призводить до втрати ідентичності.
Це призвело до втрати ідентичності, поширення ідеологій, які відкидають демократію, національний суверенітет і традиції.
Зовнішня політика та геополітичні проблеми
Європа стала повільною і не може швидко реагувати на зміни у глобальному середовищі. Політичні, економічні та військові інститути континенту сповільнилися до такої міри, що навіть сучасні кризові ситуації, як війна в Україні, не можуть призвести до відповідної та ефективної реакції з боку ЄС чи окремих країн.
Стратегічна слабкість Європи в тому, що замість власних зусиль вона постійно звертається по допомогу до США.
Європа не лише не може розвʼязувати внутрішні проблеми, а й стає непомітною на світовій арені. Водночас США, зокрема під керівництвом Дональда Трампа, часто критикують європейське безсилля на міжнародних форумах. Європа не змогла використати свій економічний потенціал для зміцнення позицій на світовій політичній арені.
Енергетична залежність і втрата самодостатності
Європа продовжує імпортувати великі обсяги енергоносіїв з Росії навіть після введення проти РФ санкцій. Це показує, наскільки європейські країни все ще залежать від постачання енергії з Росії, що ставить під питання їхню здатність до енергетичної незалежності.
Імпорт російської нафти та зрідженого природного газу збільшився, попри заяви про припинення таких постачань.
Невизначеність майбутнього
Алістер Хіт закінчує свою статтю на сумній ноті, описуючи Європу як цивілізацію, що не може змінити курс і вчасно відповісти на сучасні виклики. Поки інші частини світу, зокрема США, Китай, Індія, активно змінюють свою стратегію розвитку, Європа стає дедалі відсталішою.
Своїм безсиллям та відсутністю єдиного плану дій Європа ризикує остаточно втратити вплив і значущість на світовій арені.
Європа перебуває на межі краху. Відсутність політичної волі, нездатність адаптуватися до нових реалій і відсутність стратегічного бачення загрожують європейським державам.
Всі ці проблеми – економічні, соціальні, безпекові та культурні – ведуть до того, що Європа чимдуж наближається до узбіччя світової політики. Час змінити курс, але чи стане їй для цього політичної сміливості?
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
