Війна США та Ізраїлю проти Ірану загострила кризу іранської цивільної економіки, однак створила нові можливості для заробітку місцевої військової еліти. Водночас президент США Дональд Трамп погрожує ескалацією бомбардувань. Як живе іранська економіка під час війни? Розбір від The Economist, Politico та NYT
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Протягом першого місяця війни США та Ізраїль здебільшого не чіпали цивільну інфраструктуру Ірану, але на другий місяць офіційні особи США заявили про плани завдавати ударів по економіці опонента, зазначає The Economist.
Метою таких ударів є порушення повсякденного життя та зменшення доходів від податків, що має ускладнити здатність Ірану воювати, пише The Economist.
Однак війна розділила країну навпіл: поки цивільна економіка Ірану зазнає втрат, її військова економіка стає сильнішою. Іранський режим готовий дозволити звичайним іранцям нести на собі основний тягар економічного болю від війни, зазначає The Economist.
Як військова еліта Ірану збагачується на кризі, поки страждає цивільна економіка? І яка перспектива погроз США загнати країну в «кам’яну добу»? Forbes Ukraine зібрав головні висновки від The Economist, Politico та NYT.
Як змінилася цивільна економіка Ірану
Для звичайних іранців життя вже було болісним через роки західних санкцій, а минулого року економіка країни скоротилася після 12 днів ізраїльських бомбардувань. Шість із десяти людей працездатного віку залишилися без роботи, що спровокувало протести проти режиму в січні, пише The Economist.
Тоді уряд запровадив відключення інтернету для стримування демонстрацій, що завдало удару по сфері послуг, де колись працювала половина робочої сили країни. Ріал впав на чорному ринку ще на 8% порівняно з доларом із початку війни. Річна інфляція напередодні війни становила трохи менше 50%, а відтоді ціни зросли ще на 6%, за даними Центрального банку Ірану.
Уряд також запустив друкарські верстати, щоб покрити дефіцити, і майже нічого не зробив для помʼякшення наслідків втрати роботи чи зростання витрат населення. Потік іноземних товарів з Азії та країн Перської затоки практично зупинився, зазначає The Economist.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
ОАЕ, які у 2025-му забезпечували майже третину іранського імпорту, закрили свої кордони для більшості іранців. Вони заарештували десятки людей за звинуваченнями у відмиванні грошей і розглядають можливість заморожування мільярдних іранських активів, пише The Economist.
Люди слухають виступ музиканта під час святкування Дня природи, який відзначають на 13-й день після перського Нового року – 2 квітня 2026 року, Тегеран, Іран Фото Getty Images
Золота жила для КВІР
Турбулентність цивільної економіки майже не вплинула на режим та КВІР. Їхня комерційна діяльність була ізольована від загальнонаціональної економічної кризи і спирається на три основні напрями, які зараз зростають: продаж нафти, внутрішнє виробництво та незаконну торгівлю, зазначає The Economist.
У 2025-му КВІР контролював приблизно половину експорту іранської нафти на щонайменше $30 млрд. Попри війну, Іран експортує стільки ж нафти, скільки в середньому минулого року, і заробляє майже удвічі більше завдяки зростанню світових цін, зазначає The Economist.
Нафтові та збройові платежі переважно проходять через банківську систему Китаю. Іранська внутрішня платіжна система Shetab тепер повʼязана з російською системою «Мир», що дозволяє уникати санкцій.
Вітчизняні компанії є другим джерелом фінансування. Кожне з пʼяти відділень КВІР володіє великими конгломератами, які мають частки приблизно в половині іранських компаній, за словами одного з американських посадовців, пише The Economist.
Ці бізнеси займаються всім – від будівництва трубопроводів до продажу будинків. КВІР також контролює більшу частину виробничої промисловості Ірану. Вони пов’язані з великими підприємствами в автомобільній, харчовій та фармацевтичній галузях.
Через відсутність іноземної конкуренції прибутки повʼязаних із КВІР компаній від продажу місцевої косметики та обробленої їжі подвоїлися за місяць. Ціни на сталь, алюміній та механічні деталі також підскочили, що приносить підприємствам КВІР більше грошей, ніж до війни, зазначає The Economist.
А перебої в судноплавстві додали премію до контрабандних товарів, монополію на які має КВІР завдяки контролю над портами, аеропортами та кордонами. КВІР також планує ввести офіційний платіж $2 млн за кожне судно, що проходить через Ормузьку протоку. Потенційно це може приносити до $50 млрд на рік, за розрахунками The Economist.
КВІР ізольований від кризи цивільної економіки: заробляє мільярди на нафті, внутрішньому виробництві, контрабанді та контролі портів, а прибутки його компаній зростають навіть під час війни Фото Getty Images
США погрожують «кам’яною добою»: чи реально це?
Пентагон розширює список іранських енергетичних цілей в Ірані і додає обʼєкти, що забезпечують як цивільних, так і військових, щоб мати виправдання проти звинувачень у воєнних злочинах, пише Politico. Президент США Дональд Трамп також пригрозив знищити всі мости й електростанції в Ірані до опівночі 7 квітня, якщо Тегеран не погодиться відкрити Ормузьку протоку до 20:00 за східним часом США (03:00 8 квітня за київським часом).
Завдання Пентагону – надати головнокомандувачу максимальну свободу вибору. Однак міністр оборони США Піт Хегсет скоротив з 200 до менш ніж 40 працівників кількість персоналу Пентагону, що допомагав обирати цілі для збереження життя цивільних, зазначає Politico.
Якщо метою є справді зниження військового потенціалу, то невибіркові бомбардування лише продовжать страждання окремих людей, застеріг колишній генеральний військовий прокурор армії США Шон Тіммонс.
Погрози Трампа знищити цивільні обʼєкти є частиною ультиматуму: США вимагають від Ірану укласти угоду та відкрити Ормузьку протоку до вечора 7 квітня, інакше обіцяють масовані атаки, які повернуть країну «в камʼяний вік», пише Politico.
Водночас тривають дипломатичні переговори. Прямого контакту між сторонами майже немає, а ключовим посередником виступає Пакистан. Однак Іран вже відкинув пропозицію Пакистану та інших регіональних гравців про 45-денне припинення вогню.
Натомість Іран вимагає закінчення бойових дій з гарантіями невідновлення війни, повного скасування санкцій та виплати компенсацій за руйнування, зазначає NYT. Іран також запропонував управляти Ормузькою протокою під спільним ірано-оманським адмініструванням, цитує NYT заяву колишнього іранського дипломата Аміра Мусаві.
Поки що Тегеран ігнорує американські ультиматуми і погрози щодо інфраструктури. І навіть відповідає готовністю підвищити градус ескалації. «Якщо атаки на цивільні цілі повторяться, наступні фази наших наступальних і кроків у відповідь будуть здійснюватися набагато більш нищівно і масштабно», – заявив речник іранських військових Ебрагім Золфагарі.
