Поки світ слідкує за перемовинами про мир в Україні, Росія робить пропозицію США у розмірі $12 трлн. За гучною сумою ховаються переоцінений ринок, залежність РФ від Китаю та юридичні пастки. Чи зможе Кремль купити лояльність нової адміністрації США? Головне з розбору The Economist
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Приваблювати американських чиновників великими вигодами – давня стратегія Путіна. Для команди Трампа росіяни підготували пропозицію, яку називають «Найвеличнішою угодою».
На столі переговорів – доступ до російських природних ресурсів, зокрема нафти та газу в Арктиці, родовищ рідкісноземельних металів, а також спільні проєкти, такі як тунель під Беринговою протокою. Ключовим проєктом є «Восток Ойл» компанії «Роснафта». Він може видобувати до 2 млн барелів нафти на добу у 2030-х роках – це приблизно 2% від нинішнього світового виробництва, за заявами компанії, пише The Economist.
Крім того, Росія обіцяє повернути активи західних компаній. Зокрема йдеться про приблизно $5 млрд, конфіскованих у Exxon Mobil.
Західним трейдерам росіяни пропонують знову займатися перевезенням, страхуванням і фінансуванням російського експорту нафти, зерна та металів. Нині ці постачання здійснюються через «тіньовий флот», що є дорогим і неефективним. Після зняття санкцій західні компанії могли б заробляти на логістиці та торговельній маржі з експорту обсягом близько $300 млрд на рік.
Також Москва готова знову відкрити свій ринок для американських товарів. До повномасштабної війни цей ринок був переважно орієнтований на Європу.
Західним трейдерам росіяни пропонують знову займатися перевезенням, страхуванням і фінансуванням російського експорту нафти, зерна та металів Фото Getty Images
Економічні та ресурсні реалії
Російський ринок суттєво переоцінений за масштабом і за прибутковістю. ВВП Росії становить близько $2,2 трлн – це менше, ніж економіка Італії, і приблизно у десять разів менше за економіку США. Крім того, середній клас у країні скорочується, а внутрішній попит обмежений, пише The Economist.
До повномасштабної війни, у 2021 році, 1500 іноземних компаній, що працювали в Росії, мали сукупний виторг близько $300 млрд, але їхній загальний прибуток становив лише $18 млрд, за даними Київської школи економіки. Це демонструє реальний масштаб потенційних заробітків.
Навіть якщо уявити фантастичний сценарій, у якому США отримують 50% усього російського імпорту та половину доходів усіх іноземних компаній, річні фінансові потоки (не прибутки) становили б приблизно $340 млрд. Щоб досягти обіцяних $12 трлн, такі умови мали б зберігатися десятиліттями без криз, санкцій і війн, що практично нереально, пише The Economist.
Основна ставка Кремля робиться на ресурсні мегапроєкти, але й вони далекі від гарантованої вигоди. Для реалізації ключового проєкту «Восток Ойл» необхідно побудувати 15 нових міст, три аеропорти, прокласти 3500 км ліній електропередач у зоні вічної мерзлоти та вкласти у це $160 млрд.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Ситуацію ускладнює виснаження традиційних родовищ. Більшість російських нафтових полів старі. Потенціал Західного Сибіру оцінюється приблизно у 12 млрд барелів, що дорівнює лише семи рокам видобутку в американському Пермському басейні, одному з головних сланцевих басейнів США, зазначає The Economist.
Фактор Китаю та втрачені ніші
Поки США розглядають можливість повернення до РФ, місце західних компаній вже зайняли конкуренти. Китай став головним торговельним партнером Росії, забезпечуючи 57% імпорту товарів у 2024 році, проти 23% до війни, за даними The Economist. Автосалони Москви, де раніше продавали європейські авто, тепер заповнені китайськими брендами.
Фінансова система також змістилася на Схід: близько 30% зовнішньої торгівлі Росії нині здійснюється в юанях. Формула «безмежної дружби» між Москвою та Пекіном фактично означає зростаючу залежність Росії від китайської фінансової інфраструктури, пише The Economist.
Додатковою перешкодою для повернення західних компаній є так званий паралельний імпорт. Російський ринок насичений товарами, завезеними через треті країни без офіційних дозволів. Це створює парадокс: наприклад, iPhone у Москві зараз коштує дешевше, ніж у Лондоні. Якщо офіційні американські компанії повернуться, їм доведеться сплачувати податки та мита, що зробить їхні товари дорожчими за «сірий» імпорт. Кремль не має стимулу боротися з цим чорним ринком, оскільки він стримує інфляцію.
«Приманка» доступу до російських покладів рідкісноземельних металів обсягом близько 29 млн тонн теж непевна. Цього обсягу могло б вистачити приблизно на 74 роки поточного світового видобутку. Однак ключова проблема – не самі запаси, а переробка. Китай контролює майже весь світовий видобуток і переробку цих елементів, Пекін охороняє свої технології та не ділиться ними з Росією, щоб не створювати конкурента.
Зміни відбулися й у сфері послуг та кадрів, де раніше домінували західні фахівці. Місцеві юристи, консультанти, бухгалтери та маркетингові агентства повністю замінили випускників з американських чи британських університетів, зазначає The Economist.
Китай став головним торговельним партнером Росії, забезпечуючи 57% імпорту товарів у 2024 році Фото Getty Images
Юридичні ризики та політична пастка
Навіть якщо Трамп погодиться на угоду, реалізація бізнес-планів наштовхнеться на реальність російської системи. Російська судова система відома своєю корумпованістю, але зараз ситуація стала критичною.
Також ігноруються опції західних компаній на зворотний викуп своїх активів. Наприклад, російський покупець франшизи McDonald’s, попри наявність контракту про можливість зворотного викупу, тепер вимагає додаткових грошей за розгляд такого запиту.
Обіцянка Трампа зняти санкції технічно складна для виконання. Західні країни наклали на Росію майже 23 000 різних обмежень. Трамп може скасувати укази президента, але санкції проти банків та енергетичного сектору часто закріплені Конгресом, де залишається багато «яструбів», налаштованих проти Росії. А відкриття доступу до капіталу дозволить Росії відновити економіку для підготовки до наступної війни, що прямо суперечить інтересам безпеки США, пише The Economist.
Натомість вигоду можуть отримати лише окремі особи з оточення Трампа. Наприклад, генеральний директор російського фонду прямих інвестицій та переговірник Кирило Дмитрієв має довгу історію спроб впливу на американських посадовців. У звіті Сенату США за 2020 рік його імʼя згадується 152 рази переважно стосовно спроб залучити до співпраці людей, близьких до Трампа. Йдеться про пропозиції місць у радах директорів російських компаній, участь у будівельних проєктах і отримання прибутку від трубопроводів для обмеженого кола осіб.
