Наприкінці серпня професор Єльського університету Тімоті Снайдер, 53, прочитав курс лекцій з формування сучасної України. На YouTube-каналі YaleCourses викладено записи шести лекцій. Forbes уже публікував виклад першої, другої та третьої з них. Нижче – четверта лекція курсу Снайдера.
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Сьогоднішня лекція – не зовсім про Україну. Наше завдання – скласти уявлення про звʼязок України та Європи в давнину.
З погляду сьогоднішнього дня Україна – це Європа, а Європа – це Україна. Але так було не завжди. Україна, Київська Русь (про неї ми поговоримо в наступній лекції), зʼявилася в ті часи, коли поняття Європи ще не існувало, а саме це слово не мало сьогоднішнього сенсу.
На Заході в широкому значенні цього слова історію Європи прийнято відраховувати від Стародавньої Греції. Я не збираюся цього змінювати: ми також торкнемося Стародавньої Греції, але в жартівливому ключі. Я просто нагадаю вам, що історія заснування Афін повʼязана з оливковим деревом та тризубом.
За легендою, Афіна й Посейдон посперечалися щодо того, чиїм імʼям назвуть найбільше місто Греції. Ви вже знаєте, хто переміг, бо місто називається не Посейдон, а Афіни.
Афіна перемогла, бо подарувала афінянам оливкове дерево, і подарунок їм сподобався. Це красиве дерево, його тінь рятує від спеки, а врожай можна пустити на оливкову олію. Посейдон програв: він ударив тризубом – солона морська вода вихлюпнулася на сушу, і афінянам це не дуже сподобалося.
Такою є легенда. І вона викликає в нас образ мирних та споглядальних Афін, демократичних та трохи схильних до споживання. У легенді є частка правди, і виникає питання: як можна жити лише на оливковій олії? Не можна. До оливкової олії потрібно хоч трохи хліба. То де ж узявся хліб? Із місць, які нині відомі як південь України. Північне Причорноморʼя. До Античного світу належить північне узбережжя Чорного моря, нинішня Південна Україна. Звʼязок однієї частини світу з іншими через продовольство був уже тоді.
Античний історик Геродот склав карту того місця, яке ми називаємо Україною. Море, узбережжя, степ, ліс. І чим далі на північ, тим більше екзотики, правда? Тому саме з північчю повʼязана значна частина грецької міфології: Елізіум, гори Гіпербореї, грифони та багато іншого. І міфічні скіфи, які насправді були реальними та населяли територію нинішньої України на той час.
Греки розглядали територію, яку ми вважаємо Україною, з погляду Півдня та Півночі, а не Заходу та Сходу, як ми зараз.
Візантійський слід
Традиційно в західноєвропейській історіографії прийнято говорити про те, що після занепаду Античної Греції почався розквіт Риму, а потім Рим упав. Дуже драматично, так? Рим захопили варвари, які одного дня його зруйнували. Насправді Рим із його Колізеєм та іншими памʼятниками стоїть досі. Він просто поступово втрачав вплив, і частина Римської імперії переміщалася до Константинополя, нинішнього Стамбула.
Римська імперія продовжила існувати як Візантія, і це продовжується ще тисячу років, що, давайте визнаємо, дуже довго.
Історія Східної Європи нерозривно повʼязана з Візантією. Якщо ви намагаєтеся зрозуміти Україну і, якщо на те пішло, Росію чи Білорусь, то треба розуміти, що Візантія є частиною безперервної європейської традиції.
У центрі сучасного Києва є чудовий собор Святої Софії, побудований в 1037 році. Його звели за три століття до Нотр-Дама. Візантія тоді ще існувала. Донька князя, який збудував собор, до речі, стала французькою королевою. Приїхавши до Франції, вона казала, що там навкруги дикість і бруд, і дуже хотіла повернутися додому.
Україна могла не стати частиною візантійської традиції. Могло статися й інше, але все склалося саме так. Тут важливою стає мова.
Словʼянська домінанта
У Західній Європі домінували німецькі й романські мови. У Східній – інша траєкторія: грецька, церковнословʼянська, а потім словʼянські мови. Вони зʼявилися раніше, ніж Європа. Словʼянські мови – домінуюча мовна група Європи за кількістю людей, які на них говорять, чи не так? А особливо якщо порахувати територію, на якій розмовляють словʼянськими мовами.
Важливо памʼятати, що справа не в тому, що мова біологічно властива людям. Мова вже існує, коли люди народжуються. А будуть вони зрештою говорити цією чи іншими мовами, залежить від того, що станеться з ними упродовж життя, так?
Приклад, актуальний для нашої лекції, – вікінги. Вони говорили протошведською, скандинавською, німецькою мовами. Вони прибули до Києва (про це буде ціла наступна лекція). У Києві домінантною мовою навколо них була старословʼянська. І що вони роблять? Вони вчать її, переймають, міняють свої імена, щоб їхні імена звучали по-словʼянськи.
Мова існує в нас і допомагає нам формуватися. Це можливо лише тому, що мову підтримують інститути, які не належать окремим людям. Що це за інституції? Важливим моментом історичних змін будь-якої мови є поява писемності. Прийняття християнства приблизно 988 року – це також момент появи писемності на цих територіях. Важливо памʼятати, що тодішня старословʼянська мова не так сильно відрізнялася від словʼянських мов, якими розмовляють зараз.
Це те, що було до Київської Русі, до уявлення про Європу. Я не намагаюся сказати, що старословʼянська була єдиною мовою, якою тоді говорили. Але вона була основною мовою тоді, як і зараз. Тож тут ми маємо дуже значиму спадкоємність. Отже, що це була за мова і що ця мова може розповісти нам про народ, з яким ми маємо справу.
Словʼяни – «народи слова»
У Києві я підслухав розмову двох військових про те, як один з їхніх колег вирушає на навчання. І перший хлопець сказав, що той поїхав до Германії. А потім поправив себе: до Німеччини. Тому що «Германія» – це не зовсім українське слово. Українською та іншими словʼянськими мовами «Германія» – це «Німеччина». Чому вона так називається? «Німці» означає «німі», словʼяни не могли зрозуміти німців. У багатьох цих мовах досі Neme або щось подібне означає «німий» або, можливо, «глухий» – «той, хто не може говорити чи чути».
Багато топонімів на території нинішньої Німеччини насправді словʼянські, бо раніше кордон між двома мовами проходив далі на захід, ніж зараз. Слово «словʼянин» українською мовою звучить «словʼянин», тобто «людина, яка володіє словом». Наскільки ми можемо судити, чи словʼяни вважали себе людьми, які вміють говорити, так? Народами слова. На відміну від німців, «німих», яких вони не могли зрозуміти.
Для інших «народ слова» може означати щось інше. Наприклад, для арабомовних работоргівців «сакаліба» означало «раб». І це арабське слово потім переходить на Захід через німецьку мову як «склавин» та стає англійським словом «слейв». Насправді це не збіг, тому що люди, про яких ми говоримо, були поневолені, і це слово занесли в англійську мову работоргівці з зовсім іншим значенням. Словʼяни-язичники, про яких ми говоримо, тривалий час були поневолені, і поневолені за тодішніми поняттями «законно». Тому що представники монотеїстичних релігій загалом не поневолювали свій власний народ, але могли поневолювати язичників.
Якщо ви християнин, вас можуть поневолити мусульмани та язичники, але не інші християни. Але якщо ви язичник, то вас можуть поневолити всі, у тому числі інші язичники. І це важливий момент, який піднімає важливість монотеїзму. Люди не просто так стають християнами. Коли ви приєднуєтеся до християнського світу, це означає, що інші християни не можуть вас поневолити. І це означає, що ви стаєте частиною великої групи (докладно ми поговоримо про це пізніше).
Отже, словʼяни, з їхньої власної точки зору, були «народом слова». З погляду оточуючих вони були людьми, яких можна поневолити. Ми знаємо, що вони були язичниками, мали кілька богів, і боги необовʼязково були відокремлені від світу. Навпаки, вони повʼязані зі світом. Вони були повʼязані з тим, що відбувалося в світі. Це може бути знайоме вам за грецькою чи скандинавською міфологіями.
«Цивілізаційний пакет»: мова, писемність, релігія
Як словʼяни перейшли від язичництва до християнства, а згодом до писемності? Я розповім про це наступного разу, але зараз хочу, щоб ви знали, що словʼянський світ готувався до прийняття християнства не в Києві, а в іншому місці. Перша словʼянська держава – це Велике князівство Моравія, яке вперше згадується у 822 році, північній частині того, що зараз є Чеською Республікою. І за цю державу боролися візантійське та західне християнство. Візантійська імперія послала місіонерів-словʼян, бо, якщо памʼятаєте, словʼянськими мовами говорили по всій Європі.
Це були Кирило і Мефодій, мабуть, із нинішньої Македонії. Їх послали на північ до Моравії, щоб навернути чехів у християнство візантійського обряду. І їхнім інструментом була писемність. Будучи словʼянами, вони створили словʼянську писемність і мову, яку ми зараз називаємо церковнословʼянською. Вони переклали цією мовою уривки з Біблії і взяли їх із собою. Спроба навернути у свою віру чехів не увінчалася успіхом, але ця мова була прийнята Папою на деякий час як третя легітимна мова, окрім грецької та латини.
Отже, Кирило та Мефодій зазнають невдачі, але церковнословʼянська мова залишається, писемність також. Їх беруть на озброєння у Болгарії люди, які намагаються стати суперниками візантійців, – болгарські царі. У Болгарії цю мову переводять на інший алфавіт. Початковий алфавіт називався глаголицею, а новий алфавіт назвали кирилицею. Не тому, що Кирило його придумав (він на той час помер). Алфавіт просто назвали на честь Кирила.
Отже, коли Київ прийняв християнство, він отримав «цивілізаційний пакет»: церковнословʼянську мову, кирилицю та власне християнство візантійського обряду. Ось уже понад тисячу років Україна – східно-християнська країна, яка використовує кирилицю. І все це в рамках траєкторії – «Греція – Візантія – Київ».
З варяг у греки
Є й інша траєкторія – «Греція – Рим», і нова модель держави – «держава християнська», але Папа в ній не є головним. Першу таку державу заснували франки. Саме вони зупиняють наступ ісламу в битві при Пуатьє. Світ «до Європи», тобто класичний середземноморсько-чорноморський світ, стає світом на північ від Середземного моря.
Європа стає Європою не лише тому, що іслам зупинено, а й через поширення християнства на північ. Франки провокують людей, яких ми знаємо як вікінгів. Вікінги відреагували на появу держави франків та їхнє домінування на суші переважаючими морськими технологіями. Те, як вікінги боролися та плавали, було відповіддю на могутність франків.
Історія вікінгів зачіпає Північну Америку, Гренландію, Ісландію, звичайно, Скандинавію, Нормандію, а через неї – Англію. Одним із місць, куди вони дісталися, став Київ. Це підводить нас до того, з чого ми розпочнемо наступну лекцію. Візантія намагається просувати свою гілку християнства з півдня і змагається з франками. Тим часом вікінги рухаються з півночі на своїх ладдях і намагаються знайти шлях від Балтійського моря до Чорного.
Одна з причин, через яку вони це роблять, – работоргівля. На своєму шляху вони захоплюють і перетворюють на рабство людей, які там живуть, – словʼян.
Після зустрічі з візантійцями з вікінгами станеться метаморфоза. Коли вони вирішать стати християнами і стануть ними, люди навколо них перетворяться з потенційного товару на тих, ким вікінги правитимуть за законом. І зараз ми можемо почати говорити про державотворення.
Отже, я спробував розповісти про необхідні речі: релігію, мову, право і трохи про економіку. А потім ми перейдемо до дуже важливого моменту – хрещення людей, які правлять Києвом. Про це буде наступна наша лекція.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
