Пропагандистський канал Russia Today (RT) заблоковано у США та Європі, його облікових записів більше немає на YouTube. Але кремлівський рупор продовжує сіяти сумніви в головах людей і поширювати конспірологічні теорії по всьому світу. Forbes вибрав головне з розслідування Bloomberg.
Британська репортерка Сара Ферт дивиться новини RT в одному із замордованих війною передмість Києва. Новинний блок викликає напад запаморочення: «повний військовий розгром України», «одкровення британського добровольця, якого обдурили в Україні», «лицемірство міністрів країн G7 щодо Росії», «відродження нацизму в Україні». Ферт вражена тим, як глибоко телеканал поринув у альтернативну реальність. «Мені й досі важко зрозуміти, як це сталося», – каже вона. 2009-го вона, як і інші молоді британці, австралійці й інші іноземці, прийшла на RT кореспонденткою. На момент вторгнення Росії в Україну телеканал перетворився на важливий інструмент кремлівської пропаганди.
Пряма аудиторія RT завжди була скромною. Але теорії змови, які просували його ведучі, зокрема конспірологічні версії терактів 11 вересня та твердження про нацистів в українському уряді, були енергетиком для ультраправих та ультралівих у Європі та Північній Америці. 2015-го Майк Флінн, відставний американський генерал, пізніше призначений радником Трампа з національної безпеки, прилетів до Москви на гала-вечерю з нагоди 10-річчя RT. Його посадили на почесне місце поряд із Путіним. Навпроти сиділа кандидатка у президенти від партії «зелених» Джилл Стайн, яка ділила стіл із прессекретарем Путіна.
Євросоюз заборонив RT невдовзі після вторгнення Росії в Україну за «дезінформацію, маніпулювання та спотворення фактів». Його прикладу слідувала Велика Британія, а американські дистрибʼютори розірвали контракти. YouTube призупинив роботу облікових записів RT. Але телеканал живий-здоровий і продовжує спотворювати картину того, що насправді відбувається в Україні.
Дітище Кремля
Канал RT, що спочатку називався Russia Today, створений у 2005-му радником Путіна Михайлом Лесіним і керівником пресслужби Кремля Олексієм Громовим. За пʼять років до того, коли Путін став президентом, Лесін, який на той час обіймав посаду міністра друку, керував процесом консолідації російських телеканалів у руках держави. Наступним його завданням стало залучення міжнародної аудиторії.
На посаду керівника RT Лесін та Громов обрали лояльну до Кремля молоду журналістку Маргариту Симоньян. Незабаром команда розмістила оголошення про пошук кандидатів на роботу на «новому англомовному каналі». Австралієць Арон Янг, один із перших кандидатів, згадує, що він та інші запитували, хто фінансує телеканал. Їм іноді відповідали, що група бізнесменів створила його «з податкових міркувань». Але більшість не хотіла знати: RT пропонувала роботу та захоплюючу пригоду – переїзд до Москви.
За кілька тижнів Янг із колегами вже сиділи в літаку. Їх привезли до імпровізованої студії державної агенції «РИА Новости». Там панував повний хаос: Янг згадує поламані стільці та програмне забезпечення для відеомонтажу, що постійно псується. Дебют каналу 2005-го зірвався, технічну неготовність до запуску звалили на кібератаку.
Спочатку RT часто висвітлював події досить невигадливо. Але в питаннях, що стосуються політики, усі мали дотримуватися лінії Москви. 2007-го уряд Естонії розгнівав Кремль, перемістивши памʼятник радянському солдатові. У передачі, присвяченій цьому інциденту, Серж Картрайт сказав, що Радянський Союз окупував Естонію. Російський старший редактор зробив Картрайту сувору догану: Естонію не окупували, сказав редактор, а «приєднали».
Підхід RT до новин повністю оформився після того, як над Україною було збито літак рейсу MH17. RT пропонував одне за одним нескінченну кількість пояснень: «українці хотіли збити президентський літак Путіна, а влучили у малайзійський Boeing», «MH17 збили українські військові літаки». Фото Shutterstock
Маски скинуті
Геополітичне напруження зростало, а поворотним моментом стала війна Росії з Грузією 2008-го. Росія здобула військову перемогу, але Путін розцінив конфлікт як PR-провал. На Russia Today розпочалися кардинальні зміни. Від повної назви відмовилися на користь абревіатури, збільшили фінансування. А головне – змінили філософію: політика Кремля має виглядати добре не тому, що Росія все робить правильно, а тому, що на її тлі решта світу має набагато гірший вигляд.
У вересні 2011-го Путін дав зрозуміти, що має намір повернутися на пост президента Росії. RT, переважно його вашингтонський відділ, почав випускати дедалі фантастичніші історії. У передачі під назвою Truthseeker стверджувалося, що повідомлення про застосування хімічної зброї Башаром Асадом інспірувала ВВС. Рух «Окупуй Уолл-стріт» щосили використовувався як можливість наголосити на економічній нерівності. Серія інтервʼю The World Tomorrow, яку вів Джуліан Ассанж, розпочалася з того, що першим гостем став лідер «Хезболли» Хасан Насралла. «Подання матеріалу стало просто божевільним, – каже Ферт. – Маски було скинуто».
Яку аудиторію насправді охоплює RT, було незрозуміло. У Великій Британії у 2011-му канал заявив про 2,4 млн глядачів, хоча перевірити цю інформацію неможливо. Сьогодні на сайті RT йдеться про те, що телеканал «доступний» приблизно 700 млн людей у понад 100 країнах. Після вторгнення в Україну ця цифра не змінювалась. Спонсори каналу, схоже, вірили, що RT змінює ситуацію на їхню користь. 2013-го канал переїхав до нового просторого офісу, а до 2015-го її бюджет становив трохи менше 14 млрд рублів (за тодішнім курсом $220 млн).
Підхід RT до новин повністю оформився після того, як над Україною було збито літак рейсу MH17. RT пропонував одне за одним нескінченну кількість пояснень: «українці хотіли збити президентський літак Путіна, а влучили у малайзійський Boeing», «MH17 збили українські військові літаки», розповіді «авіадиспетчера Карлоса» тощо.
На той час Ферт працювала у лондонському бюро RT. Вона з тривогою спостерігала за висвітленням подій навколо MH17. Того дня, коли було збито авіалайнер, у Ферт були квитки на театральну постановку «1984» Джорджа Орвелла. Це здалося їй сигналом згори: наступного ранку вона оголосила про звільнення через Twitter. «Я з великою повагою ставлюся до багатьох членів команди, але я за правду», – написала вона. RT відповів: «Вочевидь, ми по-різному розуміємо, що таке «правда».
За два місяці до президентських перегонів 2016 року RT America оголосила про своє найбільше досягнення: інтервʼю Ларрі Кінга з Трампом. «Ми зробили це!», – написала в Twitter Симоньян. Поява Трампа сповістила для телеканалу прихід нової ери: значна частина політичного світу США зійшлася з RT у тому, що треба розглядати будь-які інститути і саме поняття правди як підозрілі.
Протягом наступних кількох років у RT зʼявилося безліч приводів подавати події так, ніби у світі західної політики панує лицемірство. Відмінний приклад – протести «жовтих жилетів» у Франції. Телеканал роздмухував гнів проти істеблішменту, не передаючи жодної реальної політичної повістки. RT France випустила про демонстрації 1034 репортажі, які переглянули 30 млн разів – на 25% більше, ніж 629 відеороликів, підготовлених пʼятьма найбільшими онлайн-виданнями країни.
Демонстрації Black Lives Matter у 2020 році та розпал пристрастей напередодні президентських виборів у США надали ще більше палива для розпалювання протиріч. RT зосередився на висвітленні найбільших протестів, створюючи враження загального хаосу. Канал і його філії у соціальних мережах із задоволенням просували історії про жорстокість поліції стосовно темношкірих. Потім RT плавно перейшов до ретрансляції тверджень Трампа про те, що вибори США сфальсифіковані.
З 24 лютого в ефірі RT лунали слова про «спеціальну військову операцію» із захисту етнічних росіян, «українських нацистів» та звільнення від них українського народу. Фото Getty Images
Підтримка війни проти України
Коли Росія почала зосереджувати війська на кордонах з Україною, RT працював за накатаною схемою. Телеканал не просто підтримував твердження, що війна малоймовірна, а й висміював тих, хто попереджав про війну, називаючи їхні виступи «істериками». Коли події 24 лютого підтвердили правоту США та їхніх союзників, RT миттєво переключився на трансляцію версії Кремля. В ефірі лунали слова про «спеціальну військову операцію» із захисту етнічних росіян, «українських нацистів» та звільнення від них українського народу.
Після заборон на трансляцію та блокувань YouTube контент RT тепер важкодоступний американцям та європейцям. У бідніших країнах інша ситуація: там канал залишається у вільному доступі та широко рекламується у соціальних мережах. Мало хто з лідерів країн, що розвиваються, підтримує Путіна, але через історичні звʼязки з Росією і скептичне ставлення до Заходу не готові приєднатися до санкцій проти Москви.
Своєю чергою, RT подвоїв зусилля щодо залучення аудиторії країн, що розвиваються, по всьому світу. З 2007-го канал веде мовлення арабською мовою і розширює охоплення франкомовної аудиторії в Африці. Він також планує відкрити новий англомовний центр у Йоганнесбурзі. Континент стає дедалі важливішим пріоритетом зовнішньої політики Росії; наприкінці липня міністр закордонних справ Сергій Лавров відвідав Єгипет, Ефіопію, Уганду та Республіку Конго і провів дружні зустрічі з їхніми лідерами.
Особливо багато шанувальників RT в Аргентині, Мексиці та Венесуелі. Акаунт RT en Español у Twitter був одним із найпопулярніших в іспаномовних обговореннях у перші тижні війни. Фото Getty Images
Латиноамериканська «спецоперація»
Найбільшого успіху RT досяг у Латинській Америці, де багато хто скептично ставиться до США. Іспанська сторінка RT у Facebook налічує близько 17 млн підписників – удвічі більше, ніж англомовна. Особливо багато шанувальників RT в Аргентині, Мексиці та Венесуелі. Акаунт RT en Español у Twitter був одним із найпопулярніших в іспаномовних обговореннях у перші тижні війни.
Кремль просуває у регіоні три категорії контенту. Перша – сенсації на кшталт стихійних лих для залучення глядачів. Друга – історії, які показують США у негативному світлі. Третя – невдачі стабільних урядів, наприклад, зіткнення між корінним населенням і поліцією у Чилі. «Мета – наголосити, що демократія не працює», – говорить колумбійський дослідник Володимир Рувінський. Соціальні мережі – пріоритет номер один для RT: у Латинській Америці майже 60% населення вважають Facebook головним джерелом новин.
Останнім часом RT та інші кремлівські медіа використовують нову стратегію. Вони розповсюджують свій контент через десятки платформ, які не мають очевидних звʼязків із Кремлем. Наприклад, Redfish, дочірня компанія берлінської Ruptly, випускає документальні фільми з назвами на кшталт «Внутрішній ворог: неонацисти та німецька держава». У Twitter та Facebook зʼявляються повідомлення, що маскуються під репортажі CNN та BBC, з брехнею про Україну.
Вплив RT у розвинених країнах із сильними медіа, можливо, перебільшували. На початку 2020 року лише 0,6% населення Великої Британії переглядали контент RT, повідомляє директор Reuters Institute Расмус Кляйс Нільсен. Для порівняння: для Guardian і BBC цей показник – 44%. Але на ринках, що розвиваються, де менше скептицизму щодо Росії і більше довіри до новин із соціальних мереж, у RT, можливо, більше впливу.
Модель RT і стратегія Росії припускають, що не треба когось переконувати. Достатньо посіяти сумніви як у тому, що насправді відбувається в Україні, так і в легітимності лідерів країн, які намагаються покарати за це Росію. Сіяти сумніви – це спеціалізація RT.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
