Глобальний ринок приватних оборонних послуг оцінюється у $219 млрд, а в Україні понад 1,3 млн ветеранів шукають застосування своїм навичкам. Україна має найбільший військовий досвід сучасних конфліктів, але досі залишається поза межами цієї сфери. Як ПВК можуть відігравати важливу роль, надаючи послуги, що забезпечують ефективність та стійкість українського війська — розповідає Федір Сердюк, співзасновник MOWA Defense.
Купуйте річну передплату на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою від 1 350 грн.
Війна — це жахливе явище. Але коли її неможливо уникнути, як у випадку повномасштабної агресії з боку сусідньої автократії, вона перестає бути лише абстрактним жахіттям і перетворюється на велику екосистему: з управлінням, комунікаціями, фінансами, логістикою. Й вона споживає товари й послуги.
Постачання зброї та амуніції зазвичай не викликає у суспільстві питань. А от послуги оборонного характеру — неоднозначні асоціації. В українських ЗМІ організації, які їх надають, зазвичай називають ПВК — приватними військовими компаніями. Це породжує суперечливі асоціації: найманці, американські ветерани в Іраку, або ж «вагнерівці».
Такі образи спотворюють суспільне сприйняття теми, яка насправді має вагу. Вона безпосередньо впливає на ефективність Сил оборони, міжнародне позиціювання України та майбутнє тисяч ветеранів.
Настав час для зрілої розмови про сектор оборонних послуг — зокрема і про справжні ПВК.
Чи надають ПВК всі оборонні послуги
ПВК — це компанії, що надають послуги у сфері оборони, зокрема й у військових діях. Але про які саме послуги йдеться, кому вони потрібні й з якою метою?
Як зазначав Клаузевіц, війна — це акт насильства, що має на меті змусити супротивника виконати нашу волю. Однак, цей акт насильства: постріл з гвинтівки, пуск ракети чи дрону, є лише видимою частиною процесу. За цим стоїть цілий ланцюг дій, без яких жодна куля чи ракета не досягне своєї мети.
Наприклад, це — формування військових підрозділів, логістика та забезпечення бойових дій. Це включає рекрутинг, мобілізацію, підготовку та медичну підтримку військовослужбовців. Це збір та аналіз розвідданих від людських джерел до зламаних камер відеонагляду, від сенсорів на дні моря до супутників. Це переміщення, обслуговування та ремонт обладнання. Створення програмного забезпечення, розробка стратегічних доктрин, організація харчування, навчання людей та тварин для спецзавдань.
У цих аспектах ПВК можуть відігравати важливу роль, надаючи послуги, що забезпечують ефективність та стійкість війська в умовах сучасних конфліктів.
Навіщо потрібні оборонні підрядники та ПВК
Коротка відповідь — необхідність надання оборонних послуг обумовлена тим, що виконання деяких функцій Силами оборони in-house часто є складним або неможливим через специфіку завдань, обмеження в ресурсах чи кваліфікації.
Довша — про ефективність. Цей аргумент знайомий більшості користувачів приватних поштових сервісів. Ще одна – про економічну доцільність, коли outsourcing дешевший, ніж виконання робіт штатними фахівцями.
Ці не українське ноу-хау. У 2024 році глобальний оборот ринку приватних оборонних послуг оцінювався у $219 млрд. США, зокрема, активно використовують приватних підрядників: в окремі роки до 58% персоналу, залученого U.S. Department of Defense до операцій в Афганістані, складали саме контрактори.
Однак оборонні послуги активно застосовуються не лише в США. Наприклад, українських військових у Франції навчає компанія DCI, а коригувати удари авіації Королівські Повітряні сили Нідерландів навчає приватна компанія AEC Skyline.
Більшість глобальних оборонних послуг не включає можливість застосування насильства, а надаються приватними підрядниками (Private Defense Contractors). Однак є й компанії, що мають озброєний персонал, готовий застосувати зброю – це і є ПВК (Private Military Contractors).
Актуальність ПВК
Розмова про ПВК та приватних оборонних підрядників в Україні актуальна вже більше десятиріччя, але саме зараз настав час вести її публічно. Причин кілька:
Ключовий капітал таких компаній – ветерани війни. На 2024 рік в Україні було понад 1,3 млн учасників бойових дій, за даними Мінветеранів. Багато з них не можуть чи не хочуть служити в Силах оборони, але готові застосувати свій досвід у приватному секторі. Залучення цих людей до оборонних задач допоможе національній безпеці та розвʼяже соціальні проблеми, а втрата цього людського капіталу може призвести до його еміграції.
Послуги приватних компаній вже важливі для оборони України й будуть збільшуватися. Від іноземних PDC, що впроваджують проєкти розвитку, до навчальних центрів, які працюють pro bono, наприклад, «Боривітер», Dronarium чи PULSE.
В умовах зрозумілих проблем з рекрутингом та мобілізацією потреба в людях для Сил оборони зростає. Залучення приватних підрядників може стати ключовим для продовження функцій, які можуть зупинитися без їхнього втручання.
Компанії оборонного контексту можуть відігравати важливу роль у проєкції українського впливу за кордон, а також в експорті озброєнь. За прикладом західних країн, контрактори та ПВК допомагають вирішувати завдання не тільки для національних, а й для союзних сил. Вище наведено приклад тренування наших сил французами, тож що має завадити нам відправити інструкторів туди, де це відповідатиме національним інтересам? Партнери охоче оплатять їх роботу по договору.
Приватні компанії виконують важливі функції, не пов’язані з R&D та виробництвом: охороняють, транспортують, навчають, ремонтують і модернізують вироби й ПЗ. Будь-який виробник, який виконує ці завдання, фактично стає оборонним контрактором.
Розвиток ПВК і оборонних компаній є очевидно корисним і необхідним. Тож чому українські гравці не досягли значного успіху вдома і за кордоном? Справа в фінансуванні та в юридичній рамці.
Проблеми оборонних сервісних компаній
Перша проблема – відсутність умов для появи внутрішнього клієнта. На 11 році війни державні структури навчилися закуповувати кейтеринг та проєктні роботи, але не здатні купувати навіть базові послуги з підготовки.
Навчання операторів БПЛА чи медиків фінансується через добровільні збори, що навряд чи когось здивує. Виробники БПЛА також обмежені в тому, щоб включати витрати на підготовку кінцевих користувачів, хоча без цього запуск БПЛА є неефективним і небезпечним.
Друга проблема – відсутність суб’єктності для роботи з зовнішніми клієнтами. Українські компанії не мають тієї підтримки від держави, яка надає їм необхідний статус і можливість змагатися за міжнародні контракти. Держава отримує від таких компаній не лише податки, а й вплив, працевлаштованих ветеранів та оборонний актив. Без суб’єктності компанії не можуть ефективно залучати кошти та укладати контракти.
Третя проблема – відсутність чіткої суб’єктності в поєднанні з неоднозначним законодавством. Законодавчі обмеження забороняють «найманство» та накладають суворі санкції за порушення експортного контролю, правила якого часто визначені нечітко. Тому спектр послуг, які можна надавати іноземним контрагентам без юридичних ризиків, є обмеженим і залежить від компетенції відповідних органів.
Кроки, щоб ринок запрацював
Частково розвʼязати питання можна було б оновленням законодавства. Визначити правила для оплати послуг «приватних гравців», продумати процедуру верифікації, щоб підтримувати якісних і прозорих гравців на міжнародних ринках. Логічним було б також зобовʼязати приватні компанії рекрутувати ветеранів війни, вони й так становлять левову частку їх штату.
Однак, ключові законодавчі ініціативи, які були зареєстровані в Верховній Раді до липня 2025 року, як-от законопроєкти №11214 — про міжнародні оборонні компанії та №13257 — про міжнародну діяльність юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах, мали [майже] протилежне спрямування.
Вони не розрізняли контракторів і ПВК, не визначали шляхів фінансування чи підтримки субʼєктності майбутніх гравців ринку, натомість готували обмеження і барʼєри. Наприклад, пропонувалося віддати ключові регуляторні питання під контроль новоствореній Державній службі України у справах міжнародних оборонних компаній, а ту підпорядкувати одній зі спецслужб.
Для розвитку вітчизняних приватних оборонних контракторів передусім потрібно:
Ринок всередині країни. Потрібен аудит прогалин у функціоналі Сил безпеки та оборони, а також чітке визначення функцій, які держава не може виконувати самостійно і готова передати на аутсорсинг.
Це можна робити поетапно, враховуючи, що деякі оборонні послуги вже надаються компаніями країн-партнерів. Важливо також мати прозору процедуру контрактування, що забезпечить якість та безпеку.
Підвищення кваліфікації військових? Однозначно. Ремонти, охорона баз і складів, частково логістика? Чому ні! Робота мобільних вогневих груп ППО? Робота з радарами та засобами радіоелектронної боротьби? Дискусійно. Застосування озброєних груп в загальновійськовому бою в Україні? Не виглядає доцільним.
Частина цього ринку може бути ідентифікована в межах процесів, які вже існують. Наприклад, якщо включати ціну підготовки в собівартість складних БПЛА. Або якщо надати приватним компаніям право возити, тестувати на полігонах (а можливо і в зоні бойових дій) розробки праймів партнерських країн.
Доступ до іноземного ринку. Перший крок — зміни до Кримінального кодексу. Важливо також переглянути участь України в Конвенції ООН про найманців 1989 року. Необхідно забезпечити прозорий і диверсифікований доступ до роботи на зовнішньому ринку, який не буде залежати від погодження спецслужб у ручному режимі. Це дозволить визначити географію застосування сили та порядок взаємодії з іноземними державами. Справа після цього – за маркетингом процесу, який не є ані складним, ані незрозумілим.
Оновлення суспільного договору. Має бути визнано, що неможливість держави охоплювати всі сфери безпеки не є слабкістю, а ветерани війни мають бути розглянуті як важливий людський капітал оборони. Крім того, необхідно спільно визначити майбутнє України як однієї з найбільш мілітаризованих країн світу, що має озброєного до зубів сусіда.
Дискусії щодо етики, доцільності операцій приватних оборонних компаній, їх безпеки та підзвітності є неминучими в будь-якому розвиненому ринку. Однак ці дискусії повинні бути частиною працюючої екосистеми, яка приносить податки, підвищує вплив держави та створює робочі місця. Якщо цього не зробити, то найкращі кадри та можливості опиняться у руках іноземців. Час приймати рішення.
Колонка є приватною позицією автора і може не відображати позицій організацій до яких він належить
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
