Продюсер Володимир Бородянський та фотограф Олександр Маслов незалежно один від одного реконструювали один із найстрашніших днів у роботі українських шахтарів. Як російські ракети мало не вбили сотні шахтарів під землею на глибині 450 метрів
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
23 листопада внаслідок російських обстрілів в Україні відбувся найдовший блекаут. Для шахтарів відсутність електроенергії означає неможливість піднятися на поверхню. На одній із найбільших шахт «Павлоградвугілля» під землею застрягли 456 шахтарів, вони залишились не тільки без світла, а й без можливості отримувати свіже повітря. Це без перебільшення смертельний ризик.
Володимир Бородянський зняв про цей випадок документальний фільм. А відомий фотограф Олександр Маслов провів зйомку на цій шахті. Forbes обʼєднав роботи двох митців: нижче скорочений переказ фільму і роботи Маслова.
Йдучи на роботу в черговий день листопада, шахтарі Павлограду не уявляли, що на них чекатиме під землею. Того дня робоча зміна гірників «ДТЕК Енерго» розпочалася як завжди. На своїй Західно-Донбаській шахті вони виконували рутинну роботу: піднялися по штреку, сіли в карети та поїхали на стовбур.
Павлоград знаходиться приблизно за 200 км від лінії фронту, і перед містом стоїть неабияке завдання: забезпечувати країну достатнім обсягом енергії. На «ДТЕК Павлоградвугілля» припадає близько половини видобутку вугілля в країні. «Павлоград – величезний хаб, який забезпечує видобуток українського вугілля і роботу теплових електростанцій», – каже член правління НЕК «Укренерго» Олексій Брехт.
Шахтарі «ДТЕК Енерго» на Західно-Донбаській шахті. Фото Sasha Maslov/Institute
Робота в шахті потребує пильності та уваги до деталей. Із початком повномасштабного вторгнення важливість цих навичок подвоїлася. Знаходячись під землею, шахтарі не знають про початок повітряних тривог, єдиний помітний для них сигнал – відсутність електроенергії в копальні.
Саме так відбулося 23 листопада. Перший сигнал для занепокоєння шахтарі помітили вже при русі на стовбур. Комірки, що відповідають за розподіл напруги на ділянці, не світились. «Є певні віконця, які показують, що відбулося, – говорить бригадир дільниці на шахті «ДТЕК Енерго» Євген Вороніч. – Ми відразу подумали, що відбулися прильоти і по Україні масштабно зникла напруга».
Масований ракетний обстріл по підстанціям знеструмив копальні та загнав шахтарів у земельну пастку. «Це дійсно страшно, ми залишилися без подачі вентиляції на ділянки», – говорить бригадир. Вороніч добуває вугілля на цьому виробництві вже 16 років, але в такій ситуації опинився вперше. Незважаючи на страх, шахтарі діяли згідно з правилами безпеки та почали рух до свіжого струменю повітря. «Все полягало в тому, коли ми вийдемо, – каже Вороніч. – Це може бути доба, можуть бути і два дні, і три».
На допомогу гірникам прийшов диспетчер. Він скоординував шахтарів до запасного виходу. Це був сходовий вихід по старому стовбуру, який міг вивести шахтарів на поверхню.
Шахтарі «ДТЕК Енерго» на Західно-Донбаській шахті. Фото Sasha Maslov/Institute
Але щоб дійти до блоку, шахтарям потрібно було подолати близько 12 км шляху.
Перш ніж почати свій шлях, гірники зайшли до підземного медпункту, де взяли близько 40 бутлів води, по пʼять літрів кожна. Кожна дільниця взяла по два бутлі та почала рух. Шлях був не близьким, тому відповідальні за воду постійно змінювалися. «Про це домовлялися, ніхто не відмовлявся, тому що вода дійсно важлива у шахті», – каже бригадир дільниці.
Шлях вугілля
На глибині 500 метрів у шахті розташований бункер, куди транспортується вугілля по стрічках. Вугілля спускається по бункеру до другої стрічки, що знаходиться глибше. Далі вугілля транспортується стрічкою на стовбур та пересипається у скіпи, які дозволяють ефективно та швидко транспортувати його на поверхню. Діставшись поверхні, вугілля перезавантажується у залізничні вагони, які транспортують його на ТЕЦ для виробництва електроенергії.
Колеги, що залишилися на поверхні, теж дарма часу не гаяли. Поки шахтарі йшли до виходу, на їх порятунок вже ринулися побратими по копальні. «Як жінка шахтаря, я розумію, що це люди заблоковані, знаходяться під землею, це дуже серйозна ситуація», – коментує дружина шахтаря Антоніна Вороніч. Дізнавшись останні новини, дружина покликала на поміч друга Євгена, який був у відпустці. Приїхавши на прохідну, він дізнався, що евакуація людей уже почалася.
Для повної евакуації шахтарів з-під землі знадобилося близько девʼяти годин. Останній робітник Західно-Донбаської шахти піднявся на поверхню близько одинадцятої вечора, електроенергії в Павлограді до того часу не було.
Вже на ранок, коли живлення підприємств було відновлено, шахтарі повернулись на робочі місця й поновили видобуток вугілля. На питання «Що ви зробите після війни» бригадир дільниці Вороніч відповів, що обійме дітей, дружину та піде на роботу.
Загалом 23 листопада на шахтах «ДТЕК Енерго» під землею знаходились 2845 шахтарів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
