Суд у Гаазі вперше визнав Росію порушницею міжнародного права. Але відхилив майже всі вимоги України. Що далі? Інтерв’ю з Антоном Кориневичем, який представляв Україну в суді

«Велика справа» України проти Росії тягнулася у Міжнародному суді ООН понад сім років. Матеріали справи друкували кілька днів та везли з Києва до Гааги на мікроавтобусі.

Для аргументації порушень на Донбасі Україна будувала захист на Конвенції про заборону фінансування тероризму і доводила, що Росія порушила її, постачаючи зброю бойовикам терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР». У доказах був, зокрема, епізод про надання Росією ЗРК «Бук» групі бойовиків під керівництвом Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), які влітку 2014-го збили цивільний лайнер MH17 над Донбасом.  

Для Криму Україна використала Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації – через переслідування українців і кримських татар на окупованому півострові. Серед доказів були, зокрема, закриття Меджлісу та українських шкіл у Криму.

Суд визнав, що Росія має по одному порушенню обидвох конвенцій. Але відхилив інші вимоги та не присудив Україні компенсацій. 

Чому так сталося і чи буде Україна відстоювати свої права далі? Forbes обговорив це з Антоном Кориневичем, послом МЗС з особливих доручень, який представляє Україну у Гаазі.   

Розмову скорочено та відредаговано для ясності.

Про максимальні вимоги України

Чому ми обрали для Донбасу та Криму дві, здавалося б, дивних конвенції – про фінансування тероризму і расову дискримінацію?

Нічого дивного. Міжнародний суд ООН може розглядати справи, якщо держави є учасницями конвенцій, які надають змогу вирішувати спори за ними у Міжнародному суді ООН.

Ці дві конвенції ратифіковані Україною та Росією. Містять положення: якщо сторони не дійдуть згоди шляхом переговорів і пропозиції створення арбітражу, спір може передаватись Міжнародному суду ООН. 

Якими були основні вимоги України?

Конвенція про фінансування тероризму стосувалася подій на Донбасі. Про ліквідацію усіх форм расової дискримінації – подій в Криму. У другому випадку ми говорили про расову дискримінацію українців і кримських татар. Про знищення освіти українською мовою, порушення прав етнічних українців та кримських татар і все, що з цим повʼязано. Це і право на зібрання, на свої представницькі органи, і все решта.

Про події на Донбасі – що Росія постачала озброєння та інші матеріали, які дозволяли організованим збройним групам вести збройні дії. Також наші вимоги стосувались того, що РФ відмовлялась співпрацювати з Україною й надавати правову допомогу з розслідування ймовірних фактів фінансування тероризму.

Позовних вимог було багато, вони розподілялися на менші вимоги. В таких справах потрібно надавати максимальну кількість вимог.

У вашій команді це називають «методом кухонної мийки».

Так. У суду має бути «вибір», якщо він вирішить, що якісь вимоги не може задовольнити. Не зробиш вимогу – суду нічого буде задовольняти.