Міжнародний суд ООН 31 січня вперше в історії визнав Росію порушницею міжнародного права за події на Донбасі та у Криму після 2014 року. Для цього Україна обрала ризиковану стратегію – включила до позову максимальну кількість вимог, більшість з яких суд не задовольнив. Тому оцінки рішення – вкрай полярні. Що насправді вирішив Суд ООН та яка від цього користь України?
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
«Велика справа» України проти Росії тягнулася у Міжнародному суді ООН понад сім років. Матеріали справи друкували кілька днів та везли з Києва до Гааги на мікроавтобусі.
Для аргументації порушень на Донбасі Україна будувала захист на Конвенції про заборону фінансування тероризму і доводила, що Росія порушила її, постачаючи зброю бойовикам терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР». У доказах був, зокрема, епізод про надання Росією ЗРК «Бук» групі бойовиків під керівництвом Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), які влітку 2014-го збили цивільний лайнер MH17 над Донбасом.
Для Криму Україна використала Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації – через переслідування українців і кримських татар на окупованому півострові. Серед доказів були, зокрема, закриття Меджлісу та українських шкіл у Криму.
Суд визнав, що Росія має по одному порушенню обидвох конвенцій. Але відхилив інші вимоги та не присудив Україні компенсацій.
Чому так сталося і чи буде Україна відстоювати свої права далі? Forbes обговорив це з Антоном Кориневичем, послом МЗС з особливих доручень, який представляє Україну у Гаазі.
Розмову скорочено та відредаговано для ясності.
Про максимальні вимоги України
Чому ми обрали для Донбасу та Криму дві, здавалося б, дивних конвенції – про фінансування тероризму і расову дискримінацію?
Нічого дивного. Міжнародний суд ООН може розглядати справи, якщо держави є учасницями конвенцій, які надають змогу вирішувати спори за ними у Міжнародному суді ООН.
Ці дві конвенції ратифіковані Україною та Росією. Містять положення: якщо сторони не дійдуть згоди шляхом переговорів і пропозиції створення арбітражу, спір може передаватись Міжнародному суду ООН.
Якими були основні вимоги України?
Конвенція про фінансування тероризму стосувалася подій на Донбасі. Про ліквідацію усіх форм расової дискримінації – подій в Криму. У другому випадку ми говорили про расову дискримінацію українців і кримських татар. Про знищення освіти українською мовою, порушення прав етнічних українців та кримських татар і все, що з цим повʼязано. Це і право на зібрання, на свої представницькі органи, і все решта.
Про події на Донбасі – що Росія постачала озброєння та інші матеріали, які дозволяли організованим збройним групам вести збройні дії. Також наші вимоги стосувались того, що РФ відмовлялась співпрацювати з Україною й надавати правову допомогу з розслідування ймовірних фактів фінансування тероризму.
Позовних вимог було багато, вони розподілялися на менші вимоги. В таких справах потрібно надавати максимальну кількість вимог.
У вашій команді це називають «методом кухонної мийки».
Так. У суду має бути «вибір», якщо він вирішить, що якісь вимоги не може задовольнити. Не зробиш вимогу – суду нічого буде задовольняти.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
