«Винагороджує агресію та карає жертву». Колумніст Bloomberg Марк Чемпіон проаналізував мирний план США і вважає його примусом до капітуляції України. Які кроки він пропонує?

План США стосовно завершення війни Росії проти України викликає серйозні запитання. Це визначний документ, який винагороджує агресію та карає жертву, підриваючи основний принцип міжнародного права про непорушність кордонів. Документ пропонує гарантії безпеки, але не пояснює, як вони будуть реалізовані, обмежуючи навіть засоби для їх виконання.

Цей план є фактично примусовою капітуляцією України заради вигоди та прибутку, аналогом сучасного пакту Молотова – Ріббентропа, де одна сторона переслідує територіальні інтереси, а інша – комерційні. Усі ці умови є ганебними та неприпустимими для України та Європи.

Чи це найкраща угода, на яку Україна та її решта європейських союзників можуть сподіватися на цей час? Відповідь – ні, і вони вже відхилили її ключові умови. Але, на жаль, це питання також є циклічним, оскільки відповідь майже повністю залежить від Дональда Трампа.

Територіальні поступки України: більше, ніж просто окуповані землі

Уже давно керівництво Києва та більшість українців погодилися, що доведеться відмовитися від територій, які Росія окупувала. Однак запропонована США угода йде значно далі. Вона фактично надає Росії міжнародне «де-факто визнання» всіх українських територій, захоплених від 2014 року, включаючи так званий Донецький оборонний пояс, який РФ не змогла окупувати. Ця територія, яка є критично важливою для подальшої оборони України, стане демілітаризованою зоною.

Це паралель з тим, як після Другої світової війни Захід не визнавав контролю СРСР у країнах Балтії та Східній Німеччині, хоча фактично не ставив його під сумнів. Здається, цей документ передбачає подібний підхід до «визнання» Росії. Немає потреби писати слово «визнання» в угоді, де-факто чи ні, якщо тільки метою не є вказівка ​​на остаточне визнання російської власності.

Фортеця Донбасу: територіальні поступки для Росії

Демілітаризований фортечний пояс звучить розумно. Однак це величезна поступка для Росії, оскільки російським військам, ймовірно, знадобиться ще принаймні рік і десятки тисяч життів військових, щоб захопити міста, що входять до складу цього поясу. Два з них набагато більші за всю територію, що Росія змогла захопити з 2022 року.

І ці стратегічні міста буде неможливо повернути, навіть якщо Україна отримає підтримку союзників у майбутньому. Це також ставить під загрозу здатність України захищати свої південні та східні кордони від подальшої агресії збоку Росії.

Якщо Росія справді налаштована більше не нападати, а США готові забезпечити ці гарантії, то має бути чітко зафіксовано відмову від подальших анексій Путіним, а також передбачено створення ефективної міжнародної місії для забезпечення виконання зобов’язань Кремлем.

Будь-яка спроба остаточно завершити війну повинна також передбачати відведення всіх важких озброєнь, ударних дронів та концентрацій військ на значну відстань – десятки кілометрів – від лінії зіткнення, включаючи Крим, щоб Росія не могла загрожувати українським портам і торгівлі. Але нічого з цього у плані США немає.

Фінансові компенсації: Росія не програє, а США та Європа платять ціну

План передбачає, що Росія має відмовитися від $100 млрд із приблизно $300 млрд своїх активів, які Захід заморозив на початку війни.

США контролюватимуть використання цих коштів для відновлення України й отримуватимуть весь прибуток від цього. Європейські платники податків додатково сплатять ще $100 млрд.

Це навряд чи можна назвати поступкою з боку Росії: заморожені активи не повернуться до Москви, і будь-який післявоєнний трибунал накладе значно більші репарації, навіть якщо не вдасться зібрати додаткові кошти.

Отже, Росія нічого не втрачає, США отримують прибуток, а Європа залишається з рахунком за відновлення всього, що зруйнувала в Україні Росія, – суму збитків Світовий банк оцінює понад $500 млрд. Оскільки Європа не має таких коштів, майбутнє України буде бідним та нестабільним, а членство в Євросоюзі (яке дозволено за умовами угоди) залишатиметься нереальною мрією.

Санкції та контроль США: вигоди для Москви

Санкції проти Росії будуть зняті з часом і можуть повернутися. Зняття санкцій з Росії буде поступовим і під контролем США.

Враховуючи, що план визначає співпрацю між США та Росією щодо розробки критично важливих корисних копалин, можна бути впевненим, що саме прогрес у забезпеченні цих угод визначатиме темпи послаблення санкцій, а не поведінка Росії щодо України.

Гарантії безпеки: як вони працюють і чому вони недійсні

Щодо гарантій безпеки, то вони виглядають розмито. У плані йдеться лише про можливість реагувати на порушення угоди Росією, але критерії для цього надзвичайно високі. Тільки «значне» і «тривале» порушення з боку Росії може викликати відповідь, тоді як один обстріл України по Росії може призвести до скасування гарантій взагалі. Це завдання, яке легко може виконати Росія, використовуючи провокації.

Але навіть це не має великого значення, адже в плані відсутня чітка відповідальність і конкретні дії, що мають бути вжиті, якщо Росія знову нападатиме. Це схоже на обіцянки, які були надані Україні в Будапештському меморандумі 1994 року, які виявилися порожніми і не спрацювали.

Слабкість військових гарантій для України

Інші пункти плану підривають єдину правдоподібну гарантію безпеки, яку можна було б надати Україні, – посилення її обороноздатності до такої міри, що будь-який майбутній напад Росії буде марним.

Натомість чисельність Збройних сил України, яка зараз перевищує 800 000–900 000 осіб, згідно з планом Трампа буде скорочена до 600 000, тоді як Росія не матиме таких обмежень, навіть географічних. Членам НАТО буде заборонено розміщувати війська на території України, що ще більше обмежить можливості надання міжнародних гарантій або здійснення моніторингу.

Політична ситуація і роль Трампа у розвʼязанні питання

Трамп має можливість тиснути на Путіна, щоб він погодився на реальне завершення війни, але він не використовує цей шанс, бо має більше важелів впливу в Києві та більше вигоди для себе в Москві. Однак жоден український лідер не може і не повинен погоджуватися на таку угоду, і Європа також не повинна її підтримувати. Вона призведе до внутрішніх протестів і відкриє шлях до подальшої дестабілізації з боку Росії та нових спроб її вторгнення.

Президент України Володимир Зеленський опинився в майже неможливій ситуації. Щоб вийти з неї, він має розкрити справжні наміри очільника РФ Володимира Путіна, запропонувавши йому поправки – по пунктах – які перетворять цей план із документа, що базується на довірі до ненадійної добросовісності Кремля, на угоду з механізмами перевірки та реальними гарантіями для України.

Це означає, серед багатьох інших змін, наполягати на введенні міжнародного миротворчого контингенту та значно ширшій демілітаризованій зоні; знятті будь-яких обмежень на чисельність українських сил і на постачання озброєнь союзниками.

Якщо Кремль відмовиться від цих умов, навіть Білому дому має стати зрозуміло, що його використовують.