30 років українського бізнесу. Якими ми були, як стали тими, хто ми є, — Forbes розповідає про те, як із руїн радянського ладу поставали ініціатива, винахідливість, ділова хватка українських підприємців. Один рік — одна історія, один урок. 1997 рік
Одного березневого вечора 1996 року дизайнер Сергій Бизов прийшов на день народження Ірини Данилевської без подарунка. Вітаючи головного редактора першого в Україні глянцевого журналу «Єва», Бизов сказав: «Іро, дарую тобі ідею – зробімо український Тиждень моди!»
Радянська система будинків моделей зі штатними дизайнерами пішла у безвість. Зʼявилися незалежні дизайнери, які часто не мали спеціальної освіти та шукали самовираження: художники, фотографи, режисери. «Мода була не бізнесом, а понтами, – згадує дизайнер Олексій Залевський. – Набирав популярності модельний бізнес: у кожному нічному клубі відбувався якийсь конкурс краси». Їхнім учасницям треба було в чомусь виходити на сцену. Так виникли клубні покази авангардної моди, що виглядали як театралізовані шоу, розповідає Залевський.
«Потрібно було йти від шоу-показів і починати будувати індустрію», – розповідає Данилевська, яка стала директором Ukrainian Fashion Week (UFW). Крім неї засновниками першого Тижня моди стали ательє Бизова і засновник РІА «Янко» Володимир Нечипорук.
У листопаді 1997-го Данилевська провела перші покази UFW, які тоді називалися «Сезони моди». Це був перший тиждень pret-a-porter на пострадянському просторі. Щоб зробити все як слід, вона написала в Палату високої моди Франції з проханням поділитися правилами тижня pret-a-porter. «Раптово в нашому офісі спрацював факс, – згадує Данилевська. – Я схопила в сусідньому офісі запасний рулон факсового паперу, боячись проґавити хоч слово». Команда UFW отримала 15 сторінок інструкцій «як бути дизайнером»: випускати по дві колекції на рік, у кожній має бути мінімум 30 одиниць, необхідно дотримуватися сезонності, розмірної сітки тощо.
Початок українського fashion. Моделі з перших «Сезонів моди», 1997 рік. Фото UFW
Данилевська працювала з медіа, домовлялася з баєрами, возила «українські десанти» на світові Тижні моди. Але попит на вітчизняних дизайнерів був невеликий, а місцеві фабрики сконцентрувалися на роботі з закордонними брендами. «Люди з грошима хотіли носити Chanel», – пояснює фешн-критик Зоя Звіняцковська. «Дизайнерів просили пришивати до речей ярлики іноземних брендів», – згадує Залевський.
Попри поодинокі успіхи українських дизайнерів і появу конкурента UFW – Mersedes-Benz Kiev Fashion Days, індустрії моди в Україні так і не зʼявилося. Бракує великих швейних фабрик, внутрішнього і зовнішнього попиту, професійних кадрів. «Варто було не гнатися за побудовою індустрії, а робити аналог London Fashion Week – маленький креативний тиждень моди, який міг би привернути до себе увагу сильними дизайнерами, які задають тренди», – каже Залевський.
Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України. У період від 19 листопада до 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» місії STS-87. Фото NASA
Народження уанету
Перші електронні дошки, що працювали по комутованій телефонній мереж (BBS), з’явились в Україні швидко. «В 1991-1992 роках в Києві було близько 50 BBS», – писав піонер уанету та один із співзасновників ресурса AIN.UA Олександр Брамс.
В 1992 році Україна отримала власний домен верхнього рівня – зону UA. Але до онлайн-суверенітету було далеко. «Уся країна вела трафік через Росію, швидкість було невелика навіть за тих часів», – згадує співробітник одного з перших українських провайдерів, який захотів зберегти анонімність.
Прорив відбувся в 1996-1997 роках. Що сталось? Спочатку «Укртелеком» запустив технологію передачі данних ISDN, а потім відкрив в Києві перший інтернет-вузол, чиє інтернет-волокно прямувало до Лондону. Швидкість перадачі данних – 2 Мбіт/с. Для порівняння: за данними Speedtest, в 2021 році середня швидкість інтернет-підключення в Україні досягла 64,3 Мбіт/с. «По справжньою массовою послугою інтернет став в 1999 році, коли ввели в обіг «картки» на доступ через телефонний канал», – розповіли Forbes в «Укртелекомі». У 2020 році тільки провайдери фіксованого звʼязку обслужили 7,8 млн клієнтів і заробили 13,9 млрд грн, повідомляє регулятор НКРЗІ.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
