Кому варто купувати франшизу, а кому це категорично протипоказано? І чому франчайзинг схожий на модель Airbnb
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Забороняється думати про відкриття бізнесу за франшизою людям, які мають невгамовну пристрасть до постійного створення чогось нового. Алекс Яновський, власник мережі Sushi Master і Monopizza, називає таких підприємців «шиложопими». Їм не сидиться на місці, вони щодня хочуть експериментувати, вибудовуючи чи видозмінюючи бізнес-модель на свій розсуд.
Якщо в підприємця є бажання відкрити придорожний ресторанчик і подавати там зелений борщ за маминим рецептом, то саме це і варто зробити. Немає сенсу купувати франшизу кафе-кондитерської і вводити до меню першу страву. Або ж міняти інтер'єр і перефарбовувати все в улюблений колір, неважливо, що корпоративні кольори в мережі жовтий і чорний.
Ось реальний приклад одеської франчайзингової точки – мережі сендвіч-барів FreshLine. Тамтешній франчайзі, який володів точкою біля набережної, вирішив окрім бутербродів торгувати ще й пловом. На вимогу з головного офісу усунути недолік, була отримана відповідь: «У нас ресторан із видом на море. А дивлячись на море, клієнтам хочеться плову».
Підприємцю, що займає таку позицію, однозначно краще розвивати власний бізнес, а не купувати франшизу. Якщо ж він шукає «міцне плече мудрого батька» в особі франчайзера і готовий слухатися його, тоді варто розглядати класичний франчайзинг.
Адже франчайзери (продавці франшиз), що дорожать репутацією мережі, забороняють змінювати систему. Покупець франшизи може впливати тільки на роботу команди, рівень обслуговування клієнтів і відносини з орендодавцем. Ці сфери дійсно залишаються в його зоні відповідальності.
Ще до купівлі франшизи ми часто використовуємо запитання в анкеті, яке підгледіли у одного прогресивного франчайзера. Запитання таке: «Якщо рішення франчайзера здасться вам дивним, нелогічним або дурним, чи будете ви його виконувати? І чому?». Покупець франшизи повинен розуміти, що він діє в рамках системи. І що куплена франшиза – не його бізнес на 100%, і ніколи таким не буде.
Творець і власник франчайзингової мережі ресторанів Mafia Тарас Середюк каже, що його найкраще франчайзі – ресторатори. «Вони вже проявили всі таланти у власних проєктах, а до мене вони йдуть за діючою системою. Їм не потрібна самореалізація, для них є важливою працююча бізнес-модель».
Класична модель франчайзингу передбачає, що покупець франшизи залежний. У разі розставання меблі залишаться в нього, але він платить не за меблі. Він отримує систему, і якщо вона не підходить, то відбувається втрата грошей.
Тому така модель співпраці підійде тим, хто розуміє реалії сучасного світу і розділяє постулати sharing economy – економіки спільного користування. Яскравий приклад: ти можеш взяти в оренду автомобіль, але він не твій. Він твій, доки ти платиш за нього і користуєшся. Франшиза – це щось подібне. Підприємець купує систему, в рамках якої працює. Це оренда чужого досвіду. Ми вже звикли до оренди квартир, автомобілів і навіть телефонів (у США можна купити iPhone в лізинг). Тепер треба звикнути до того, що бізнес теж може здаватися в оренду.
Бувають і винятки, коли спрацьовує синергія партнерства. Класичний приклад – це поява Біг Мака в мережі McDonald's. Його рецепт запропонував франчайзі Джим Деллігатті, який володів понад 10 точками в Піттсбурзі (США, штат Пенсильванія). Він вирішив розширити меню «двоповерховим» гамбургером із різними добавками. Спочатку новий бутерброд протестували на декількох точках, а потім ввели до обов'язкового меню у всій мережі. Сьогодні Біг Мак, придуманий франчайзі, став іконою фаст-фуду.
Франчайзинг – це про тривалі стосунки, де франчайзер виступає в ролі «батька». Але це не в традиційному вигляді «сім'я». Найчастіше франчайзеру-«батькові» доводиться чітко і впевнено відстоювати свою позицію.
І для того щоб відносини були не просто тривалими, а й взаємовигідними, їх потрібно регламентувати, прописуючи деталі.
Наприклад, власник мережі сендвіч-барів FreshLine Вадим Бортник вирішив систематизувати роботу кожного підрозділу й окремого співробітника. У загальному документі можна було знайти як принципи роботи маркетингового відділу, так і графік прибирання туалетів. Спочатку ці регламенти «складирували» на Google-диску.
Але Вадим вирішив провести експеримент і роздрукувати. В результаті вийшов грубезний документ на понад 1000 сторінок, на яких було викладено, як і що має робити персонал – як у власних, так і у франчайзингових закладах мережі. Франчайзі було необов'язково вивчати цей талмуд склепінь і правил, але він повинен був знати, що є документ, де прописані дії і прибиральниці, і офіціанта, і керуючого сендвіч-баром.
Якщо ви дійсно готові підкорятися і покірно працювати за чужими стандартами, тоді ласкаво просимо до клубу покупців франшиз. Вступаючи в нього, пам'ятайте, що в клубі немає ніяких правил, крім одного: потрібно дотримуватися всіх правил, встановлених франчайзером.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
